Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників відповідача С. Загожі (дов. від 18. 07.05) та О. Фролова (дов. від 18.07.05), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Харківський завод тракторних двигунів” на постанову від 13.12.2004 року Харківського апеляційного господарського суду у справі № 47/233-04 за позовом відкритого акціонерного товариства “Харківський завод тракторних двигунів” до товариства з обмеженою відповідальність “Вінамекс”

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 1.09.2004 року господарського суду Харківської області (суддя Ю.Светличний) позов задоволено частково: зобов’язано відповідача передати позивачу майно загальною вартістю 172 850 грн. та стягнуто 51 855 грн. упущеної вигоди; в частині стягнення 20 000 грн. відмовлено.

Постановою від 13.12.2004 року Харківського апеляційного господарського суду рішення скасовано і в позові відмовлено.

Відкрите акціонерне товариство “Харківський завод тракторних двигунів” просить скасувати постанову з підстав неправильного застосування господарським судом статей 42 і 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та залишити рішення без змін.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте представники позивача в судове засідання не з’явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 7.11.2003 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, які передані відповідачу згідно акта приймання- передачі від 25.11.2003 року.

Апеляційним господарським судом встановлено, що тексти договору та акта приймання-передачі не містять застережень про знаходження в них майна, яке належить позивачу на праві власності.

Об’єктом віндикаційного позову є індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, тобто факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його у відповідача тощо.

Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що надані позивачем акти не можуть бути належними доказами як права власності на спірне майно, так і того факту, що майно на момент звернення з позовом до суду знаходилося у відповідача.

Апеляційний господарський суд не прийняв до уваги твердження позивача про те, що наявність у відповідача спірного майна підтверджується “Звітом про оцінку обладнання, яке належить відкритому акціонерному товариству “Харківський завод тракторних двигунів”, який наданий фірмою “САБО ЛТД”, оскільки, у звіті зазначено, що при його виготовленні були використані акти технічного стану майна, а також те, що при оцінці проводився огляд обладнання, водночас про те, що таке обладнання знаходиться у відповідача, в звіті не зазначено.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування майнової вимоги позивач посилається на договір купівлі-продажу від 6.11.2003 року, відповідно якого позивач продав майно товариству з обмеженою відповідальністю “Наладчик”. За обставин не доведення позивачем правомірності віндикації апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог і в цій частині.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань позивача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , тому судовою колегією до уваги не приймаються.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову від 13.12.2004 року Харківського апеляційного господарського суду у справі № 47/233-04 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Харківський завод транспортних двигунів” без задоволення.