ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2005 Справа N 2-10/1558-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Дерепи В.І., суддів: Стратієнко Л.В.,
Чабана В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу виробничо-комерційного об'єднання "Крим" на рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.11.2004 року
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 24.12.2004 року у справі N 2-10/1558-2004 за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський
республіканський центр розвитку автотуризму "КримАВТОтур" до
виробничо-комерційного об'єднання "Крим", треті особи: - Фонд
майна Автономної Республіки Крим, - Сімферопольське міжміське бюро
реєстрації та технічної інвентаризації, про розірвання договору та
стягнення 5222,03 грн., за участю представників сторін: від
позивача - не з'явився, відповідача - Гурепко М.В., третіх осіб:
Голубєва Н.А., В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
2 листопада 2004 року (суддя С. Тітков), залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
24 грудня 2004 року (судді Г. Прокопанич, Н. Горошко, В. Гонтар),
позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 9500 грн.
заборгованості, 132,84 грн. процентів річних та 322 грн.
інфляційних за невиконання зобов'язань по договору оренди від
01.08.2000 року. В іншій частині позову відмовлено.
В касаційній скарзі виробничо-комерційне об'єднання "Крим",
не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, просить їх
скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального та процесуального права, та припинити провадження у
справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
заслухавши пояснення представників відповідача, 3-ї особи,
перевіривши правильність застосування господарським судом
Автономної Республіки Крим та Севастопольським апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права у
вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу
слід залишити без задоволення з таких підстав.
На підставі договору оренди нежилих приміщень від 1 серпня
2000 року, укладеного між виробничо-комерційним об'єднанням "Крим"
та товариством з обмеженою відповідальністю "Кримський
республіканський центр розвитку автотуризму "КримАВТОтур",
останній передав відповідачу у тимчасове орендне платне
користування приміщення, розташовані в правовому крилі будівлі
N 14 а по вул. Бородіна в м. Сімферополі, строком на 5 років.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -
прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором
або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового
обороту.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
боржник не звільняється від відповідальності за
неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке
припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами,
відповідач в порушення вимог розділу 5 договору з січня 2002 року
не сплачував орендну плату і на момент звернення до суду з позовом
з позивачем по орендній платі не розрахувався.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим
зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так
само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється
незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором
відповідний захід відповідальності.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди
правомірно дійшли висновку про необхідність стягнення з
відповідача 9500 грн. заборгованості за період з 01.01.2002 року
по 30.07.2003 року, оскільки з 30.07.2003 року будівля N 14 а по
вул. Бородіна належить концерну "Кримнерудпром", а також
132,84 грн. процентів річних та 322 грн. інфляційних за
невиконання зобов'язань по договору оренди від 01.08.2000 року.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування
господарським судом Автономної Республіки Крим та Севастопольським
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті судових актів є безпідставними.
Також не приймаються до уваги посилання скаржника на
відсутність у Танцюри Ю.М. повноважень на підписання позовної
заяви та представлення інтересів позивача в господарському суді як
такі, що спростовуються матеріалами справи і з'ясовані
господарськими судами, а тому судова колегія вважає, що підстав
для скасування судових актів з наведених у касаційній скарзі
мотивів щодо порушення норм Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
немає.
Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги
також не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються
висновками судів.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені
господарським судом Автономної Республіки Крим та Севастопольським
апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і
об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів
відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з
правильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
2 листопада 2004 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 24 грудня 2004 року у справі
N 2-10/1558-2004 залишити без змін, а касаційну скаргу
виробничо-комерційного об'єднання "Крим" - без задоволення.