16/182-04 Про списання безнадійного податкового боргу - Текст документа

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2004 (суддя Здоровко Л.М.) частково задоволені позовні вимоги позивача та зобов'язано Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Куп'янського міськрайцентру зайнятості звернутися до Куп'янської ОДПІ відповідно до п. 5.2. Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 за № 16/63-04 з відповідними документами з метою списання безнадійного податкового боргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія". В іншій частині у позові до 1-го відповідача відмовлено. В частині позовних вимог щодо визнання незаконною бездіяльності Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Куп'янського міськрайцентру зайнятості провадження у справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України (1798-12) . У задоволенні позовних вимог до 2-го відповідача відмовлено.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді Бондаренко В.П. , суддів Лакізи В.В., Токара М.В.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку зі скаргою Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Куп’янського міськрайцентру зайнятості, постановою від 14.02.2005 рішення у справі скасувала в частині задоволення позовних вимог і відмовила в позові в цій частині. В решті рішення залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що внески на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття не є податковим боргом, тому не можуть бути списані у відповідності до п. 18.2 статті 18 Закону Украйни “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА України № 103 від14.03.2001р., в яких йдеться саме про списання безнадійного податкового боргу.

Не погоджуючись з постановою у справі, СТОВ “Надія” звернулось з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про списання безнадійного боргу з внесків до фонду загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття. і прийняти рішення про задоволення позову в цій частині, обґрунтовуючи свої вимоги, тим, що згідно пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) від 21.12.200 32181-Ш (далі –Закон № 2181 (2181-14) ) органи фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування віднесено до контролюючих органів стосовно внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, тому ці внески є обов’язковими платежами і порядок їх погашення підлягає регулюванню зазначеним Законом (2181-14) .

Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався. Відповідачі відзивів на касаційну скаргу не подали, представник Куп’янського міськрайцентру зайнятості в судовому засіданні проти задоволення касаційної скарги заперечив з підстав, викладених в постанові апеляційної інстанції.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, СГТОВ „Надія" згідно з положеннями Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 року № 1533-Ш (1533-14) є платником страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного страхування України на випадок безробіття та знаходиться на обліку у Куп’янському міськрайцентрі зайнятості як платник цих внесків.

Станом на 31.10.2003 у позивача склалась заборгованість по страхових внесках до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 58795,23 грн. і, пояснюючи неможливість її своєчасної сплати форс-мажорними обставинами, пов’язаними з несприятливими погодними умовами взимку 2002-2003 рр. та посухою в квітні- червні 2003 р., наявність яких засвідчена висновками Торгово- промислової палати України від 17.07.2003 № 8822/05-4, позивач звернувся з заявою від 03.10.2003 № 355 до Куп’янського міськрайцентру зайнятості про списання цієї заборгованості, в задоволенні якої йому було відмовлено з тих підстав, що норми Закону № 2181 (2181-14) не регулюють спірні правовідносини.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, фактично погодився з такою позицією Куп’янського міськрайцентру зайнятості, в зв’язку з чим колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону № 2181 (2181-14) (із змінами, внесеними згідно з Законом України від 20.02.2003 № 550-ІV (550-15) ) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Згаданим Законом України від 20.02.2003 № 550-ІV “Про внесення змін до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (550-15) до числа контролюючих органів віднесено органи фондів загальнообов’язкового соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом (підпункт 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону-2181 (2181-14) ).

З огляду на викладене після набрання чинності зазначеним Законом України від 20.02.2003 № 550-ІV (550-15) , тобто після 26.03.2003 року, не сплачені в строк страхові внески до фондів загальнообов’язкового соціального страхування підпадають під ознаки податкового боргу в розумінні пункту 1.3 статті 1 Закону № 2181 (2181-14) , таким чином на погашення зобов’язань зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування поширюється дія цього Закону.

Враховуючи зазначене, висновок суду апеляційної інстанції щодо непоширення дії Закону № 2181 (2181-14) на списання заборгованості зі сплати страхових внесків є помилковим.

Відповідно до пп. 18.2.1 п. 18.2. ст. 18 Закону № 2181 (2181-14) підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Згідно з цією нормою, під терміном “безнадійний борг” слід розуміти, зокрема, податковий борг юридичних або фізичних осіб, який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

За змістом наведеної норми для списання безнадійного податкового боргу необхідні такі умови: наявність форс-мажорних обставин, обставини непереборної сили вплинули на своєчасність сплати податкового зобов'язання, а також причинний зв'язок між діями непереборної сили і виникненням податкового боргу, що позбавило можливості позивача отримати доходи та сплатити податки.

Згідно пп. 3.4 п. 3 Порядку списання безнадійного податкового боргу, затвердженого наказом ДПА України від 14.03.2001 № 103 (z0016-02) , під безнадійним слід розуміти такий податковий борг, який виник внаслідок обставин непереборної сили, тобто не з вини платників податків, і які неможливо упередити або запобігти своїми заходами, за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов’язань

Як вбачається з вищенаведеного, безнадійний податковий борг є наслідком обставин непереборної сили і до нього не може бути віднесено борг, який існував до настання форс-мажорних обставин. Однак, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, в свою чергу, не звернув на зазначені норми уваги і без достатнього правового обґрунтування відніс до безнадійного податкового боргу всю заборгованість позивача до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 58795,23 грн.

Такий висновок колегія суддів вважає передчасним і зробленим за неповно встановлених обставинах справи, оскільки судом не було досліджено питання щодо конкретних періодів виникнення боргу зі сплати страхових внесків, на списанні якого в загальній накопиченій сумі станом на певну дату наполягає позивач, та розміру цього боргу, що відповідав кожному звітному періоду, починаючи з дати виникнення, а також питання визначення часу виникнення форс –мажорних обставин та їх співвідношення в часі з виникненням боргу, внаслідок чого залишилось не з’ясованим питання причинного зв’язку між виникненням боргу в конкретній сумі і обставинами непереборної сили, тобто права позивача на його списання.

Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено загальну площу сільськогосподарських угідь позивача і не враховано, що згідно висновків ТПП України не всі площі належних позивачеві угідь і не в повному обсязі постраждали внаслідок форс-мажорних обставин, що, в свою чергу, впливає на розмір боргу, який може бути списаний за безнадійністю.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 43 ГПК України (1798-12) та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, а також з’ясувати чи відповідає предмет спору встановленим засобам захисту порушеного права позивача, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2005 у справі господарського суду Харківської області № 16/182-04 та рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2004 у цій справі скасувати.