ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2005 Справа N 14/112
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В. Невдашенко Л.П. Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
на ухвалу від 05.07.2004 р. господарського суду Рівненської
області
у справі N 14/112 господарського суду Рівненської області
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз
України"
до Комунального теплопостачаючого підприємства "Комуненергія"
за участю Рівненського міського відділу державної виконавчої
служби Рівненського міського управління юстиції
про визнання неправомірними дій Рівненського міського відділу
ДВС Рівненського міського управління юстиції
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Онофрінюк Д.В.
- відповідача Ящук С.С., Куц Н.О.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Рівненської області від
18.06.2002 р. частково задоволено позов ДК "Газ України" НАК
"Нафтогаз України" до КТП "Комуненергія" та стягнуто з останнього
9749817,83 грн. боргу, 1700 грн. державного мита та 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У червні 2004 р. КТП "Комуненергія" звернулось до суду з
скаргою на дії Рівненського міського відділу ДВС Рівненського
міського управління юстиції щодо примусового виконання вказаного
рішення суду, в якій просило відновити строк на подання скарги та
зобов'язати Рівненський міський відділ ДВС усунути допущене
правопорушення, - зняти арешт з грошових коштів, які знаходяться
на рахунках КТП "Комуненергія" в Управлінні державного
казначейства України в Рівненській області МФО 833017
N 35448002000737, 37124001000737, 37127220096002, оскільки на
вказаних рахунках знаходяться державні кошти, які мають цільове
призначення.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від
05.07.2004 р. (суддя Марач В.В.) скаргу задоволено, відновлено
строк на оскарження дій органів ДВС, визнано дії Рівненського
міського відділу державної виконавчої служби в частині накладення
арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках КТП
"Комуненергія" в Управлінні ДК України в Рівненській області
неправомірними та зобов'язано Рівненський міський ВДВС скасувати
постанову про арешт коштів боржника від 06.04.2004 р., в частині
накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках
КТП "Комуненергія" в Управлінні ДК України в Рівненській області.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить її скасувати як таку, що винесена при неправильному
застосуванні норм матеріального права, а саме Закону України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної
скарги та проаналізувавши на підставі встановлених обставин справи
застосування норм матеріального і процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно п.3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
державний виконавець звертає стягнення на кошти
боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах,
в порядку, передбаченому цим Законом. Тоді як, в даному випадку,
як встановив суд, на вказаних вище рахунках, які відкриті в УДК
України в Рівненської області знаходяться державні кошти, які
мають цільове призначення.
Вказані рахунки були відкриті на виконання Постанови Кабінету
Міністрів України від 21.01.2004 р. N 55 ( 55-2004-п ) (55-2004-п)
, якою
затверджено Порядок перерахування в 2004 році деяких субвенцій на
надання пільг, субсидій та компенсацій за рахунок надходження до
загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне
транспортування природного газу і за природний газ, що
видобувається в Україні.
В п.6 Порядку ( 55-2004-п ) (55-2004-п)
передбачалось, що органи
Державного казначейства, на підставі платіжних доручень головних
розпорядників коштів місцевих бюджетів, перераховують кошти на
рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).
А в п.8 Порядку ( 55-2004-п ) (55-2004-п)
встановлено, що у разі
проведення розрахунків за спожиту електроенергію кошти
перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом
використання енергопостачальних компаній, відкриті, в
уповноваженому банку, для подальшого спрямування їх через поточні
рахунки із спеціальним режимом використання державним
підприємством "Енергоринок". Порядок проведення розрахунків за
природний газ і теплопостачання, джерелом якого є природний газ,
визначається НАК "Нафтогаз України" та Державним казначейством.
Також, як зазначив суд, цільове використання державних
коштів, які знаходились на вищевказаних рахунках у відділенні
Державного казначейства, відображено у протоколах-реєстрах та
протоколах-погодженнях, підписаних Управлінням Державного
казначейства України в Рівненській області, Головним фінансовим
Управлінням Рівненської облдержадміністрації, ДК "Газ України",
НАК "Нафтогаз України", КТП "Комуненергія", ДП "Енергоринок" та
інше.
Тоді як згідно в п.5 ст. 117 Бюджетного Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
передбачено, що нецільове використання бюджетних
коштів є підставою для призупинення бюджетних асигнувань, а в п.2
ст. 119 встановлено, що у разі нецільового використання бюджетних
коштів, отриманих у вигляді субвенції, зазначені кошти підлягають
обов'язковому поверненню до відповідного бюджету у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України і відповідні посадові
особи притягаються до відповідальності згідно із законом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного
висновку, що винесення органом ДВС постанови про арешт бюджетних
(державних) коштів, які мають цільове використання, є
неправомірним.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не заслуговують на
увагу, оскільки спростовуються вищевикладеним, а в силу вимог
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти їх.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що ухвала господарського суду Рівненської
області від 05.07.2004 є обґрунтованою та відповідає чинному
законодавству і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду Рівненської області від
05.07.2004 р. у справі N 14/112 залишити без змін, а касаційну
скаргу - без задоволення.