ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2005 Справа N 36/444
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого у засіданні судді Плюшка І.А. (доповідач), суддів:
Панченко Н.П., Плахотнюк С.О., розглянувши касаційну скаргу
Інституту соціології Національної академії наук України на рішення
господарського суду м. Києва у справі N 36/444 за позовом
Інституту соціології Національної академії наук України до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тек" про стягнення
52074 грн. 79 коп., за участю представників: Позивача (Інститут
соціології НАН України): Зайцева А.М. (дов. від 20.11.2004 р.,
б/н); Шкіра Ю.О. (дов. від 16.11.2004 р., б/н); Відповідача
(ТОВ "Грін Тек"): Вітюк В.В. (дов. від 17.11.2004 р., б/н),
В С Т А Н О В И В:
Інститут соціології Національної академії наук України
(надалі - "Позивач") звернувся до господарського суду м. Києва з
позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тек"
(надалі - "Відповідач") про стягнення з Відповідача 44591,57 грн.
заборгованості по орендній платі, комунальним послугам і податку
на землю, 7483,20 грн. пені за прострочення платежу, а також
розірвання договору оренди N 2/А/26 від 10.12.93 р.
В процесі судового розгляду Позивачем в порядку ст. 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі - "ГПК України") подано заяву про відмову від позовних
вимог в частині стягнення заборгованості по комунальних послугах
та податку на землю.
Позивачем також подана заява про доповнення та збільшення
позовних вимог, зокрема, Позивач просив стягнути з Відповідача
заборгованість по орендній платі в сумі 54733,97 грн., що виникла
з березня 2004 року по жовтень 2004 року, 22263,34 грн. пені за
прострочення платежу та зобов'язати Відповідача звільнити
приміщення Інституту.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.12.2004 р. у
справі N 36/444 провадження у справі в частині стягнення з
Відповідача комунальних послуг і плати за землю в сумі
10601,00 грн. на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
припинено, в решті позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що Позивачем в порушення вимог
ст. 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
від 16.12.2003 р.
(надалі - "ЦК України") в односторонньому порядку збільшено розмір
орендної плати, на підставі якої Позивачем здійснено розрахунок
суми позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просив рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2004 р. у
справі N 36/444 скасувати в частині стягнення з Відповідача
54733,97 грн. боргу по орендній платі, 1801,57 грн. пені та в
частині розірвання договору оренди N 2/А/26 від 01.12.93 р., та в
частині відмови у зобов'язанні Відповідача звільнити приміщення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм
матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваної
постанови, знаходить, що рішення господарського суду м. Києва від
20.12.2004 р. у справі N 36/444 підлягає скасуванню з наступних
підстав.
Як встановлено господарським судом м. Києва, 01.12.93 р. між
Позивачем та Малим приватним підприємством "АТТІКА" (наступником
якого є Відповідач) укладений договір N 2/А/26 оренди нежитлового
приміщення (надалі - "Договір"), згідно з умовами якого
орендодавець (Позивач) передав, а орендар (Відповідач) прийняв у
орендне користування приміщення, розташоване за адресою: м. Київ,
Шовковична, 12, загальною площею 180 кв. м.
Відповідно до п. 1.5 Договору, строк його дії визначений
сторонами по 31.12.2013 р. Таким чином, станом на день розгляду
Договір є чинним, а отже, господарським судом м. Києва
обгрунтовано застосовано до спірних відносин положення ст. 525 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Водночас, колегія суддів вважає неправильним застосування
господарським судом м. Києва при винесенні оскаржуваного рішення
положень ст. 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Так, відмовляючи Позивачу у задоволенні позову, господарський
суд м. Києва посилався п. 8.1 Договору, згідно з яким всі зміни,
доповнення до Договору дійсні, тільки якщо вони оформлені в
письмовій формі і підписані обома сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
дія особи,
спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та
обов'язків, є правочином.
Отже, внесення змін до договору в контексті положень ст. 202
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є правочином, оскільки спрямовані на зміну
цивільних прав і обов'язків сторін за договором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 8.1
Договору, всі зміни, доповнення до Договору належить вчиняти в
письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочин
вважається таким, що вчинений у письмовій формі, не лише тоді,
коли його зміст зафіксований в одному документі, але й тоді, коли
його зміст зафіксований у кількох документах, листах, телеграмах,
якими обмінялися сторони.
Відповідно до вимог ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення з
господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності
з нормами матеріального і процесуального права та фактичними
обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським
судом.
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем на адресу
Відповідача направлялись письмові пропозиції щодо перегляду
розміру орендної плати, які були прийняті Відповідачем, про що
свідчать платіжні документи, відповідно до яких сплата орендної
плати здійснювалась Відповідачем за новою (підвищеною) ціною, та
гарантійний лист Відповідача, надісланий на адресу Позивача, щодо
погашення різниці донарахованої орендної плати.
Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, дані
обставини не досліджувались господарським судом м. Києва під час
розгляду справи N 36/444, що свідчить про неповне з'ясування судом
під час розгляду справи вимог фактичних обставин, що мають суттєве
значення для правильного вирішення спору. За таких обставин
рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2004 р. у справі
N 36/444 підлягає скасуванню, а справа направляється на новий
розгляд.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги наведене в цій постанові, надати належну оцінку
діям Позивача та Відповідача відносно перегляду орендної плати за
Договором, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в
залежності від встановленого та у відповідності з чинним
законодавством вирішити спір.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Інституту соціології Національної академії
наук України задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2004 р. у
справі N 36/444 скасувати.
Справу N 36/444 передати на новий розгляд до господарського
суду м. Києва.