ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2005 Справа N 24/108-04-5198
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Подоляк О.А., Семчука В.В.,
За участю представників
позивача - не з'явились,
відповідача - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ВАТ "Дунайводобуд - 17"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
12.10.2004 року
у справі N 24/108-04-5198
за позовом виробничо-комерційної фірми "Престиж"
до ВАТ "Дунайводобуд - 17"
про стягнення 29447,79 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від
06.09.2004 року (суддя Оборотова О.Ю.) у справі N 24/108-04-5198 в
задоволенні позовних вимог виробничо-комерційної фірми "Престиж"
до ВАТ "Дунайводобуд - 17" про стягнення 29447,79 грн.
заборгованості за укладеним між сторонами договором доручення N 1
від 24.06.1999 року, відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
12.10.2004 року (судді: Лашин В.В., Єрмолов Г.А., Воронюк О.Л.)
рішення господарського суду Одеської області від 06.09.2004 року
скасовано, позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь
позивача 29447,79 грн. боргу, витрати по сплаті державного мита та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з постановою у даній справі, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 12.10.2004 року скасувати, рішення
господарського суду Одеської області від 06.09.2004 року залишити
без змін.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
господарським судом апеляційної інстанцій неправильно застосовані
норми матеріального та процесуального права, що призвело до
прийняття незаконного судового акту.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими
судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що господарський суд
апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
повно, всебічно, об'єктивно розглянув в судовому
процесі всі обставини справи, дослідив наявні докази, зокрема:
договір доручення N 1 від 24.06.1999 року (далі - Договір),
відповідно до умов якого позивач зобов'язався придбати матеріали
та виконати ремонт будівельно-дорожніх машин і механізмів для
відповідача, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти їх та
оплатити; надані на підтвердження виконання умов договору
накладні, платіжні доручення, виписки з банківського рахунку
позивача, акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на
20.12.2001 року.
Дослідивши належним чином вказані матеріали суд апеляційної
інстанції встановив, що протягом 1999-2001 років позивач виконав
для відповідача роботи та надав послуги на загальну
суму 144 786,07 грн. Відповідач в свою чергу розрахувався лише
частково на суму 115226,17 грн. Непогашений борг відповідача перед
позивачем становить 29447,79 грн.
Відповідно до вимог ст. 161 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вимог закону або договору.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом
апеляційної інстанції, строк виконання зобов'язання по оплаті
виконаних робіт та наданих послуг за Договором сторонами не
визначений, а тому в даному випадку строк виконання зобов'язання
регулюється ст. 165 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
відповідно до якої, якщо строк виконання зобов'язання не
встановлений або не визначений моментом вимоги, кредитор вправі
вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в
будь-який час, боржник повинен виконати таке зобов'язання в
семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо
обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або
із змісту зобов'язання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач заявив
вимогу до відповідача про сплату заборгованості листом N 3 від
12.03.2002 року, що є моментом вимоги виконання зобов'язання за
Договором. З позовом кредитор звернувся 06.07.2004 року.
Враховуючи наведені обставини, доводи оскаржувача про сплив
трьохрічного строку позовної давності на пред'явлення вимоги про
стягнення суми боргу за Договором є необґрунтованими.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про
задоволення позовних вимог є правомірним, відповідає встановленим
господарським судом обставинам справи та підтверджується наявними
в матеріалах справи доказами.
Відтак, прийнята апеляційним господарським судом постанова
відповідає положенням ст.ст. 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України
від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі
змінами та доповненнями.
Водночас, відповідно до ст.ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Інші твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування господарським судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної
постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави
для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту
відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Дунайводобуд - 17" залишити без
задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
12.10.2004 року у справі N 24/108-04-5198 залишити без змін.