ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2005 Справа N 4/411-2889
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Стратієнко Л.В.,
Чабана В.В.,
за участю повноважних представників
позивача -
відповідача - Фаріона С.Є. дов. від 23.02.2005 року;
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу
Регіонального відділення Фонду держмайна України по Тернопільській
області
на ухвалу від 28 січня 2003 року господарського суду
Тернопільської області
та постанову від 28 вересня 2004 року Львівського
апеляційного господарського суду
у справі N 4/411-2889
за позовом Регіонального відділення Фонду держмайна України
по Тернопільській області
до ТзОВ "Тафір ЛТД"
про зміну способу та порядку виконання рішення,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від
28 січня 2003 року залишено без задоволення заяву Регіонального
відділення Фонду держмайна України по Тернопільській області, з
якою він звернувся до суду, про зміну способу та порядку виконання
рішення суду від 20.10.1999 року.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
28 вересня 2004 року ухвалу суду залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення
скасувати, оскільки при їх прийнятті були порушені норми
матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським
судом, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального і
процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Стаття 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає, що при
наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять
його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових
випадках, залежно від обставин справи, може змінити спосіб та
порядок їх виконання. Ці дії господарським судом можуть бути
вчинені в межах строку, встановленого для пред'явлення наказу до
виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, наказ суду був виданий із
строком пред'явлення його до виконання до 20.01.2000 року. Ухвалою
господарського суду Тернопільської області від 17.10.2002 року,
залишеною без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 28.11.2002 року у справі N 1/411-2889, в
задоволенні заяви позивача про поновлення строку на пред'явлення
вказаного наказу до виконання відмовлено. Вказані судові рішення
залишені без змін постановою Вищого господарського суду України
від 03.04.2003 року.
Враховуючи наведене, суд вважає, що апеляційним господарським
судом правильно визнаний правомірним висновок суду першої
інстанції про те, що зміна способу виконання рішення по наказу, у
відновленні строку на пред'явлення до виконання якого позивачеві
відмовлено, є необгрунтованою та такою, що не відповідає вимогам
закону та обставинам справи.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно
з'ясували та перевірили всі обставини справи, дали належну правову
оцінку всім доказам та прийняли законні і обгрунтовані судові
рішення, які необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суд Тернопільської області від 28 січня
2003 року та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 28 вересня 2004 року залишити без змін, а касаційну
скаргу Регіонального відділення Фонду держмайна України по
Тернопільській області - без задоволення.