ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2005 Справа N 38/205
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Бенедисюка І.М., розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого
акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ на постанову від
21.12.2004 Київського апеляційного господарського суду у справі
N 38/205 господарського суду м. Києва за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне
конструкторсько-технологічне бюро "НЕДРА", м. Івано-Франківськ до
Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ про
стягнення 50000 грн., зустрічний позов Відкритого акціонерного
товариства "Укрнафта", м. Київ до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро
"НЕДРА", м. Івано-Франківськ про визнання недійсним договору, за
участю представників сторін: від позивача - Пагулич В.В., від
відповідача - Пицик Я.М., В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.10.2004, яке
залишено без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 21.12.2004, задоволено первісний позов
Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціального
конструкторсько-технологічного бюро "НЕДРА" до Відкритого
акціонерного товариства "Укрнафта" стягнення 50000 грн. Стягнуто з
ВАТ "Укрнафта" на користь ТОВ СКТБ "НЕДРА" основний борг в сумі
50000 грн., державне мито в сумі 500,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі
118,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі
2500,00 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 342
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
замовник зобов'язаний прийняти
роботу, виконану підрядчиком відповідно до договору, оглянути її і
в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або
інших недоліків заявити про них підрядчикові без зволікання.
Частиною 3 ст. 347 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що при
наявності поважних причин замовник вправі в будь-який час до
закінчення роботи відмовитися від договору, сплативши підрядчикові
винагороду за виконану частину роботи і відшкодувати йому збитки,
завдані розірванням договору, з зарахуванням того, що підрядчик
зберіг внаслідок розірвання договору.
Відповідно до договору N 1/02 від 10.05.2002, який укладений
між сторонами, позивач зобов'язаний був виконати розробку
комплексу для очистки вибою свердловини.
При прийманні робіт ВАТ "Укрнафта" претензій не виставляв та
прийняв роботи на загальну суму 50000 грн.
Відповідно до ст. 898 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
замовник за
договором виконання науково-дослідних робіт зобов'язаний прийняти
роботи та оплатити їх.
Вимоги ВАТ "Укрнафта" в зустрічному позові про недійсність
угоди на підставі ст. 50 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є безпідставним,
оскільки на підставі зазначеної статті може бути визнано недійсною
тільки ту угоду, яка прямо суперечить цілям юридичної особи,
зазначеним у законі, що регулює діяльність, або в установчих
документах. Із п. 3.1 Статуту ВАТ "Укрнафта" вбачається, що метою
діяльності товариства є забезпечення господарства України нафтою,
газом та продуктами їх переробки, впровадження у народне
господарство винаходів та інших новацій.
Необґрунтованими є посилання на ст. 58 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
оскільки товариство не зазначило, яку саме іншу угоду було
приховано внаслідок укладення договору на розроблення
науково-технічної продукції.
Відповідно до ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати,
в тому числі адвокатські послуги, покладаються на відповідача,
оскільки зазначені витрати доведені належним чином та підтверджені
відповідними доказами.
Оскаржуючи рішення господарського суду та постанову
апеляційного суду скаржник просить їх скасувати, прийняти нове
рішення, яким у первісному позові відмовити, а за зустрічний позов
задовольнити та покласти на позивача обов'язок відшкодування усіх
понесених відповідачем судових витрат, посилаючись на те, що при
винесенні постанови апеляційним судом порушено норми матеріального
та процесуального права, а саме: ст.ст. 161, 162, 210, 332, 342,
345 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 526 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 43, 44, 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зокрема, зазначає скаржник, ВАТ "Укрнафта" не має підстав для
оплати робіт 2-го етапу договору, які повинні були виконуватися
ТОВ "СКТБ "Недра", у зв'язку з тим, що такі роботи були виконані
працівниками ВАТ "Укрнафта" із використанням посадового становища,
робочого місця, матеріалів, документації, які надані цим
працівникам для виконання ними своїх службових повноважень.
Таким чином, в порушення умов договору та вимог чинного
законодавства ТОВ СКТБ "Недра" роботи належним чином, які
передбачені 1-4 етапами договору, не виконані та результати
виконаних робіт відповідачу не були передані.
Статтею 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що до складу
судових витрат входять оплата послуг адвоката. В контексті цієї
норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи
підлягають сплаті лише у випадку, якщо вони сплачені адвокату
стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата
підтверджується відповідними документами. Фінансовий документ,
який надано позивачем, не підтверджує оплату суми в розмірі
2500 грн. саме за надання послуг по даній справі.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з
обмеженою відповідальністю Спеціального
конструкторсько-технологічного бюро "НЕДРА" та Відкритим
акціонерним товариством "Укрнафта" 10.05.2002 укладено договір
N 9/1/02/139а на розроблення науково-технічної продукції,
відповідно до умов якого позивач зобов'язувався виконати розробку
комплексу для очистки вибою свердловини. Зміст та строки виконання
основних етапів визначаються календарним планом. Загальна сума
договору складає 108300 грн.
На виконання умов договору було розроблено план поетапного
виконання робіт.
Відповідно до п. 3.3 договору передача виконаних робіт
відповідачу проводиться на основі акту здавання-приймання робіт.
Строк виконання робіт за договором до 31.10.2003 і діє до
повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або
одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Згідно ст. 342 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
замовник
зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядчиком відповідно до
договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі
відступів від договору або інших недоліків заявити про них
підрядчикові без зволікання.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено та
підтверджено матеріалами справи, що 19.11.2002 між сторонами
підписано акти N 1-4 прийому робіт на загальну суму 50000 грн., за
якими позивач здав, а відповідач без будь-яких зауважень прийняв
роботи, проте вартість цих робіт не сплатив.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої та
апеляційної інстанцій щодо відмови Відкритому акціонерному
товариству "Укрнафта" у задоволенні зустрічного позову.
Відповідно до ст. 50 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є угода,
укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її
діяльності, тобто недійсною на підставі зазначеної статті може
бути визнано лише ту угоду, яка прямо суперечить цілям юридичної
особи.
Судами встановлено, що предмет спірного договору не
суперечить діяльності та меті товариства.
Не заслуговує на увагу твердження скаржника про недійсність
договору на підставі ст. 58 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки
товариство не зазначило, яку саме іншу угоду було приховано
внаслідок укладення договору на розроблення науково-технічної
продукції.
Посилання скаржника на те, що у нього не виникли зобов'язання
по оплаті позивачу спірних робіт перевірено судом апеляційної
інстанції та відхилено як необґрунтоване, а тому додаткова оцінка
цих обставин не відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Доводи касаційної скарги в частині стягнення основного боргу
та зустрічного позову не спростовують висновків суду.
Суд першої та апеляційної інстанцій задовольнив вимоги
позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг
адвоката, обґрунтовуючи це угодою N 019, яка укладена між
позивачем та адвокатом 22.06.2004 р. та квитанцією про оплату
послуг адвоката, але з таким висновком колегія суддів погодитись
не може.
Статтею 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що до судових
витрат входить оплата послуг адвоката. Відповідно до зазначеної
норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи
підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату
стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата
підтверджується відповідними фінансовими документами.
Ні у фінансовому документі (квитанції), ні в угоді, які
залучені до матеріалів справи, не зазначено, що надання послуг
адвоката здійснювалося саме у цій справі.
З викладено вбачається, що суди не з'ясували обґрунтованість
стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката.
Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану
місцевим та апеляційним судами обставинам справи, що стосується
стягнення основного боргу та зустрічного позову, такою, що
ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, в
частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката такою, що не
відповідає вимогам ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.12.2004 та рішення господарського суду м. Києва від 12.10.2004
в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката скасувати,
справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського
суду м. Києва, в іншій частині рішення місцевого суду та постанову
апеляційної інстанції залишити без змін.