ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2005 Справа N 10/285
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О.Ф. - головуючий, Козир Т.П., Семчука В.В. розглянув
касаційну скаргу приватного підприємства "Прім-Інвест" на
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
23.12.2004 р. у справі N 10/285 за позовом суб'єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи П.К.А. до приватного
підприємства "Прім-Інвест" про стягнення 5 100 грн. за участю
представників позивача - Печникова К.А., відповідача - Гусака О.М.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
28.09.2004 р. відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
23.12.2004 р. рішення господарського суду Миколаївської області
від 28.09.2004 р. скасовано; позов задоволено; стягнуто з
приватного підприємства "Прім-Інвест" на користь суб'єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи П.К.А. 5 100 грн.
боргу.
У касаційній скарзі приватне підприємство "Прім-Інвест"
просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 23.12.2004 р., посилаючись на те, що вона прийнята з
порушенням норм чинного законодавства, та залишити в силі рішення
господарського суду Миколаївської області від 28.09.2004 р.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2004 р.
залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив наступне.
У квітні 2003 р. суб'єкт підприємницької діяльності - фізична
особа П.К.А. звернувся до господарського суду з позовом про
стягнення з приватного підприємства "Прім-Інвест" 5 100 грн. боргу
за договором доручення N 04-03 від 02.02.2004 р.
Місцевий суд повно, всебічно дослідив доводи і докази сторін,
належно їх оцінив та дійшов обґрунтованих юридичних висновків про
відмову в задоволенні позову. При цьому суд, виходив з того, що
всупереч ст. 32, 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивачем не доведено
суду факту виконання робіт по спірному договору саме ним, не
надано звіт про виконані роботи та доказів оплати відповідачем
коштів у якості згоди на виконання робіт як це передбачено п. 5.1
договору доручення N 04-03 від 02.02.2004 р.
Апеляційний суд, маючи в своєму розпорядженні ті ж докази, що
і суд першої інстанції, оцінив їх на свій розсуд та дійшов
помилкових висновків про скасування законного рішення і
задоволення позову. Суд залишив поза увагою наведені в рішенні
місцевого суду обставини, які ґрунтуються на укладеному сторонами
договорі доручення і матеріалах страви, про те, що позивачем не
доведено вчинення юридично значимих дій по виконанню умов
договору. Зміст постанови апеляційної інстанції зводиться до
аналізу побічних умов договору, які можуть бути чинними у разі
виконання сторонами основних умов. Саме основні умови договору
доручення щодо виконання обов'язків позивачем, його особистої
участі у розгляді господарської справи, надання ним звіту про
виконані роботи, оплата відповідачем коштів у якості згоди на
виконання робіт позивачем, як зазначив місцевий суд, позивачем не
дотримані. Наведене також не враховано апеляційним судом, що є
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач у суді першої інстанції, відзиві на апеляційну
скаргу позивача, доповненні до нього заперечував проти позову та
стверджував про те, що позивач не виконував умов договору
доручення. Ці доводи всупереч вимогам ст.ст. 4-2 , 4-3 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо рівності сторін перед законом і судом, здійснення
судочинства на засадах змагальності, п. 7 ст. 105 ГПК України
апеляційним судом не досліджені, відносно них в постанові суду
відсутні доводи та мотивування.
Апеляційний суд фактично ухилився від встановлення
заборгованості відповідача, про що свідчить висновок в
мотивувальній частині постанови про те, що "суд не втручався у
вартість робіт". Тобто, суд не встановив основного елементу даного
спору, а саме суми коштів, на яку позивачем виконані роботи.
Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції
підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Прім-Інвест"
задовольнити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
23.12.2004 р. у справі N 10/285 скасувати.
3. Рішення господарського суду Миколаївської області від
28.09.2004 р. у справі N 10/285 залишити в силі.
4. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи П.К.А. на користь приватного підприємства "Прім-Інвест"
26,00 грн. державного мита.
5. Доручити господарському суду Миколаївської області видати
наказ.