ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2005 Справа N 03/42-64
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий,
судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Волвест", м. Луцьк,
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
20.01.2005
зі справи N 03/42-64
за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів (далі - Відділення), м. Луцьк,
до товариства з обмеженою відповідальністю "Волвест" (далі -
ТОВ "Волвест"),
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору, - Луцький районний центр зайнятості,
м. Луцьк,
про стягнення 7 008,69 грн.,
за участю представників:
позивача - Степанюка О.Л.,
відповідача - Супрунюка С.М., Шишути Ю.В.,
третьої особи - не з'явився,
В С Т А Н О В И В:
Відділення звернулося до господарського суду Волинської
області з позовом про стягнення з ТОВ "Волвест" 7 008,69 грн.
штрафних санкцій за нестворення 3 робочих місць для
працевлаштування інвалідів у 2002 році.
Рішенням названого суду від 01.11.2004 (суддя Сініцина Л.М.)
в позові відмовлено. Прийняте судове рішення мотивовано
відсутністю у ТОВ "Волвест" прибутку, що унеможливлює стягнення
штрафних санкцій на підставі статті 20 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991
N 875-XII ( 875-12 ) (875-12)
(далі - Закон N 875).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
20.01.2005 (колегія суддів у складі: суддя Кравчук Н.М. -
головуючий суддя, судді Гнатюк Г.М., Давид Л.Л.) рішення суду
першої інстанції зі справи скасовано і позов задоволено. Постанову
апеляційного суду мотивовано невиконанням ТОВ "Волвест" у
2002 році обов'язку зі створення робочих місць для інвалідів та
їхнього працевлаштування, покладеного на нього Законом N 875
( 875-12 ) (875-12)
.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ
"Волвест" просить постанову апеляційного господарського суду зі
справи скасувати через неправильне застосування норм матеріального
права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні
позовних вимог. Своє прохання скаржник мотивує відсутністю у нього
прибутку в 2002 році.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши
пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- відповідно до середньооблікової чисельності штатних
працівників (69 осіб) відповідач у 2002 році повинен був створити
3 робочих місця для працевлаштування інвалідів;
- відповідачем подавався звіт про наявність вільних робочих
місць (вакантних посад) та потребу в працівниках станом на
28.07.2002 та станом на 28.10.2002 у Луцький районний центр
зайнятості з відміткою: "Вільних робочих місць та вакантних посад
немає";
- у 2002 році ТОВ "Волвест" норматив зі створення робочих
місць для працевлаштування інвалідів у кількості 3 осіб не
виконаний;
- з урахуванням середньорічної заробітної плати на
підприємстві в 2002 році (2336 грн.) розмір штрафних санкцій за
нестворення трьох робочих місць для інвалідів має становити
7 008,69 грн.;
- за результатами фінансово-господарської діяльності у
2002 році ТОВ "Волвест" прибутку не отримало та мало збитки в сумі
67,3 тис. грн.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з відповідача штрафних санкцій,
передбачених статтею 20 Закону N 875 ( 875-12 ) (875-12)
.
Частиною першою статті 19 цього Закону ( 875-12 ) (875-12)
для
підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми
власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону N 875
( 875-12 ) (875-12)
підприємства (об'єднання), установи і організації, де
кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом,
щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту
інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі
середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в
об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не
зайняте інвалідом.
Згідно з частинами третьою та четвертою цієї статті сплату
штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації
провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який
залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів
(обов'язкових платежів); у разі відсутності коштів штрафні санкції
можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно
підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку,
передбаченому законом.
Господарські суди першої та апеляційної інстанції, вірно
встановивши фактичні обставини справи, дали різну юридичну оцінку
факту відсутності у відповідача прибутку в 2002 році.
Між тим, виходячи з системного аналізу наведених норм Закону
N 875 ( 875-12 ) (875-12)
, звернення стягнення на майно підприємства може
бути здійснено лише за наявності одночасно двох умов, а саме, коли
у цього підприємства:
- відсутні кошти на поточних рахунках у банківських установах
станом на визначений законодавством строк сплати нарахованих
штрафних санкцій за звітний період;
- за даними податкової звітності обліковано наявність
прибутку після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових
платежів) у звітний період.
Наведене дає підстави вважати, що в разі відсутності у
відповідача облікованого прибутку за звітний період (як це і
встановлено попередніми судовими інстанціями) стягнення штрафних
санкцій на підставі статті 20 Закону N 875 ( 875-12 ) (875-12)
не
допускається.
Таку правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду
України від 15.01.2003 зі справи N 4292/1-36 ( v1-36700-03 ) (v1-36700-03)
.
Зазначене не було враховано судом апеляційної інстанції, який
дійшов помилкового висновку про те, що чинним законодавством не
передбачено звільнення від сплати штрафних санкцій у разі
наявності чи відсутності прибутку у відповідних суб'єктів
господарювання, що, в свою чергу, призвело до неправильного
застосування ним норм матеріального права та скасування вірного по
суті рішення суду першої інстанції.
З огляду на наведене постанова апеляційного господарського
суду має бути скасована внаслідок її прийняття з порушенням норм
матеріального права, а рішення суду першої інстанції підлягає
залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Волвест" задовольнити.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
20.01.2005 зі справи N 03/42-64 скасувати.
3. Рішення господарського суду Волинської області від
01.11.2004 зі справи N 03/42-64 залишити в силі.