ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2005 Справа N 2-7/1060-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Глос О.І.
суддів: Бакуліної С.В., Бенедисюка І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
АР Крим
на постанову від 07.07.2004 року Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі N 2-7/1060-2004 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом ЗАТ "Майбел", м. Сімферополь
до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Гавриленко А.Ф. (довіреність від 04.10.2004 р. N 13)
від відповідача: не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
15-29.04.2004 року (суддя Дугаренко О.В.) у справі N 2-7/1060-2004
позов задоволено частково; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі N 0116792301/0 від
10.07.2002 року в частині стягнення штрафу в сумі 6079,08 грн.; в
частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у
м. Сімферополі N 0116772301/0 від 10.07.2002 року в частині
донарахованих 2287 грн. - податку на додану вартість,
571,75 грн. - застосованої штрафної санкції, в частині визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі
N 0116792301/0 від 10.07.2002 року в частині стягнення штрафу в
сумі 3289,92 грн., провадження у справі припинено; в іншій частині
в позові відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача
85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 07.07.2004 року (головуючий суддя - Фенько Т.П., судді -
Градова О.Г., Черткова І.В.) рішення Господарського суду
Автономної Республіки Крим від 15.04.- 29.04.2004 року у справі
N 2-7/1060-2004 змінено; прийнято нове рішення; позов задоволено
частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
м. Сімферополі N 0116792301/0 від 10.07.2002 року в частині
стягнення штрафу в сумі 6079,08 грн.; в частині визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі
N 0116772301/0 від 10.07.2002 року і в частині визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення N 0116792301/0 від
10.07.2002 року в частині стягнення штрафу в сумі 3290,64 грн.
провадження у справі припинено; в іншій частині позову відмовлено;
стягнуто з відповідача на користь позивача держмито в розмірі
42,50 грн. та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі просить скасувати
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
07.07.2004 року по справі N 2-7/1060-2004 і винести нове рішення
по справі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права, а
саме: Інструкції "Про порядок застосування штрафних (фінансових)
санкцій органами державної податкової служби", затвердженої
наказом ДПА України від 17.03.2001 року N 110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
,
зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року
N 268/5459, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 15 ст. 4 ДКМ України "Про державне мито"
( 7-93 ) (7-93)
від 21.01.93 р., ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує
викладені в ній доводи.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на
участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника
позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню враховуючи наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у
м. Сімферополі була проведена комплексна документальна перевірка
дотримання вимог податкового та валютного законодавства по ЗАТ
"Майбел" за період з 01.01.2001 року по 31.12.2001 року. За
результатами перевірки був складений акт N 1015/23-2 від
01.07.2002 року.
На підставі цього акту перевірки відповідачем прийняті
податкове повідомлення-рішення N 011677230101/0 від
10.07.2002 року і податкове повідомлення N 0116792301/0 від
10.07.2002 року.
Податковим повідомленням N 0116792301/0 від 10.07.2002 року
позивача повідомлено, що у відповідності з підпунктом "б"
підпункту 4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та відповідно до р. 5 п. 2.15
"Положення про ведення касових операцій у національній валюті в
Україні" N 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
від 19.02.2001 року, п. 1 Указу
Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки" N 436/95 ( 436/95 ) (436/95)
від
12.06.1995 року йому визначена сума податкового зобов'язання, а
саме штрафні санкції за порушення обігу готівки в сумі
9 369,72 гривень.
З акта від 01.07.2002 року випливає, що відповідачем при
перевірці дотримання вимог "Порядку ведення касових
операцій у національній валюті в Україні" ( v0228500-95 ) (v0228500-95)
N 21
( v0021500-95 ) (v0021500-95)
від 02.02.1995 року, затвердженого постановою
Правління Національного банку України встановлене порушення
позивачем р. 1 п. 7 - видача готівки під звіт з каси підприємства
без повного звіту по раніше отриманим під звіт сумам, при
перевірці вимог "Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління
Національного банку України від 19.02.2001 року за N 72
( z0237-01 ) (z0237-01)
, встановлене порушення позивачем р. 2 п. 2.15 -
несвоєчасне повернення невикористаної готівки, виданої під звіт.
У матеріалах справи мається висновок судово-бухгалтерської
експертизи N 101 від 17.02.2004 року, який судами прийнятий в
якості одного з доказів у справі, з якого випливає, що висновки
акта перевірки N 1015/23-2 про необґрунтовану видачу Хмизову К.Л.
у підзвіт грошової суми 6 000 гривень при неповерненні раніше
виданої під звіт суми 1 000 гривень, про необґрунтовану видачу
Хмизову К.Л. у підзвіт грошової суми 400 гривень при неповерненні
раніше виданої під звіт суми 1 366,59 гривень, про необґрунтовану
видачу Хмизову К.Л. у підзвіт грошової суми 1 500 гривень і
600 гривень при неповерненні раніше виданої під звіт суми
1 653 гривень, про необґрунтовану видачу Мордвинцеву С.В. у
підзвіт грошових сум 6 500 гривень і 800 гривень при неповерненні
раніше виданої під звіт суми 800 гривень, про необґрунтовану
видачу Філіпповій О.В. у підзвіт грошової суми 550 гривень без
повного звіту по раніше отриманій сумі в розмірі 499,22 гривень,
про несвоєчасне повернення невикористаної готівки в сумі
499,53 гривень, виданої під звіт Філіпповій О.В., про
необґрунтовану видачу Климчук О.Н. у підзвіт грошової суми
1921 гривень без повного звіту по раніше отриманій сумі в розмірі
179 гривень, про необґрунтовану видачу Коновій А.Б. грошової суми
105,56 гривень без повного звіту по раніше отриманій сумі в
розмірі 499,43 гривень, про несвоєчасне повернення невикористаної
готівки в сумі 888,20 гривень і в сумі 2938,33 гривень, виданої
під звіт Хмизову К.Л., про несвоєчасне повернення невикористаної
готівки в сумі 1 613,71 гривень, виданої під звіт Климчук О.Н. не
підтверджуються первинними бухгалтерськими документами Закритого
акціонерного товариства "Майбел".
Вищевикладене підтверджується первинними бухгалтерськими
документами, наданими Закритим акціонерним товариством "Майбел".
В обґрунтування своїх висновків щодо необґрунтованості
прийняття Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі
податкового повідомлення N 0116792301/0 від 10.07.2002 року судова
колегія апеляційного суду додатково вказала те, що штрафні санкції
по ньому застосовані не за порушення правил оподаткування.
Стосовно доводів касаційної скарги щодо помилковості такого
зазначення, то колегія суддів відзначає, що в разі встановлення
судом факту наявності порушення, це могло б бути підставою для
визнання рішення недійсним не в цілому, а лише в частині
визначення штрафних санкцій як податкового зобов'язання з
поширенням на них вимог Закону України від 21.12.2000 N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
щодо граничного строку сплати та положень щодо
наслідків несплати.
Стосовно порушення судами ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
п. 15 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"
( 7-93 ) (7-93)
, колегія суддів відзначає, що враховуючи часткове
задоволення позову суд правомірно поклав судові витрати на обох
сторін, частково стягнувши з відповідача на користь позивача
сплачене ним при подачі позову державне мито та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому,
колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 49
ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення,
господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в
тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного
мита.
В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства
в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Севастопольського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від
29.07.2004 року N 8543/9/10 на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 07.07.2004 року у справі
N 2-7/1060-2004 залишити без задоволення, а постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
07.07.2004 року у справі N 2-7/1060-2004 - без змін.