ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2005 Справа N А-4/79-6
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії
головуючого - Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
29.09.2004 р.
у справі N А-4/79-6 господарського суду Івано-Франківської
області
за позовом колективного підприємства "ТрансКомСервіс"
до ДПІ у м. Івано-Франківську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача - Григорука О.Б.
від відповідача - Ємчука А.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
01.06.2004 р. (суддя Грица Ю.І.), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2004 р.
(судді Орищин Г.В., Бобеляк О.М., Дубник О.П.), позов задоволено:
податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від
22.10.2002 р. N 0007702312/0 про визначення КП "ТрансКомСервіс"
податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у сумі
44938,00 грн., в тому числі 35950,00 грн. - основний платіж та
8988,00 грн. - штрафні санкції, накладені на підставі підпункту
17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, визнано недійсним.
Судові рішення вмотивовані тим, що позивач, включивши в
декларації за І квартал 2001 року до суми валового доходу суму
149957,12 грн., на яку була зменшена сума валового доходу в
декларації за IV квартал 2000 року, виправив допущену помилку в
податковому обліку при відтворенні фінансових результатів операції
з продажу металобрухту ТОВ "Вторметекспорт", привівши його у
відповідність з вимогами підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст.11 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Івано-Франківську просить
скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове
рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне
застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
В судовому засіданні касаційної інстанції, призначеному на
10.03.2005 р. об 11 год. 00 хв., оголошувалась перерва до
9 год. 20 хв. 07.04.2005 р.
Заслухавши представників сторін, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання
договору комісії N 02-М від 18.01.2000 р. ТОВ "Вторметекспорт" в
третьому кварталі 2000 року перерахувало позивачу попередню оплату
за металобрухт в сумі 272000,00 грн., яку позивач відповідно до
правил підпункту 11.1.3 пункту 11.1 ст. 11 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
включив до суми
валового доходу в декларації за вказаний звітний податковий
період.
В липні-серпні 2000 року позивач відвантажив металобрухт в
рахунок отриманого авансового платежу на суму 122000,00 грн.
Отримавши від ТОВ "Вторметекспорт" листа від 25.12.2000 р.
про розірвання договору та повернення залишку авансового платежу в
сумі 149957,12 грн., позивач в IV кварталі 2000 року зменшив суму
валового доходу на 149957,12 грн.
В І кварталі 2001 року позивач знову включив цю суму до суми
валового доходу, а в II і III кварталах 2001 року відвантажив
металобрухт на цю суму.
При цьому, як підтверджено наявними в матеріалах доказами та
не оспорюється позивачем, повернення коштів, сплачених в рахунок
авансового платежу, не проводилося.
Оспорювана позивачем сума податкового зобов'язання
донарахована контролюючим органом за результатами документальної
перевірки, оформленими актом N 809/23-1-205 від 14.10.2002 р.,
якою виявлено заниження позивачем суми валового доходу
за IV квартал 2000 року на 149957,00 грн. внаслідок порушення
позивачем підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідно до зазначеної правової норми датою збільшення
валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий
період, протягом якого відбулася будь-яка з подій, що сталася
раніше:
або дата зарахування коштів покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт,
послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника
податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у
банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Оскільки на момент зменшення позивачем суми валового доходу
на 149957,00 грн. ця сума не була ним повернута контрагенту за
договором, а чинне на цей час законодавство не передбачало права
платника податку на зменшення валового доходу у випадку розірвання
договору, на виконання якого вчинені дії, що згідно підпункту
11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
слугували підставою для
збільшення валового доходу платника податку, у позивача не було
законних підстав для зменшення суми валового доходу в IV кварталі
2000 року.
З 01.04.2001 року набрав чинності Закон України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, за винятком його
статей, зазначених в пункті 19.1 ст. 19 цього Закону.
Абзацом четвертим підпункту 19.3.5 пункту 19.3 цієї статті
( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що в подальшому (після подання податкових
декларацій за податковий (звітний) період за наслідками четвертого
кварталу, другого півріччя 2000 року або за наслідками 2000 року)
застосовуються строки подання податкових декларацій, визначені
підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст.4 Закону.
Таким чином, станом на визначену підпунктом 4.1.4 пункту 4.1
ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
дату
подання позивачем до податкового органу декларації за податковий
(звітний) період за наслідками I кварталу 2001 року діяли,
зокрема, пункт 5.1 ст. 5 та пункт 17.2 ст. 17 зазначеного Закону.
Згідно абзацу другого пункту 5.1 ст. 5 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли у майбутніх податкових періодах платник
податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій
ним декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову
податкову декларацію, що містить виправлені показники.
Застереження законодавця щодо подачі нової податкової
декларації означає, що така декларація подається платником
податків за той же податковий (звітний) період, в податковому
обліку за який була допущена помилка.
Це підтверджується і тим, що в редакції Закону України від
20.02.2003 р. N 550-IV ( 550-15 ) (550-15)
, який набрав чинності з
26.03.2003 р., пункт 5.1 ст. 5 зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачає право платника на самостійне виправлення помилки у
показниках раніше поданої податкової декларації у такий спосіб, як
зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за
будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки
були самостійно виявлені.
Згідно пункту 17.2 ст. 17 Закону України ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000 р. в редакції, чинній до 26.03.2003 р., у разі коли
платник податків до початку його перевірки контролюючим органом
самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання, а
також самостійно погашає суму недоплати та штраф у розмірі десяти
відсотків суми такої недоплати, штрафи, визначені підпунктами
17.1.2-17.1.7 пункту 17.1 цієї статті, а також адміністративні
штрафи, які відповідно до законодавства накладаються на платника
податків (його посадових осіб) за відповідні правопорушення, не
застосовуються.
Недотримання позивачем наведених правил податкового обліку
при оподаткуванні доходу в сумі 149957,00 грн. правомірно визнано
контролюючим органом як порушення податкового законодавства з
відповідним донарахуванням позивачу суми податкового зобов'язання
за IV квартал 2000 року та з накладенням штрафних санкцій на
підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України від
21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Неправильне застосування судами попередніх інстанцій
підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст.11 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, підпункту "б"
підпункту 4.4.2 пункту 4.4 ст.4, пункту 5.1 ст.5 та пункту 17.2
ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
в
редакції, чинній до 26.03.2003 р., призвело до помилкового
висновку про відсутність з боку позивача порушення встановлених
законом правил податкового обліку та визнання недійсним
оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням зазначеного та відповідно до частини 1
ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
постановлені у справі судові
рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про
відмову в позові з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську задовольнити.
Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 29.09.2004 р. та рішення господарського суду
Івано-Франківської області від 01.06.2004 р.
В позові колективного підприємства "ТрансКомСервіс"
відмовити.