Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Перепічая В.С. (головуючого),

Вовка І.В.,

Гончарука П. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізького благодійного фонду “Єдність за майбутнє” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 6.04.2005 року у справі № 20/38 за позовом Запорізького благодійного фонду “Єдність за майбутнє” до відкритого акціонерного товариства “Туристичний комплекс “Запоріжжя”

про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2004 року Запорізький благодійний фонд “Єдність за майбутнє” звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Туристичний комплекс “Запоріжжя”, з урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення 609,40 грн. збитків, нанесених позивачу відмовою відповідача від виконання взятих на себе зобов’язань по наданню в оренду нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 135, 11 поверх готелю “Інтурист”.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.11.2004 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 6.04.2005 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові та залишаючи рішення місцевого суду без змін, попередні судові інстанції виходили з того, що специфіка договору оренди виключає одночасність укладення та виконання угоди, фактично унеможливлює усну форму і свідчить про відсутність самої угоди. Рахунок-фактура № Т-00000819 на оплату оренди конференц-залу 7.09.2004 року з 11 до 13 годин на суму 140 грн. не свідчить про наявність певних договірних (правових) відносин між сторонами, а доказів, що особа, яка займає посаду бухгалтера і підписала рахунок-фактуру, додатково наділялась відповідними цивільно-правовими або господарсько-правовими повноваженнями на підставі адміністративного акту або ж виступає як представник підприємства на підставі відповідної довіреності, не надано. Перелік суттєвих умов залежить від виду господарського договору і судами не встановлено, що між сторонами було досягнуто згоди за всіма суттєвими умовами договору оренди, а тому договір оренди в даному випадку є неукладеним. При цьому, матеріалами справи не підтверджено наявність у діях відповідача волевиявлення на встановлення правовідносин безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Висновок місцевого та апеляційного господарських судів про те, що позивачем не доведено, що між ним і відповідачем укладено договір оренди та у останнього виникли зобов’язання, які він порушив, що тягне за собою настання певної відповідальності та обов’язку відшкодувати понесені позивачем збитки, –є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Запорізького благодійного фонду “Єдність за майбутнє” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2004 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 6.04.2005 року у справі № 20/38 –без змін.