ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2005 Справа N 5/2293-19/292
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С. - (доповідача у справі),
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
28.09.2004 р.
у справі N 5/2293-19/292 Господарського суду Львівської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Львівська
тютюнова фабрика"
до 1) Державної податкової інспекції у Личаківському районі
м. Львова
2) ВДК у Личаківському районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та
стягнення бюджетної заборгованості в сумі 21798665 грн.,
за участю представників сторін від:
позивача Квурт В.П. - керівник, Грень Т.Я. - за довіреністю
від 28.03.2005 р. N 133
відповідачів 1) Томашівський О.Г. - за довіреністю від
26.01.2005 р. N 1107/10-0,
Даниленко О.В. - за довіреністю від
14.02.2005 р. N 217/10-0
2) не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від
07.09.2004 р. (суддя Левицька Н.Г.), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2004 р.
(головуючий - суддя Галушко Н.А., судді - Процик Т.С.,
Юрченко Я.О.), позов задоволено; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова
N 0001182340/0/12348 від 06.08.2004 р.; стягнуто суму бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість в розмірі
21798665 грн. з державного бюджету на користь ВАТ "Львівська
тютюнова фабрика"; судові витрати за згодою сторін покладено на
позивача.
В касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова
просить скасувати постанову Львівського апеляційного
господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального
права, та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників
сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з встановлених у даній справі обставин.
Під час розгляду справи судами встановлено, що ДПІ у
Личаківському районі м. Львова було проведено позапланову
документальну перевірку з питань підтвердження правомірності
задекларованих сум податку на додану вартість ВАТ "Львівська
тютюнова фабрика" за травень 2004 року, за результатами якої
складено акт від 04.08.2004 р. N 2481/23-4/30477389. В ході
перевірки органом державної податкової служби було встановлено
порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.4.1, 7.4.5, 7.7.1 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме,
позивач безпідставно включив до податкового кредиту за травень
2004 р. суми податку на додану вартість в розмірі 21902510 грн.,
що призвело до завищення бюджетного відшкодування по податку на
додану вартість в сумі 21798665 грн.
На підставі даного акту відповідач прийняв спірне податкове
повідомлення-рішення N 0001182340/0/12348 від 06.08.2004 р.,
відповідно до якого у позивача виявлено завищення суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість за травень 2004 р. в
розмірі 21798665 грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, суми податкового
кредиту за травень 2004 р. по податку на додану вартість у
позивача виникли на підставі правовідносин по договору
купівлі-продажу N 12/03-2004, укладеного з ТОВ "МЖК "Конкріт ЛТД",
відповідно до якого позивачем було придбано товарно-матеріальні
цінності на суму 903402060 грн., в тому числі податок на додану
вартість 150567010 грн. Договір купівлі-продажу у встановленому
законом порядку недійсним не визнавався. Первинні документи, які
підтверджують факт господарської операції згідно договору
купівлі-продажу, відповідають вимогам Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
,
податкові накладні заповнені у відповідності до п. 7.2 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відтак, суму податку, яку позивачем сплачено у зв'язку з
виконанням даного договору, було віднесено до податкового кредиту.
За пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів,
що підлягають амортизації.
Щодо посилань відповідача на збитковість проведеної операції,
то судами було встановлено, що ВАТ "Львівська тютюнова фабрика"
отримано оподатковуваного доходу від здійснення операції на
загальну суму 1407990 грн., а тому операція щодо придбання
товарно-матеріальних цінностей згідно договору з ТОВ "МЖК
"Конкріт ЛТД" належить до господарської.
Місцевим господарським судом було встановлено та підтверджено
під час здійснення апеляційного провадження, що позивач за
результатами господарської діяльності подав до ДПІ у Личаківському
районі м. Львова податкову декларацію з податку на додану вартість
за травень 2004 р. від 21.06.2004 р. та уточнений розрахунок від
09.07.2004 р. Згідно даних документів до відшкодування з бюджету
належить податок на додану вартість за травень 2004 р. в розмірі
21798665 грн.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
Згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7,1 цієї
статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі декларації. Підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом
визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною
заборгованістю.
Сума податку на додану вартість на день розгляду справи не
відшкодована, проте підтверджено як факт існування бюджетної
заборгованості, так і заявлена сума, що підлягає відшкодуванню.
З огляду на викладене, суди правомірно визнали такими, що
підлягають задоволенню, позовні вимоги ВАТ "Львівська тютюнова
фабрика" про стягнення з Державного бюджету України бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість за податковою
декларацією за травень 2004 р. в сумі 21798665 грн.
Колегія суддів вважає, що суди правомірно не прийняли до
уваги посилання першого відповідача на погашення простроченої
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на підставі
Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної
позики з терміном обігу 5 років, з огляду на наступне.
Згідно ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на
2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
погашення простроченої бюджетної
заборгованості по ПДВ, що виникала за станом на 01.11.2003 року та
не відшкодована за станом на 01.01.2004 р., здійснюється шляхом її
оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном
обігу п'ять років. Порядок випуску, обігу, погашення зазначених
облігацій, а також нарахування відсотків на них затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до останнього абзацу "Основних умов випуску
облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість",
затверджених постановою КМ України від 25.12.2003 р. N 2014
( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
, основні умови випуску облігацій є публічною
пропозицією платникам податку щодо оформлення простроченої
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка
утворилася на 1 листопада 2003 р. і не відшкодована до 1 січня
2004 р., облігаціями внутрішньої державної позики.
Своє волевиявлення на оформлення простроченої бюджетної
заборгованості шляхом одержання вказаних облігацій платник
реалізує шляхом подання відповідної заяви встановленої форми
відповідно до п. 11 Порядку випуску облігацій внутрішньої
державної позики ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про цінні папери і
фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
облігації усіх видів (у тому числі й
облігації внутрішньої державної позики) розповсюджуються серед
підприємств на добровільних засадах. Отже, оформлення простроченої
бюджетної заборгованості по ПДВ облігаціями внутрішньої державної
позики здійснюється винятково на добровільній основі за бажанням
платника податку.
Згідно пункту 11.4 ст. 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зміни порядку оподаткування на
додану вартість можуть здійснюватися тільки внесенням змін у цей
Закон.
В статті 7 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
зазначено, що зміна податкових ставок і механізм
справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть
запроваджуватися Законом України про Державний бюджет на
відповідний рік.
Таким чином, передбачений ст. 12 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
спосіб
відшкодування ПДВ є альтернативним нарівні із способами,
встановленими ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, і не позбавляє платника податку на
отримання бюджетного відшкодування відповідно до положень
останнього із вказаних законів.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги відповідача щодо
порушення апеляційним судом норм матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, постанова господарського суду є
такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права,
підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7,
п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
28.09.2004 у справі N 5/2293-19/292 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі
м. Львова - без задоволення.