ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2005 Справа N 11/312-0
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В., суддів: Грейц К.В., Кравчука Г.А., за
участю представників: - позивача: Стоянов А.Д., - відповідача:
Ткаченко О.С., розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ "Інтер"
на постанову від 13.01.2005 Запорізького апеляційного
господарського суду у справі господарського суду Херсонської
області N 11/312-0 за позовом ТОВ "Інтер" до Новокаховської
об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер" звернулося до
господарського суду Херсонської області з позовною заявою про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Новокаховської
об'єднаної державної податкової інспекції від 07.04.2004 р.
N 0000132600/0, яким йому визначено суму податкового зобов'язання
з ПДВ - 74785 грн. та штрафні санкції - 30146 грн.
Рішенням господарського суду Херсонської області від
12.10.2004 у справі N 11/312-0 (суддя Чернявський В.В.), залишеним
без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду
від 13.01.2005 (судді Юхименко О.В., Кагітіна Л.П., Хуторний В.М.)
в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що оскільки СП "Бірюза" та ДП
"Гарант-Агро" ЗАТ СП "Гарант", контрагенти позивача по угодам, не
були перереєстровані в якості платників ПДВ за новим
місцезнаходженням у місті Києві, ці підприємства не мали права на
складання податкових накладних, відповідно позивачеві не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по
сплаті податку, що не підтверджені належними податковими
накладними.
Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, просить
їх скасувати як такі, що прийняті внаслідок неправильного
застосування норм матеріального права, позовні вимоги
задовольнити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, за його
переконанням, судами під час розгляду справи невірно застосовано
норми матеріального права, суди помилково дійшли висновку про
неправомірність віднесення до податкового кредиту відповідних сум
податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних
продавцями, які не отримали нового свідоцтва платника ПДВ за новим
місцезнаходженням, оскільки чинне податкове законодавство пов'язує
настання певних правових наслідків не з закінченням терміну дії
Свідоцтв платників ПДВ, а з їх анулюванням, за таких обставин
порушення норми пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не відбулось, оскільки податкові
накладні, ПДВ по яким включено до податкового кредиту, виписані
зареєстрованими продавцями.
Скаржник також зазначає, що згідно з пп. 7.2.1 і пп. 7.2.3
п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оформлення податкової накладної є обов'язком
продавця, а не покупця, тобто помилки при її заповненні не можуть
розглядатись як порушення податкового законодавства покупцем.
Податкова накладна є єдиною і достатньою підставою для включення
сплачених сум ПДВ до податкового кредиту. Недоліки податкових
накладних N 3103101 від 31.10.2003 р., виданих ДП "Гарант-Агро"
ЗАТ СП "Гарант", та N 3092401 від 24.09.2003 р., N 3123001 від
28.12.2003 р., виданих СП "Бірюза", не позбавляють права ТОВ
"Інтер", як покупця, включити ці суми ПДВ до податкового кредиту.
Новокаховська об'єднана державна податкова інспекція відзиву
на касаційну скаргу не подала, в судовому засіданні проти її
задоволення заперечила.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Новокаховською ОДПІ
проведено комплексну позапланову документальну перевірку
дотримання вимог податкового та валютного законодавства
Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер" за період з
01.01.2001 р. по 31.12.2003 р., за результатами якої складено акт
від 05.04.2004 р. N 242/231-30955233.
В ході проведення перевірки встановлено порушення пп. 7.4.5
п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зокрема, віднесено до складу податкового кредиту
витрати по сплаті податку за податковими накладними N 3103101 від
30.10.2003, N 3113002 від 30.11.2003, N 3123001 від 30.12.2003,
виписаними ДП "Гарант-Агро" ЗАТ СП "Гарант" (код за ЄДРПОУ
30794843) та податковими накладними N 3092401 від 24.09.2003,
N 3123001 від 28.12.2003, виписаними СП "Бірюза" (код за ЄДРПОУ
14117770), які за заявами в зв'язку зі зміною місцезнаходження
15.08.2003 було знято з обліку ДПІ в м. Нова Каховка Херсонської
області, а їхні облікові справи передано до ДПІ Голосіївського
району м. Києва, однак останні нових свідоцтв платників ПДВ не
отримували, тобто, позивачем до складу податкового кредиту
включені витрати по ПДВ, не підтверджені належними податковими
накладними, в результаті чого занижено податок на додану вартість
на суму 74785,00 грн.
Крім того, документальною перевіркою було також встановлено,
що вищезазначені податкові накладні оформлені з порушенням вимог
пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(відсутні опис (номенклатура) товарів та
їх кількість, ціна продажу без врахування податку; невірно вказано
місце розташування продавця).
Зазначені факти підтверджені матеріалами справи і також
достеменно встановлені судами попередніх інстанцій, отже, цілком
правомірним є висновок господарських судів першої та апеляційної
інстанцій про те, що податкові накладні, виписані незареєстрованою
в податковому органі за своїм місцезнаходженням особою, не надають
покупцеві права віднести відповідні суми податку на додану
вартість до податкового кредиту.
Відповідно до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Згідно з п. 9.2 ст. 9 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
будь-якій
особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється
індивідуальний податковий номер, що використовується для
справляння податку, а відповідно до п. 9.3 цієї статті особи, що
підпадають під визначення платників податку згідно з статтею 2
Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку в органі
державної податкової служби за місцем їх знаходження.
При цьому право на нарахування податку та складання
податкових накладних згідно приписів пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
надається виключно особам, зареєстрованим як
платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
За змістом Положення про Реєстр платників податку на додану
вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації
України 01.03.2000 N 79 ( z0208-00 ) (z0208-00)
, зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за N 208/4429, юридичні
особи реєструються в органі державної податкової служби за своїм
місцезнаходженням. При включенні до Реєстру будь-якої особи,
діяльність якої підлягає оподаткуванню, їй присвоюється
індивідуальний податковий номер платника податку на додану
вартість, який для юридичних осіб становить 12-розрядний числовий
код за структурою: 7 знаків включають перші 7 знаків
ідентифікаційного коду ЄДРПОУ без контрольного числа, 8-9 знаки -
код області за системою кодування, прийнятою в органах ДПС,
10-11 знаки - код адміністративного району, 12 знак - контрольний
розряд. Таким чином, зміна платником податку місця знаходження
тягне за собою зміну індивідуального податкового номера.
Відповідно до п. 23 Положення зняття з обліку платника
податку на додану вартість в одному органі державної податкової
служби і взяття на облік в іншому тягне за собою обов'язок
платника податку на додану вартість подати до органу державної
податкової служби за новим місцезнаходженням документи, перелік
яких визначено розділом 8 Інструкції про порядок обліку платників
податку, затвердженої наказом ДПА України 19.02.98 N 80
( z0172-98 ) (z0172-98)
, а також реєстраційну заяву згідно з додатком N 1 до
Положення, при цьому, орган державної податкової служби за новим
місцезнаходженням видає нове Свідоцтво лише в обмін на оригінал
Свідоцтва, яке було видане за попереднім місцем реєстрації в
якості платника податку на додану вартість, та всі копії такого
Свідоцтва, а термін дії старого Свідоцтва закінчується на дату
видачі нового Свідоцтва, але не може перевищувати 10-денний термін
від дати взяття платника податків на податковий облік в органі
державної податкової служби за новим місцезнаходженням.
Матеріали справи свідчать, що підприємства ДП "Гарант-Агро"
ЗАТ СП "Гарант" та СП "Бірюза" в спірних податкових накладних,
виписаних після зняття 15.08.2003 з обліку в Новокаховській ОДПІ
Херсонської області, вказали свої старі індивідуальні податкові
номери платників ПДВ, однак за новим місцезнаходженням в ДПІ
Голосіївського району м. Києва, де зазначені підприємства було
взято на облік 20.08.2003 р., не здійснили перереєстрацію та
продовжили використовувати Свідоцтва платників ПДВ, термін дії
яких закінчився на 10-й день від дати взяття цих платників
податків на податковий облік в органі державної податкової служби
за новим місцем місцезнаходження, тобто 30.08.2003 р.
Таким чином, виходячи із змісту перелічених правових норм,
колегія суддів констатує, що підприємство, яке знято з обліку за
попереднім місцем реєстрації та не зареєстровано за новим
місцезнаходженням в якості платника податку на додану вартість,
втрачає право на складання податкових накладних в силу пп. 7.2.4
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Крім того, відсутність хоча б одного з реквізитів податкової
накладної, встановлених нормою пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, позбавляє
покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати
податку на додану вартість на підставі такої накладної.
Платники податку несуть відповідальність за достовірність і
своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно
до законодавства України.
Абзацом 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що у разі порушення
продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу
покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право
звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною
заявою до органу державної податкової служби за своїм
місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або
інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів
(робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення
до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої
у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач наданим Законом
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
правом на включення до податкового кредиту сум ПДВ
по неналежно оформленим накладним не скористалось, з відповідною
заявою до податкового органу не звернулось, за таких обставин,
Запорізьким апеляційним господарським судом правомірно не прийняті
до уваги посилання позивача на відсутність його вини і
відповідальності за видачу подібних податкових накладних.
За таких обставин, підстави для визнання недійсним спірного
податкового повідомлення-рішення у суду відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла висновку, що рішення та постанова у справі
відповідають вимогам чинного матеріального та процесуального
законодавства, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
13.01.2005 у справі N 11/312-0 господарського суду Херсонської
області залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Інтер" залишити
без задоволення.