ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2005 Справа N 2-25/10911-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ходаківська І.П. - головуючий суддя, Савенко Г.В., Яценко О.В. -
судді, розглянувши касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної
державної податкової інспекції на постанову від 27.10.2004 р.
Севастопольського апеляційного господарського суду у справі
N 2-25/10911-04 господарського суду Автономної Республіки Крим за
позовом Дочірнього підприємства "Спеціалізований спинальний
санаторій ім. Академіка Н.М. Бурденко" ЗАТ ЛОЗПУ
"Укрпрофоздоровиця" до Євпаторійської ОДПІ про визнання недійсним
податкових повідомлень-рішень, за участю представників сторін:
позивача - Попович І.Я., за довіреністю, Баршаєвська Ф.А., за
довіреністю, відповідача - Придатько О.О., за довіреністю,
Юнус Р.М., за довіреністю, В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
20.08.2004 р. по справі N 2-25/10911-2004 р. задоволено позов
Дочірнього підприємства "Спеціалізований спинальний санаторій
ім. Академіка Н.М. Бурденко" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровиця" до
Євпаторійської ОДПІ про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень.
Євпаторійська ОДПІ звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
від 27.10.2004 р. Севастопольського апеляційного господарського
суду та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
20.08.2004 р. по справі N 2-25/10911-2004 р., а справу направити
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розпорядженням заступника голови Вищого господарського суду
України від 23.02.2005 року, у зв'язку з відрядженням судді
Першикова Є.В., для перегляду в касаційному порядку справ,
призначених до розгляду на 24.02.2005 р. колегією суддів у складі:
головуючого - Першикова Є.В., суддів - Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П., утворено колегію суддів в наступному складі:
головуючий - Ходаківська І.П., судді - Савенко Г.В., Яценко О.В.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, актом
перевірки підприємства-позивача, Євпаторійською ОДПІ N 293/23-1
від 20.07.2004 р. визначено, що:
в податкових деклараціях з ПДВ за вказаний період позивачем
не повністю відображений об'єм продажу з ПДВ на загальну суму
779729, по яких у платника податків виникло у звітному періоді
податкове зобов'язання;
по даних книги обліку продажу підприємства, загальний об'єм
продажу склав 13162093 грн. (по даних бухгалтерського обліку
13161962 грн.), а по даних податкових декларацій з ПДВ об'єм
продаж визначений позивачем в сумі - 12226419 грн., у зв'язку з
чим заниження загального об'єму продаж в податкових деклараціях з
ПДВ за ставкою 20% за період з 01.04.2003 р. по 31.12.2003 р. з
урахуванням ПДВ за даними ДПІ склало суму 935674 грн.;
витратними ордерами за перевіряємий період підтверджується
факт реалізації путівок за встановленими цінами з нарахування ПДВ;
ДПІ досліджені податкові накладні за перевіряємий період на
загальну суму 1087089,11 грн., тоді як загальна сума податкового
кредиту за цей період, що відображена в податкових деклараціях,
склала 123642 грн.;
із складу податкового кредиту з посиланням на пп. 7.4.1 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
виключена сума 90196,03 грн. в результаті виявлення ДПІ факту
внесення до книгу обліку придбання товарів податкових накладних, в
яких зазначено покупцем ДП "Сакикурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".
Загальна сума податкових зобов'язань позивача з податку на
прибуток в розмірі 232600 грн., визначена ДПІ в спірному рішенні
N 000162301/0, є наслідком сукупності виявлених в акті перевірки
порушень, а саме:
- завищення суми амортизаційних відрахувань на суму
410,5 тис. грн., тоді як право нарахування амортизаційних
відрахувань позивач мав лише в частині суми 668,4 тис. грн. -
вартості основних фондів, придбаних самостійно, а залишкова
вартість основних фондів, яка була передана в статутний
підприємства власником - ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", була розцінена
як безоплатно передане майно;
- позивачем завищено валовий дохід на суму 1658,9 тис. грн. з
посиланням на порушення пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, згідно якого
суми ПДВ, нараховані на вартість продажу товарів, не включаються
до складу валового доходу;
- із складу валових витрат підприємства виключена сума
сумнівної дебіторської заборгованості ЗАТ "Санаторій "Сакрополь" в
розмірі 631,41 тис. грн., оскільки не був відображений в
бухгалтерському обліку резерв сумнівних боргів по рахунку 38;
- у II кварталі 2003 р. позивачем самостійно зменшені валові
витрати по рядку 05.2 Декларації про доходи на суму
46,8 тис. грн., тоді як за результатами перевірки ДП "Сакикурорт"
ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" за період з 01.07.2002 по 30.04.2003
встановлено, що збитки позивача станом на 30.04.2003 становлять
24,1 тис. грн.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідно
до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному
порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі
встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування
судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права.
Згідно ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені
рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує
господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться
знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі
сторони.
Як встановлено судами, рішенням господарського суду
Автономної Республіки Крим від 09.10-17.10.2003 р. по справі
N 2-15/11195-03, яке залишене без змін апеляційною та касаційною
інстанціями та набрало законної сили, задоволено позов Дочірнього
підприємства "Спеціалізований спільний санаторій
ім. Академіка Н.І. Бурденко" Закритого акціонерного товариства
лікувально-оздоровчих закладів Профспілок України
"Укрпрофоздоровниця" про повернення позивачу надмірно сплаченого
податку на додану вартість.
Вказаним рішенням було встановлено, що Дочірнє підприємство
"Спеціалізований спільний санаторій ім. Академіка Н.І. Бурденко"
Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів
Профспілок України "Укрпрофоздоровниця" створено шляхом
реорганізації Дочірнього підприємства "Сакикурорт" Закритого
акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок
України "Укрпрофоздоровниця" та є його правонаступником. Також
встановлено приналежність ДП "Сакикурорт" та його правонаступника
Дочірнього підприємства "Спеціалізований спільний санаторій ім.
Академіка Н.І. Бурденко" до закладів охорони здоров'я на підставі
статутних та інших документів, в тому числі наказами Міністерства
охорони здоров'я України від 22.06.95 р. N 114 ( z0399-95 ) (z0399-95)
та від
28.10.2002 р. N 385 ( z0892-02 ) (z0892-02)
, якими до числа закладів охорони
здоров'я віднесені санаторно-курортні установи. ДП "Сакикурорт" та
його правонаступнику Дочірньому підприємству "Спеціалізований
спільний санаторій ім. Академіка Н.І. Бурденко" були видані
ліцензії на право здійснення послуг з охорони здоров'я.
Відповідно до пп. 5.1.8 ст. 5 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
звільняються від оподаткування
операції з надання послуг з охорони здоров'я згідно з переліком,
встановленим Кабінетом Міністрів України, закладами охорони
здоров'я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких
послуг.
На підставі пп. 5.1.8 ст. 5 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивач правомірно користується
пільгою при здійсненні операцій з продажу путівок на
санаторно-курортне лікування, при цьому продаж путівки являє собою
єдину операцію цивільно-правового характеру, договірна вартість
якої і є базою оподаткування відповідно до ст. 4 Закону України
"Про податок на додану вартість".
З огляду на викладене висновки податкового органу про
заниження податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 155945 грн. є
безпідставними, оскільки зроблені без врахування обгрунтованості
включення до Книги обліку продаж товарів (робіт, послуг) сум цих
операцій як таких, що оподатковуються податком на додану вартість.
Як встановлено судами, підприємством включено до складу
валового доходу повну вартість путівок, тобто у зв'язку із
застосуванням пільги, без врахування у складі ціни ПДВ, що не
заперечується відповідачем.
Висновки ДПІ про заниження позивачем податкового кредиту в
перевіряємий період на суму розбіжностей між загальною сумою
податкових накладних (1087089,11 грн.) та даними податкових
декларацій з ПДВ (123642 грн.) також є помилковими, оскільки
згідно пп. 7.4.2 ст. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли платник податку
здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені
від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з
статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані)
у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають
амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат
виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і
нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.
Висновки ДПІ в частині розбіжностей суми податкового кредиту
в розмірі 90196,03 грн. в результаті виявлення ДПІ факту внесення
до книгу обліку придбання товарів податкових накладних, в яких
зазначено покупцем ДП "Сакикурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця",
колегія суддів також вважає необгрунтованими, оскільки Дочірнє
підприємство "Спеціалізований спільний санаторій ім. Академіка
Н.І. Бурденко" Закритого акціонерного товариства
лікувально-оздоровчих закладів профспілок України
"Укрпрофоздоровниця" створено шляхом реорганізації Дочірнього
підприємства "Сакикурорт" Закритого акціонерного товариства
лікувально-оздоровчих закладів профспілок України
"Укрпрофоздоровниця" та є його правонаступником, а сума вказаних
витрат віднесена позивачем до складу власних валових витрат, що,
як встановлено судами, підтверджується даними бухгалтерського та
податкового обліку.
Висновки ДПІ про завищення валових витрат на суму
1149,4 тис. грн. не можуть бути взяті до уваги, оскільки згідно
пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у разі якщо платник податку на
прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість,
одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що
оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від
оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком,
податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання
товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат,
та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають
амортизації, включається відповідно до валових витрат на суму, що
не включена до складу податкового кредиту такого платника податку
згідно із Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Доводи касаційної скарги про непідтвердженння
вказаних сум відповідними документами не грунтуються на матеріалах
справи та не підтверджені відповідними доказами.
Щодо виключення ДПІ із складу валових витрат підприємства
суми сумнівної дебіторської заборгованості ЗАТ "Санаторій
"Сакрополь" в розмірі 631,41 тис. грн., з огляду на невідображення
в бухгалтерському обліку резерв сумнівних боргів по рахунку 38,
колегія суддів зазначає, що таке невідображення не позбавляє
позивача права на віднесення суми сумнівної дебіторської
заборгованості до складу валових витрат. Окрім того, згідно
пп. 12.1.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
платник податку - продавець товарів
(робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного
періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт,
наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових
періодах у разі, коли покупець таких товарів (робіт, послуг)
затримує без погодження з таким платником податку оплату їх
вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право
на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого
звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:
а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про
стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи
про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;
б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів
компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку -
продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої
йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не
отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених
законодавством;
в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про
стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого
майна (крім податкового боргу).
Як встановлено судом, податковому органу надавалися претензії
позивача до ЗАТ "Санаторій "Сакрополь" на суму заборгованості та
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим по справі
N 2-8/5495-2004 р. про стягнення на користь позивача із ЗАТ
"Санаторій "Сакрополь" заборгованості в сумі 631,41 тис. грн., у
зв'язку з цим висновки ДПІ в цій частині також необгрунтовані.
Щодо висновку ДПІ про завищення позивачем суми амортизаційних
відрахувань, колегія суддів зазначає, що умовою виникнення права
підприємства на нарахування амортизації є знаходження на балансі
підприємства основних фондів, якими згідно пп. 8.2.1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є
матеріальні цінності, що призначаються платником податку для
використання у господарській діяльності платника податку протягом
періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в
експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких
поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Таким чином, активи засновника - ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"
передані до статутного фонду підприємства позивача для здійснення
господарської діяльності в обмін на корпоративні права останнього
відповідно до вимог пп. 8.2.1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
набули статусу основних фондів
і підлягають амортизації в порядку, визначеному ст. 8 цього
Закону.
Щодо посилання відповідача на неправомірне покладення на
нього судових витрат, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 49
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати, пов'язані з розглядом справи,
покладаються при задоволенні позову - на відповідача. Стороні, на
користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито
за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона
звільнена від сплати державного мита.
Таким чином, доводи відповідача щодо неправомірного розподілу
судових витрат спростовуються вищенаведеним.
Будь-яких інших доводів щодо неправомірності прийнятих по
справі судових рішень податкова інспекція в касаційній скарзі не
наводить.
Беручи до уваги всі вищевикладені обставини в їх сукупності,
колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду відповідає
вимогам чинного законодавства і підстави для її зміни або
скасування відсутні.
Відповідно до ст. ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної
податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову від 27.10.2004 р. Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі N 2-25/10911-04 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін.