ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2005 Справа N 6/62
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Подоляк О.А., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ЗАТ "Куряжський домобудівельний комплекс"
на постанову від 01.07.2004 р. Донецького апеляційного
господарського суду
у справі N 6/62
за позовом ЗАТ "Куряжський домобудівельний комплекс"
(надалі - Товариство)
до ВАТ "Єнакіївський металургійний завод" (надалі - Завод)
про стягнення 4 421 093,13 грн.
зустрічний позов про визнання договорів недійсними
за участю представників:
від позивача - Гончаров Р.І., Ткаченко С.М.
від відповідача - Сагуленко К.М.
В С Т А Н О В И В:
За наслідком неодноразових уточнень позовних вимог
Товариством в господарському суді Донецької області були заявлені
вимоги про зобов'язання Заводу повернути металопродукцію у
кількості 10 772,173 т відповідно до договорів зберігання від
25.06.2000 р., N 2001493 від 27.07.2000 р., N 2001677 від
22.08.2000 р., N 2001837 від 18.09.2000 р., N 2002468 від
14.12.2000 р.
В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалось на
безпідставне невиконання Заводом зобов'язань по поверненню
переданого на зберігання майна.
Завод проти позовних вимог заперечував та пред'явив
зустрічний позов про визнання договорів недійсними з підстав того,
що зберігання продукції за оспорюваними договорами сторонами
фактично не передбачалось та не здійснювалось. При цьому, Завод
посилався на відсутність доказів передачі металопродукції на
зберігання.
Рішенням господарського суду Донецької області від
20.05.2004 р. (суддя Подколзіна Л.Д.) первісний позов задоволено:
зобов'язано Завод повернути Товариству металопродукцію у кількості
10 772,173 тонн до 20.06.2004 р.; в задоволенні зустрічного позову
відмовлено.
Приймаючи рішення місцевий господарський суд з посиланням на
ст.ст. 413, 415 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
виходив з обставин неналежного
виконання відповідачем зобов'язань по поверненню продукції,
переданої позивачем на зберігання, а також з відсутності підстав
для визнання оспорюваних договорів недійсними.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
01.07.2004 р. (судді: Кулебякін О.С., Гуреєв Ю.М., Скасун О.А.)
рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2004 р.
скасовано частково: в первісному позові відмовлено; в решті
рішення залишено без змін.
Приймаючи постанову апеляційний господарський суд виходив з
недоведеності та необґрунтованості обставин передачі
металопродукції на зберігання, які місцевий господарський суд
безпідставно визнав встановленими, а також із відсутності підстав
для визнання оспорюваних договорів недійсними, погодившись в цій
частині з висновками місцевого господарського суду.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в
силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а
скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків
про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст.ст. 43, 99,
101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому
процесі всі обставини справи в їх сукупності; обґрунтовано
поставив під сумнів обставини передачі оспорюваної продукції на
зберігання, які місцевий господарський суд безпідставно визнав
встановленими; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх
вимог і заперечень докази, зокрема, аудиторський звіт N 40 від
21.06.2004 р., врахував акт перевірки від 14.11.2001 р. ДПІ у
Харківській області, акти перевірки від 22.06.2001 р. N 23-11-3,
від 21.11.2001 р. N 23-11-4, від 01.12.2001 р. N 23-111-3 ДПІ у
м. Єнакієве; належним чином проаналізував відносини сторін;
дослідив обставини існування між сторонами господарських відносин
купівлі-продажу металопродукції, які оформлені договорами
N 2000600 від 28.03.2000 р. та N 20022281 від 13.11.2000 р.,
відповідно до умов яких поставка оспорюваної металопродукції
здійснювалась залізничним транспортом; надав належну юридичну
оцінку відсутності первинної документації, зокрема, транспортних
чи бухгалтерських документів, які б свідчили про відвантаження
металопродукції в оспорюваній кількості на виконання договорів
зберігання; дійшов підставних висновків про недоведеність обставин
передачі Заводу металопродукції, що належить Товариству, в
оспорюваній кількості у відповідний період на відповідальне
зберігання; в частині розгляду зустрічного позову правомірно
погодився з висновками місцевого господарського суду про
відсутність підстав для визнання договорів зберігання недійсними.
На підставі встановлених фактичних обставин апеляційним
господарським судом із дотриманням норм матеріального та
процесуального права з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін,
мотивовано спростовано помилкові висновки суду першої інстанції,
підставно скасовано рішення місцевого господарського суду в
частині задоволення первісного позову та обґрунтовано відмовлено в
його задоволенні. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським
судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються
колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам
справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ "Куряжський домобудівельний комплекс"
залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
01.07.2004 р. у справі N 6/62 залишити без змін.