ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2005 Справа N 25/299
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі
м. Києва
на постанову від 20.12.2004 Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 25/299 господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ "Раст-Трейдінг"
до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін
від позивача: Ганькевич В.В., дов.
від відповідача: Сидоренко Я.А., дов.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 20.10.2004 господарського суду м. Києва (суддя
Морозов С.М.) задоволено позов ТОВ "Раст-Трейдінг" до Державної
податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення N 000712303/0 від
12.07.2004.
Постановою від 20.12.2004 Київського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: Коваленка В.М. -
головуючого, Вербицької О.В., Малетича М.М.) рішення суду першої
інстанції залишено без змін.
Рішення і постанова судів першої та апеляційної інстанцій
мотивовані тим, що згідно з висновками судово-бухгалтерської
експертизи отримані за розподільчим балансом активи (у тому числі
дебіторська заборгованість) не є валовими доходами, тому не
виникає зобов'язання сплатити податок на прибуток, витрати на
охорону майна підтверджені відповідними первинними документами,
витрати придбання цінних паперів не враховуються при їх передачі
правонаступнику, а лише у разі їх продажу, врахування Товариством
у складі податкового кредиту витрат на придбання нерухомого та
іншого майна, що підтверджено відповідними документами, не
суперечить діючому законодавству.
При цьому суд апеляційної інстанції визнав, що місцевий суд
обґрунтовано керувався нормами ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст.ст. 3, 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
ст.ст. 33, 41, 49, 82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а відповідач у
встановленому порядку не спростував висновки експерта та не довів
законність оспореного акту.
Ухвалою від 09.03.2005 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в
якій заявлені вимоги про скасування рішення і постанови у справі
та відмову в задоволенні позову. Касатор посилається на
неправильне застосування судами законодавства щодо обставин, з
яких видані спірні податкові повідомлення-рішення, та недотримання
вимог процесуального законодавства щодо обов'язковості скасування
рішення суду першої інстанції, яке прийняте без належного
повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково, виходячи з наступного.
Суди першої та апеляційної інстанції, визнаючи недійсним
податкове повідомлення-рішення в частині набуття позивачем цінних
паперів і нерухомого та іншого майна, виходили з того, що позивач
набув зазначені активи за розподільчим балансом внаслідок
утворення нового товариства за рахунок активів материнського
товариства. Такі обставини підтверджено статутом позивача, з якого
вбачається, що позивач є правонаступником ТОВ "Київ-Раст", єдиною
особою - суб'єктом цивільних відносин, які виникли не на підставі
угоди, а за рішенням вищого органу управління материнського
товариства, тому такі дії не відповідають ознакам операції
купівлі-продажу та відсутні підстави для збільшення оподаткованого
прибутку та податкових зобов'язань з податку на прибуток згідно з
вимогами п. 1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та ст. 34 Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
.
Відповідач у справі доводив, що ТОВ "Раст-Трейдінг" створено
без ліквідації ТОВ "Раст", що згідно зі ст. 13 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є реорганізацією
платника податків, яка є підставою для виникнення валових доходів.
Відповідно до підпункту (г) пп. 13.1.1 п. 13.2, п. 13.5
ст. 13 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
для встановлення належного
платника податків підлягають встановленню обставини реорганізації
платника податків з ліквідацією або відсутністю ліквідації
платника податків, що реорганізується.
Судами при розгляді справи не були досліджені обставини
реорганізації ТОВ "Київ-Раст" як платника податків та обставини
розподілу активів і виникнення податкових зобов'язань внаслідок
передачі активів від іншої юридичної особи згідно з вимогами
податкового законодавства.
Не встановлено судами обставини, з яких вбачається наявність
у позивача культур рослинництва, полів, які були предметом охорони
по угоді від 01.08.2003, укладеній з підприємством "Альфа-Схід",
оскільки реальне здійснення охорони з моменту укладання угоди до
збирання врожаю 2003 року встановлено висновком
судово-бухгалтерської експертизи, яка в цій частині не містить
посилань на облікові бухгалтерські документи, якими посвідчуються
фактичні витрати і валові витрати по охороні врожаю.
Аналогічно судами не досліджені обставини видачі податкових
накладних по об'єктах незавершеного будівництва, оцінка яких
викладена тільки у висновках судово-бухгалтерської експертизи, які
оспорив відповідач, але його доводи відхилені, а обставини
наявності належного бухгалтерського обліку по спірних операціях,
на які посилався відповідач не отримали оцінки, що було підставою
для розгляду спору щодо законності дій позивача і відповідача за
участю експерта з питань ведення бухгалтерського обліку, а не
визначення правових питань, що були предметом спору в
господарському суді.
Тобто суди застосували норми матеріального права при
неповному з'ясуванні усіх суттєвих обставин справи, що свідчить
про недодержання судами при розгляді справи приписів ст.ст. 4-3,
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що згідно зі ст. 111-10 ГПК України
тягне скасування рішення і постанови у справі та направлення
справи на новий розгляд.
При здійсненні нового розгляду суд повинен встановити суттєві
обставини у справі та прийняти рішення відповідно до чинного
законодавства.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 20.10.2004 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.12.2004 у справі N 25/299 скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.