ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2005 Справа N 11/420-11/59
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП
на постанову від 13.12.2004 Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 11/420-11/59 господарського суду м. Києва
за позовом Національної акціонерної страхової компанії
"Оранта"
до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП
про визнання недійсним акта ненормативного характеру за
участю представників сторін
від позивача: Чала І.М., дов.
від відповідача: Мельник Н.І., дов.
В С Т А Н О В И В:
Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулася
до господарського суду м. Києва з позовом до СДПІ у м. Києві по
роботі з великими платниками податків про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення N 0000712302/0 від 06.09.2002.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням від 30.09.2004 господарський суд м. Києва (суддя
Євсіков О.О.) позов задовольнив, встановивши відсутність
порушення, за яке було застосовано штрафні санкції спірним
податковим повідомленням-рішенням.
Постановою від 13.12.2004 Київський апеляційний господарський
суд (колегія суддів у складі: Коваленка В.М. - головуючого,
Малетича М.М., Вербицької О.В.) рішення залишив без змін,
погодившись з висновками суду першої інстанції.
Ухвалою від 09.02.2005 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача,
яка мотивована порушенням судами п. 1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, п.п. 7, 8 ст. 11 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, ст. 2 Указу Президента
України від 12.06.1995 N 436/95 ( 436/95 ) (436/95)
"Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки",
п.п. 1.1, 2.10, 4.2 Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління
НБУ від 19.02.2001 N 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
відповідач видав податкове повідомлення-рішення N 0000712302/0 від
06.09.2002 на підставі п.п. 1, 2 Указу Президента України "Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
через виявлення порушення п. 2.10
Положення про ведення касових операцій в національній валюті
( z0237-01 ) (z0237-01)
, встановленого згідно акту перевірки N 44/235 від
29.03.2002.
Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове повідомлення - це
письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника
податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену
контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Податкове зобов'язання та податковий борг згідно п.п. 1.2,
1.3 ст. 1 цього ж Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
є зобов'язання платника
податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів
відповідну суму коштів узгоджене самостійно платником податків або
узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене
у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим
Законом або іншими законами України.
Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначення
податкового зобов'язання контролюючим органом самостійно
передбачено за вичерпним переліком обставин визначених законом.
Як вбачається з оспореного позивачем податкового
повідомлення-рішення, підставами для його видання були не
податкові зобов'язання, податковий борг, засновані на обов'язкових
платежах до бюджетів або державних фондів, а санкції за порушення
певних правил торгівлі, які на момент винесення цих
повідомлень-рішень не було визнано у судовому або
адміністративному порядку обґрунтованими і такими, що підлягають
примусовому стягненню, а також не визнані платником податків.
З наведених підстав суди при вирішенні спору дійшли
правильного висновку, що застосовані оспорюваним податковим
повідомленням-рішенням штрафні санкції не є податковими
зобов'язаннями та не можуть стягуватись за процедурою,
передбаченою Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, тому оспорюване податкове
повідомлення-рішення не відповідає встановленому законодавством
порядку притягнення до відповідальності за відповідні порушення.
Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанції дійшли
висновку про відсутність порушення, яке стало підставою для
видання оспорюваного податкового повідомлення-рішення, встановивши
наступне.
Спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято
відповідачем через виявлення згідно акту перевірки N 44/235 від
29.03.2002 несвоєчасного оприбуткування готівки в сумі
543,55 грн., що, на думку відповідача, є порушенням п. 2.10
Положення про ведення касових операцій в національній валюті
( z0237-01 ) (z0237-01)
.
Пунктом 2.10 Положення про ведення касових операцій в
національній валюті ( z0237-01 ) (z0237-01)
(в редакції чинній на момент
виникнення спірних правовідносин) передбачено, що уся готівка, що
надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі
оприбутковуватися в їх касах.
Оприбуткуванням готівки в касі підприємства є здійснення
підприємством обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень
з оформленням цієї операції у встановленому порядку прибутковим
касовим ордером та відображенням у касовій книзі в день одержання
підприємством готівкових коштів.
При проведенні розрахунків готівкою підприємств у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО
або використанням РК оприбуткуванням є здійснення підприємствами
обліку готівки через РРО або РК із складанням того самого дня на
підставі розрахункових документів звітів в КОРО та оформлення
готівки в установленому порядку прибутковим касовим ордером і
відповідним записом у касовій книзі в день надходження коштів.
Зазначена послідовність оприбуткування також поширюється на
відокремлені підрозділи, які працюють у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або
використанням РК та самостійно здають до кас установ банку або
через інкасаторів одержану ними готівкову виручку. Ці підрозділи
мають також вести касову книгу (згідно з пунктом 4.2 Положення
( z0237-01 ) (z0237-01)
) та оприбутковувати готівку в своїх касах.
У разі роботи підприємств у сфері торгівлі, громадського
харчування, послуг у вечірні години, вихідні та святкові дні із
застосуванням РРО або використанням РК (за умови, що бухгалтерія
підприємства не працювала в ці години і дні) одержана
підприємством за цей час готівка вважається оприбуткованою в його
касі, якщо вона проведена через РРО та РК у день її фактичного
надходження та не пізніше наступного робочого дня підприємства
здана до його каси з оформленням у встановленому порядку
прибутковим касовим ордером та відповідним записом у касовій книзі
підприємства. Зазначена послідовність оприбуткування також
поширюється на відокремлені підрозділи підприємств, які працюють у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням
РРО або використанням РК і не здійснюють при цьому видаткових
операцій (виплати, пов'язані з оплатою праці, витрати на
відрядження тощо), не ведуть касової книги, не мають поточних
рахунків та здають готівкову виручку до кас цих підприємств.
Постановою Правління НБУ N 259 ( z0634-02 ) (z0634-02)
від 23.07.2002
"Про внесення зміни до Інструкції про організацію роботи з
готівкового обігу установами банків Україні", пункт 4.3 Інструкції
про організацію роботи з готівкового обігу установами банків
України ( z0216-01 ) (z0216-01)
доповнено новим абзацом: "Страхові
організації самостійно визначають строки здавання готівки
страховими агентами-фізичними особами до кас страховиків або
переказами на рахунок страхової організації в установі банку".
А пункт 2.10 Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні згідно з постановою Правління НБУ
від 05.03.2003 N 81 ( z0268-03 ) (z0268-03)
"Про внесення змін до окремих
нормативно-правових актів Національного банку Україні"
(зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.04.2003 р. за
N 268/7589) було викладено в новій редакції.
Зокрема, згідно з ч. 4 цього пункту до набрання чинності
постановою Правління НБУ від 23.07.2002 р. N 259 ( z0634-02 ) (z0634-02)
"Про
затвердження змін до Інструкції про організацію роботи з
готівкового обігу установами банків України" страхові організації
самостійно визначали строки здавання готівки страховими
агентами-фізичними особами до кас страхових організацій або банків
чи підприємств поштового зв'язку в установлені юридичною особою
строки.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку,
що ні на момент прийняття спірного повідомлення-рішення, ні на
момент розгляду справи в чинному законодавстві не містилося
обов'язку страхових агентів щоденно здавати кошти, одержані від
надання послуг із забезпечення страхового захисту майнових
інтересів громадян і юридичних осіб на підставі договорів
добровільного страхування, в касу страхової організації.
Суди встановили, що страхові агенти позивача керувалися в
своїй роботі Інструкцією Міністерства фінансів СРСР "Про умови та
оплату праці позаштатних страхових агентів" від 14.12.1984 N 182
(далі - Інструкція N 182) та Положенням про організацію роботи
страхових агентів-фізичних осіб НАСК "Оранта", затвердженого
рішенням Правління НАСК "Оранта" від 19.12.1994 N 105, та
індивідуальним трудовим договором з кожним страховим агентом.
Дата фактичного отримання готівки на суму 543,55 грн. -
24.09.2001, а дата фактичного оприбуткування готівки в касі -
26.09.2001, тобто в межах терміну, передбаченого Інструкцією
N 182, тому висновок відповідача щодо несвоєчасного оприбуткування
готівки в касі відділення на суму 543,55 грн., на думку судів, є
помилковим.
З таким висновком судів слід погодитися. Також судова колегія
зазначає наступне.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції,
зафіксоване у акті перевірки порушення полягає в тому, що
відповідна сума готівки була отримана страховим агентом
Андрухановим О.О. у вигляді страхового платежу та відображена у
касовій книзі не в день їх одержання, а з запізненням у декілька
днів. Факту неоприбуткування вказаної готівки в день отримання її
Калуським районним відділенням НАСК "Оранта" від страхового агента
перевіркою встановлено не було. Тобто в акті перевірки відсутні
посилання на фактичну наявність в касі позивача готівки,
неоприбуткованої належним чином.
Зважаючи на встановлені обставини та межі перегляду справи в
касаційній інстанції, судова колегія не вбачає підстав для
скасування рішення суду першої інстанції, а доводи скаржника
відхиляє як такі, що не спростовують висновків, викладених у
рішенні і постанові, та не відповідають встановленим судами
обставинам.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.12.2004 у справі N 11/420-11/59 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.