ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2005 Справа N 9/185
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: суддя
Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Чернівецького обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів, м. Чернівці (далі -
відділення Фонду), на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 15.02.2005 зі справи N 9/185 за позовом
відділення Фонду до обласного комунального підприємства
"Аптека N 108", м. Чернівці (далі - ОКП "Аптека N 108"), про
стягнення 6106,67 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Відділення Фонду звернулося з позовом про стягнення з
відповідача 6106,67 грн. заборгованості зі сплати штрафних санкцій
за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від
18.11.2004 (суддя Чорногуз М.Г.), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2005
(колегія суддів у складі: суддя Скрутовський П.Д., судді
Онишкевич В.В., Слука М.Г.), у задоволенні позову відмовлено.
Названі судові акти мотивовано відсутністю у звітному періоді на
обліку у відповідних органах інвалідів, які мають необхідну
спеціальність та фах для працевлаштування на підприємстві
відповідача, що виключає можливість застосування до
ОКП "Аптека N 108" заходів майнової відповідальності за
недотримання чотиривідсоткового нормативу працевлаштування
інвалідів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
відділення Фонду просить скасувати постанову суду апеляційної
інстанції з даної справи та прийняти нове рішення по суті спору,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і
процесуального права. В обґрунтування касаційної скарги позивач
зазначає, що ОКП "Аптека N 108" не було вжито усіх передбачених
законодавством заходів для забезпечення працевлаштування
інвалідів, зокрема, не створено робочі місця в межах установленого
нормативу та не повідомлено відповідні органи про наявність таких
вакантних посад.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав
для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- у 2003 році середньооблікова чисельність штатних
працівників ОКП "Аптека N 108" становила 15 осіб;
- чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні
працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до
чотиривідсоткового нормативу, у 2003 році складала 1 особу, у той
час коли у звітному періоді відповідачем не було працевлаштовано
жодного інваліда;
- середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача у
2003 році становила 6106,67 грн.;
- наказом від 31.12.2002 N 65 ОКП "Аптека N 108" було
створене робоче місце інваліда, що має спеціальність
фармацевтичного фаху для роботи в аптечній сфері;
- у звітному періоді відповідач не повідомляв відповідні
органи про наявність вакантної посади для працевлаштування
інваліда;
- у 2003 році на обліку органів працевлаштування не
перебували інваліди, що мають фармацевтичну спеціальність.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з відповідача передбачених статтею 20
Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(далі - Закон) штрафних санкцій за
недотримання установленого нормативу працевлаштування інвалідів.
Статтею 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
для підприємств, установ і
організацій незалежно від форм власності та господарювання
встановлюється норматив робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від
загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до
25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Частиною першою статті 18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
обов'язок
працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган
виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи
місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце
інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 N 314
( 314-95-п ) (314-95-п)
(далі - Положення), підприємства розробляють заходи
щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до
колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві
органи соціального захисту населення та відділення Фонду
соціального захисту інвалідів про створення (пристосування)
робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14
Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного
нормативу створюють за власні кошти робочі місця для
працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості
та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі
місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця
інвалідів.
Відповідно до вимог пункту 3 Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
робоче
місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає
встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної
нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю
представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських
організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на
ньому інваліда. Отже, з урахуванням наведеної норми висновок
господарських судів про створення відповідачем робочого місця
інваліда є помилковим, оскільки наказ ОКП "Аптека N 108" від
31.12.2002 N 65 не є належним доказом створення робочого місця
інваліда в розумінні статті 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а може
лише свідчити про наміри відповідача створити таке робоче місце.
Разом з тим, обґрунтовуючи відмову в задоволенні позову про
стягнення з ОКП "Аптека N 108" 6106,67 грн. штрафу, господарські
суди послалися на те, що безпосередньою причиною недотримання
відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у звітному
періоді є відсутність інвалідів, які потенційно могли б працювати
в ОКП "Аптека N 108". Тобто в даному разі навіть у випадку
виконання відповідачем обов'язку зі створення необхідної кількості
робочих місць інвалідів та інформування відповідних органів про
наявність таких вакантних посад ОКП "Аптека N 108" не змогло б
працевлаштувати інвалідів в межах чотиривідсоткового нормативу, в
зв'язку з відсутністю інвалідів, які мають фармацевтичну
спеціальність.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від
форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів
менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою
статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням
Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких
визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на
відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації
за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Отже, оскільки наведеною нормою Закону ( 875-12 ) (875-12)
не
передбачено майнової відповідальності за нестворення необхідної
кількості робочих місць та неповідомлення органів працевлаштування
інвалідів про цю кількість місць, висновок господарських судів про
відсутність правових підстав для стягнення з відповідача
6106,67 грн. штрафних санкцій є правильним.
За таких обставин, передбачених законом, підстав для
скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не
вбачається.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.02.2005 зі справи N 9/185 залишити без змін, а касаційну скаргу
Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів - без задоволення.