ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2005 Справа N 33/399
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі
м. Києва
на постанову від 20.12.2004 Київського апеляційного
господарського суду
та на рішення від 01.11.2004
у справі N 33/399 господарського суду м. Києва
за позовом ЗАТ "Ел Петролєум Україна"
до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін
від позивача: Шмаров Є.Ю., Кушнір Ю.В., дов.
від відповідача: Максименко Л.С., дов.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 01.11.2004 господарського суду м. Києва (суддя
Лосєв А.М.) задоволено позов Закритого акціонерного товариства
"Ел Петролеум Україна" до Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень від 09.01.2004 N 0000032305/0, N 0000042305/0,
N 0000052305/0.
Постановою від 20.12.2004 Київського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: Коваленка В.М. -
головуючого, Вербицької О.В., Малевича М.М.) рішення суду першої
інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням і постановою у справі, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати як
невідповідні обставинам у справі та податковому законодавству.
Ухвалою від 09.03.2005 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від
09.01.2004 N 0000032305/0 про визначення позивачу суми податкового
зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 42900 грн. (основний
платіж - 33900 грн., штрафні санкції - 9900 грн.); N 0000042305/0
про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на
додану вартість в розмірі 13792 грн. (основний платіж - 9195 грн.,
штрафні санкції - 4597 грн.); N 0000052305/0 про виявлення
завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на
додану вартість в розмірі 22145 грн.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на
підставі Акту "Про результати комплексної документальної перевірки
дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ
"Ел Петролеум Україна" за період з 09.01.2002 по 01.10.2003" від
31.09.2003 N 92/23-05-31808235 (далі - Акт перевірки).
В п. 2.2 Акту перевірки зазначено, що в порушення пп. 8.7.1
п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі - Закон N 334) підприємством
віднесено у 4 кварталі 2002 року до складу валових витрат суму в
розмірі 5,8 тис. грн. як поліпшення основних засобів (5%), хоча
станом на 01.01.2002 основні засоби на балансі не значаться, що
призвело до завищення валових витрат у 4 кварталі 2002 року.
Актом перевірки також встановлено, що позивачем укладено з
ТОВ "Торговий дім "Маяк" угоду від 14.05.2002 N 35/А на оренду
приміщення. В подальшому в орендованому приміщенні проведені
ремонтні роботи, з вартості яких сформовано групу 1 основних
фондів у вересні 2002 року на загальну суму 616081,43 грн.
Зазначені основні засоби групи 1 (проведений ремонт) продані ТОВ
"Прага Авто" на підставі угоди від 01.02.2003 N 03/0201-СА на
суму 450000,00 грн., акту прийому-передачі векселів від
26.03.2003, накладної N РНА-000001 від 26.03.2003. Таким чином, на
думку відповідача, даний ремонт реалізовано за ціною нижче, ніж
балансова вартість, тобто зі збитком у розмірі 156,7 тис. грн.
Суму збитків позивач відніс до складу валових витрат в 1 кварталі
2003 року як збитки одержані від продажу основних засобів
(вартість проведеного ремонту). Але, як зазначає відповідач, при
перевірці встановлено, що один із засновників Жильчиков В.Ю. є
засновником продавця (ТОВ "Ел Петролеум Україна") та покупця
(ТОВ "Прага Авто"). У зв'язку з цим відповідач вважає, що ТОВ "Ел
Петролеум Україна" та ТОВ "Прага Авто" є пов'язаними особами і
позивач не мав права продавати ТОВ "Прага Авто" основні засоби
групи 1 у вигляді проведеного ремонту орендованого приміщення за
ціною нижче звичайних цін, тобто балансової вартості групи 1
основних засобів (вартість проведеного ремонту) та робить висновок
про безпідставне віднесення до складу валових витрат різницю у
розмірі 156,7 тис. грн. від продажу основних засобів пов'язаній
особі, що призвело до завищення валових витрат в 1 кварталі
2003 року.
Відповідач у пп. 2.5.4 Акту перевірки вказує на порушення
позивачем п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон N 168), зокрема, не
включення до складу податкових зобов'язань з податку на додану
вартість за березень 2003 року суми в розмірі 31340 грн.,
нарахованої з продажу основних засобів групи 1 (вартість
проведеного ремонту), що призвело до заниження чистої суми
податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень
2003 року в сумі 9195 грн. та завищення від'ємного значення
податку на додану вартість, заявленого до відшкодування за
березень 2003 року на суму 22 145 грн.
Суди першої та апеляційної інстанції визначили, що Акт
перевірки не містить посилань на первинні або інші документи, які
зафіксовані за обліком та підтверджують наявність факту порушення
податкового зобов'язання, зокрема, про завищення валових витрат у
4 кварталі 2002 року. З Акту перевірки не вбачається, на яких
первинних документах ґрунтується висновок про віднесення позивачем
у 4 кварталі 2002 року до складу валових витрат суми в розмірі
5,8 тис. грн. як поліпшення основних засобів (5%), а позивач також
погодився з доводом, що станом на 01.01.2002 основні засоби на
балансі не значилися.
Враховуючи викладене, суди визнали, що висновки відповідача
щодо завищення позивачем валових витрат у 4 кварталі 2002 року в
розмірі 5,8 тис. грн. є необґрунтованими.
Відповідач, оскаржуючи наведені висновки, не посилається на
певні факти, які не визначені на підставі первинних бухгалтерських
облікових документах і мають безпідставні висновки, тому
підлягають відхиленню.
Щодо визначення ціни як бази оподаткування суди першої і
апеляційної інстанцій визнали, що серед сторін по операції
купівлі-продажу відремонтованого об'єкту відсутні пов'язані особи,
і підстав для застосування звичайних цін не було, посилаючись на
документи, які свідчать про відсутність у фізичної особи
зазначеної відповідачем функцій контролю та управління позивачем.
Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі поставки товарів (робіт,
послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вар тості коштами у
межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з
безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у
рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових
відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у
межах балансу платника податку для невиробничого використання,
витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва
(обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з
продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не
зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається
виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні
ціни.
До пов'язаних осіб пунктом 1.26 ст. 1 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
віднесені особи, що
відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа,
яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється
таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з
таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної
особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами
сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі
родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або
дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича
фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника
податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку
юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення
правових відносин, а також члени її сім'ї. Під здійсненням
контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу
кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою
(паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або
управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого
платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не
меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку. Для
фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду
платника податку (голосів у керівному органі) визначається як
загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній
особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які
контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.
Відповідач не довів будь-яких доказів наявності у спірній
операції пов'язаних осіб у розумінні визначеному в Законі
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
На підставі викладеного касаційна скарга не підлягає
задоволенню, а постанову суду апеляційної інстанції слід залишити
без змін.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.12.2004 у справі N 33/399 залишити без змін, а касаційну скаргу
без задоволення.