ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2005 Справа 11/276-о
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ "Лоялти"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 26.10.2004 р.
у справі господарського суду Херсонської області
за позовом ТОВ "Лоялти"
до ДПІ у м. Херсоні
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Шамшуріна М.В. (дов. від 14.02.05),
відповідача: не з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 07.09.04 господарського суду Херсонської області
позов ТОВ "Лоялти" задоволено. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні N 0001412600/1 від
23.07.2004 р.
Рішення суду мотивовано тим, що застосування контролюючим
органом до платника податків штрафу на підставі п.п.17.1.3 ст. 17
Закону N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
"Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" (далі Закон N 2181-III) можливе лише при визначенні
останньому податкового зобов'язання, і оскільки таке відсутнє, то
нарахування штрафу не відповідає вимогам п.п."б"), п.п.4.2.2
ст. 4, п.п.17.1.3 ст. 17 Закону N 2181-III.
Постановою від 26.10.04 Запорізького апеляційного
господарського суду рішення від 07.09.04 господарського суду
Запорізької області скасовано. В задоволенні позову відмовлено з
огляду на те, що оскільки позивачем вимоги частини 4 п.17.2 ст. 17
Закону України N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
виконанні не були, що ним не
спростовується, то і підстав для його звільнення від застосування
штрафних санкцій не має.
Не погоджуючись з вказаною постановою Запорізького
апеляційного господарського суду, ТОВ "Лоялти" звернулось до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить
її скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм
матеріального права, зокрема, пп.17.1.4 п.17.1, п.17.2 ст. 17
Закону N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
. Колегія суддів, приймаючи до уваги
межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на
підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального
і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту,
знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу з наступних
підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали
рішення у даній справі, за результатами позапланової
документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства позивачем за період з 01.03.03 по 01.01.04 ДПІ у
м. Херсоні складено акт від 25.05.2004 р.
N 2359/26-2/26-203/32392522/ДСК, у якому вказано, що позивачем в
порушення ст. З Закону України "Про тимчасовий порядок
оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та
деяких паливно-мастильних матеріалів" від 02.03.2000 р. N 1521
( 1521-14 ) (1521-14)
занижено податок на додану вартість за 2003 р. у сумі
56916,85 грн., в тому числі по періодах: серпень 2003 р. -
11739,83 грн.; вересень 2003 р. - 30728,95 грн.; жовтень 2003 р. -
74,86 грн.; листопад 2003 р. - 4250,03 грн.; грудень 2003 р. -
10123,18 грн.
На підставі згаданого вище акта, ДПІ у м. Херсоні прийнято
податкове повідомлення-рішення від 26.05.2004 р. N 0001412600/0,
яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на
додану вартість у сумі 85375,27 грн., з якої 56916,85 грн. -
основний платіж, 28458,42 грн. - штрафна санкція.
Рішенням про результати розгляду скарги від 20.07.2004 р.
N 2941/10/10-040 податкове повідомлення-рішення від 26.05.2004 р.
N 0001412600/0 скасовано в частині донарахування податку на додану
вартість у сумі 56916,85 грн., та застосування штрафних санкцій у
сумі 10415,92 грн.
На підставі рішення про результати розгляду скарги від
20.07.2004 р. N 2941/10/10-040 позивачу направлено податкове
повідомлення-рішення від 23.07.2004 р. N 0001412600/1, яким
нараховано штрафні санкції у сумі 18042,50 грн. Штрафні санкції
нараховано позивачу по факту заниження ним суми податкового
зобов'язання у серпні 2003 р. на 11015,60 грн., у вересні 2003 р.
на 21762,87 грн., у грудні 2003 р. на 3306,52 грн.
Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, у разі коли контролюючий орган самостійно
донараховує суму податкового зобов'язання платника податків з
підстав, викладених у п."б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 цього Закону,
такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі
десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового
зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для
такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з
податкового періоду на який припадає така недоплата, та закінчуючи
податковим періодом на який припадає отримання таким платником
податку податкового повідомлення від контролюючого органу, але не
більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк
недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Згідно з п.п."б", п.п.4.2.2 ст.4 Закону N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган самостійно визначає суму
податкового зобов'язання платнику податків у випадку, коли дані
документальних перевірок результатів діяльності платника податків
свідчать про заниження чи завищення сум його податкових
зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Отже, Закон N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
пов'язує настання
наслідків у вигляді стягнення з платника податків штрафу на
підставі п.п.17.1.3 ст. 17 Закону N 2181 з визначенням останньому
податкового зобов'язання.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов
правомірного висновку про те, що оскільки податкове зобов'язання
позивачу не визначено, застосування до нього штрафних санкцій не
відповідає вимогам п.п."б", п.п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.3 ст. 17
Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
З огляду на зазначене вище висновки Запорізького апеляційного
господарського суду про правомірність визначення позивачу штрафних
санкцій є помилковими, тому постанова Запорізького апеляційного
господарського суду від 26.10.04 підлягає скасуванню як прийнята
при неправильному застосуванні норм матеріального права.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 111-5, п.1 ст. 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 26.10.04.Запорізького апеляційного
господарського суду у справі N 11/276-о скасувати. Рішення від
07.09.04 господарського суду Херсонської області залишити без
змін.