ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2005 Справа N 8/147
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Кузьменка М.В. (головуючого судді), суддів: Васищака І.М.,
Палій В.М., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Фірма "Аваль-Лізинг" на постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 12.10.2004 р. у справі
N 8/147 господарського суду Миколаївської області за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Аваль-Лізинг" до
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" -
третя особа без самостійних вимог на предмет спору, Акціонерний
поштово-пенсійний банк "Аваль" в особі Миколаївської дирекції про
стягнення 552004,54 грн., за участю представників: від ТОВ "Фірма
"Аваль-Лізинг" - Гусак О.М., від ТОВ "Корал" - Леськов В.П., від
АППБ "Аваль" - Війтєва Л.А., В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Аваль-Лізинг"
звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом
та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою
відповідальністю "Корал" 552004,54 грн. заборгованості за
договором фінансового лізингу N 24 від 01.07.97 р., у т.ч.
407735 грн. заборгованості з лізингових платежів за період з
червня 2000 р. по червень 2003 р., 111866,27 грн. збитків від
інфляції, 32403,27 грн. пені. В обґрунтування заявлених вимог,
позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе
зобов'язань щодо сплати лізингових платежів у встановлений
договором строк (а.с. 3-4).
Відповідач у справі - ТОВ "Корал" у відзиві на позов заявлені
вимоги відхилив, вказуючи на те, що договір фінансового лізингу
N 24 від 01.07.97 р. є неукладеним у зв'язку з тим, що сторонами
не визначено об'єкт лізингу (склад і вартість майна, яке передано
у лізинг) та не підписано акт прийому-передачі (а.с. 35).
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від
21.08.2003 р. до участі у справі в якості третьої особи без
самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено
Акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль" (а.с. 34).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
04.09.2003 р. позовні вимоги задоволені частково. Відповідно до
рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто
407235 грн. основної заборгованості, 111609,77 грн. збитків від
інфляції, 27895,95 грн. пені; в частині стягнення 500 грн.
основного боргу, 4507,32 грн. пені та 256,50 грн. збитків від
інфляції - відмовлено (а.с. 51-54).
Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої
інстанції виходив з того, що:
- відповідач не виконав у встановлений договором строк взяті
на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів з жовтня 1997
по червень 2003, допустивши заборгованість у розмірі 668691 грн.;
- заборгованість з лізингових платежів підлягає стягненню з
відповідача з урахуванням строку позовної давності за період з
26.07.2000 р. по 26.06.2003 р. у сумі 407235 грн.;
- договором передбачена відповідальність за неналежне
виконання зобов'язання щодо сплати лізингових платежів у вигляді
пені, у зв'язку з чим з ТОВ "Корал" підлягає стягненню пеня у
розмірі 27895,95 грн., нарахована за період з 24.01.2003 р. по
24.07.2003 р.;
- ТОВ "Корал" у відповідності з ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язано сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції.
Судом відмовлено у стягненні 500 грн. основного боргу, а
також нарахованих на зазначену суму збитків від інфляції та пені,
у зв'язку з пропущенням позивачем строку позовної давності за цими
вимогами.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
12.10.2004 р. рішення господарського суду Миколаївської області
від 04.09.2003 р. скасовано, а у позові відмовлено (а.с. 200-203).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у
задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що
договір фінансового лізингу N 24 від 01.07.97 р., невиконання
зобов'язань за яким є предметом розгляду у даній справі, за згодою
сторін розірвано, у зв'язку з чим зобов'язання сторін припинені в
силу ст. 220 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції,
ТОВ "Фірма "Аваль-Лізинг" звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в
силі рішення господарського суду Миколаївської області від
04.09.2003 р. (а.с. 209-212, 222-226).
Вимоги поданої касаційної скарги мотивовані тим, що судом
апеляційної інстанції постанова прийнята з порушенням
законодавства, тому підлягає скасуванню із залишенням в силі
рішення господарського суду Миколаївської області від
04.09.2003 р., оскільки встановлені господарськими судами факти у
справі N 3/395 є преюдиційними та не могли оцінюватись знову у
даній справі, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано
ст. 220 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і договір фінансового
лізингу N 24 від 01.07.97 р. не було розірвано.
Відповідач у справі - ТОВ "Корал" у відзиві на касаційну
скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2004 р.
залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та
їх доказуванням (стаття 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.97 р. між
ТОВ "Аваль-Лізинг", Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" в
особі Миколаївської обласної дирекції та ТОВ "Корал" було укладено
договір фінансового лізингу N 24. Відповідно до вказаного договору
позивач в інтересах відповідача та Акціонерного поштово-пенсійного
банку "Аваль" придбав бази відпочинку "Інгул-1" та "Інгул-2" з
передачею їх ТОВ "Корал" у фінансову оренду під процент на строк,
що дорівнює терміну прискореної амортизації основних фондів.
Перелік основних фондів за відповідними групами їх амортизації
повинен був визначатися у додатках до вказаного договору
фінансового лізингу.
Оплату лізингових платежів відповідач зобов'язався проводити
шляхом перерахування лізингових коштів на розрахунковий рахунок
ТОВ "Аваль-Лізинг" згідно затвердженого графіка, наведеному у
додатку N 1 до договору, 25 числа кожного місяця протягом всього
строку дії вказаного договору.
Суд першої інстанції, дослідивши письмові пояснення
представника ТОВ "Аваль-Лізинг" від 04.09.2003 р. N 210/9,
встановив, що сплачені відповідачем кошти, зараховані позивачем в
погашення лізингових платежів за період з жовтня 1997 по серпень
1998 (а.с. 49).
Відповідно до п. 5.2 договору фінансового лізингу ТОВ
"Аваль-Лізинг" має право розірвати даний договір, попередивши
відповідача за 30 днів у письмовій формі, з вказівкою причин
розірвання. Такими причинами є: погіршення стану основних фондів
через відсутність контролю зі сторони ТОВ "Корал"; прострочення
внесення плати за лізинг на строк не більше 45 днів. В такому разі
ТОВ "Корал" зобов'язане викупити передані основні фонди за
несплаченою вартістю договору та сплатити неустойку в розмірі
30 процентів від сплаченої вартості майна.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, а також Одеським
апеляційним господарським судом у постанові від 24.02.2004 р. у
справі N 3/395, листом від 20.10.97 р. ТОВ "Корал" звернулося до
позивача та Миколаївської обласної дирекції Акціонерного
поштово-пенсійного банку "Аваль" з вимогою про розірвання договору
фінансового лізингу N 24 від 01.07.97 р. у зв'язку з ненаданням
позивачем документів на основні фонди, що передаються у лізинг,
зокрема, довідки бюро технічної інвентаризації, експертної оцінки,
технічної документації, правовстановлюючих документів на вказане
майно.
Листом від 27.08.98 р. N 170 ТОВ "Аваль-Лізинг" повідомило
відповідача про розірвання вказаного договору фінансового лізингу
з 27.08.98 р. У вказаному листі позивач вимагав у ТОВ "Корал"
звільнення відповідачем баз відпочинку "Інгул-1" та "Інгул-2" до
31.08.98 р. на підставі актів приймання-передачі, повідомляв про
введення охорони баз відпочинку спецпідрозділом міліції "Титан".
Крім того, позивачем ставилась вимога про погашення ТОВ "Корал"
заборгованості за експлуатацію баз у розмірі 26500 грн.
З дослідженого судом апеляційної інстанції листа від
31.08.98 р. вбачається, що Акціонерний поштово-пенсійний банк
"Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції підтримав вимоги
позивача, викладені у листі від 27.08.98 р. N 170, погодившись з
розірванням договору фінансового лізингу.
Відповідно до ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, Цивільний кодекс України
застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання
ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання
чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу
застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ним чинності.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно
застосовано ст. 220 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки сторонами договору фінансового лізингу N 24
від 01.07.97 р. досягнуто згоди щодо розірвання вказаного договору
з 27.08.98 р. Розірванням договору фінансового лізингу N 24 від
01.07.97 р. сторони узгодили припинення з 27.08.98 р. на майбутнє
його чинності та взаємних зобов'язань. Згідно ст. 220 ЦК УРСР для
дійсності досягнутої сторонами угоди про припинення зобов'язань
мотиви значення не мають.
В силу ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені
рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує
господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться
знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі
сторони.
Колегією суддів не взято до уваги посилання позивача на те,
що апеляційною та касаційною інстанціями у справі N 3/395
надавалась оцінка доказування таких юридичних фактів, як
відсутність обміну листами, внесення суттєвих умов договору,
наявність та дійсність додаткової угоди сторін від 19.02.99 р.
Мотивація рішень у справі N 3/395 є оцінкою наданих суду доказів,
а не фактом, що не потребує доведення у даній справі N 8/147.
Суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про
відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, що свідчили про
укладення між сторонами нового договору N 1 від 19.02.99 р., так
як зобов'язання за договором фінансового лізингу N 24 від
01.07.97 р. припинилися з 27.08.98 р.
Доводи оскаржувача про те, що апеляційною інстанцією прийнято
докази, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції,
не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду
Миколаївської області від 23.08.2003 р. про відкладення розгляду
даної справи була несвоєчасно направлена відповідачу. Тому судом
апеляційної інстанції правомірно прийнято до розгляду додатково
подані відповідачем докази, оскільки несвоєчасне повідомлення
судом першої інстанції про судове засідання 04.09.2003 р. з
урахуванням вимог ст. 106 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є поважною та
незалежною від волі останнього причиною неможливості подання
відповідачем доказів.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань позивача
надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам
статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до
уваги не приймаються.
На підставі викладеного, постанова апеляційного
господарського суду прийнята з додержанням вимог законодавства і
підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
12.10.2004 р. у справі господарського суду Миколаївської області
N 8/147 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з
обмеженою відповідальністю "Фірма "Аваль-Лізинг" - без
задоволення.