ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2005 Справа N 8/145
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Полякова Б.М.
Суддів - Ткаченко Н.Г., Стратієнко Л.В.
За участю представника відповідача - Комунального
підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне
управління" - Селезень Г.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду України
соціального захисту інвалідів
на рішення господарського суду Запорізької області від
20 вересня 2004 р. по справі N 8/145 за позовом Запорізького
обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів
до Комунального підприємства "Виробниче житлове
ремонтно-експлуатаційне управління" про стягнення штрафних санкцій
у сумі 35809,60 грн., - В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з позовом про стягнення штрафних санкцій у
сумі 35809,60 грн. за 10 незайнятих інвалідами робочих місця у 2003 р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
20 вересня 2004 р. /суддя Попова І.А./ у задоволені позовних вимог
було відмовлено.
В касаційній скарзі позивач - Запорізьке обласне відділення
Фонду України соціального захисту інвалідів просить скасувати
рішення суду, посилаючись на те, що воно постановлене з порушенням
норм матеріального та процесуального права та прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача в судове засідання не з'явився про день
та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення
представника відповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відмовляючи з задоволенні позову суд виходив з того, що
відповідачем були належним чином виконані всі вимоги Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
щодо створення та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
для підприємств
(об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і
господарювання встановлюється норматив робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не
передбачено законом.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів" ( 875-12 ) (875-12)
, передбачено сплату штрафних
санкцій підприємствами /об'єднаннями/, установами і організаціями,
відповідним відділенням Фонду України соціального захисту
інвалідів, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено
нормативом.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом,
норматив робочих місць на 2003 р. для забезпечення
працевлаштування інвалідів для відповідача становив 28 робочих
місць, а фактично на підприємстві працювало 18 інвалідів і ці
робочі місця були належним чином атестовані. Вакантні робочі місця
для інвалідів атестуються, згідно інструкції, при надходженні заяв
інвалідів про їх працевлаштування , з урахуванням стану здоров'я і
рекомендації МСЕК про те, які види робіт може виконувати
працівник - інвалід. Про створення робочих місць для
працевлаштування інвалідів та наявність вакантних робочих місць,
відповідач належним чином інформував відповідні органи соціального
захисту інвалідів шляхом подачі державної статистичної звітності.
Пунктами 5, 10-14 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
, передбачено, що
підприємства інформують центри зайнятості, державні органи
соціального захисту населення та відділення Фондів про створення
робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування
інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами
Міністерств соціального захисту, місцевими радами народних
депутатів, громадськими організаціями інвалідів, з урахуванням
рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і
знань відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, працевлаштування
інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з
питань праці та соціальної політики, органами місцевого
самоврядування, громадськими організаціями інвалідів (далі -
органи працевлаштування інвалідів).
Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів
( 875-12 ) (875-12)
дає підстави для висновку про те, що обов'язок
підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не
супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати
інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається
на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті
18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу другого
пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів
(затверджений Постановою Кабінету Міністрів України N 1434
( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
від 26 вересня 2002 року), згідно з яким,
завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням
підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів, а також підпункту 3 пункту 4 та
підпункту 3 пункту 5 цього Положення, якими Фонду надано право
здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами
штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідач належним чином виконав всі обов'язки, передбачені
законом по створенню робочих місць для інвалідів, належним чином
повідомляв відповідні органи про створені робочі місця для
інвалідів, про наявні 10 вакансій для працевлаштування інвалідів,
а органами Міністерства праці України, Міністерства соціального
захисту населення України, міською Радою народних депутатів,
громадськими організаціями інвалідів для працевлаштування інваліди
до відповідача не направлялись, а також не було безпосередньо
звернень інвалідів до відповідача стосовно працевлаштування, таким
чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що
відповідач не може нести відповідальність за неналежне
працевлаштування інвалідів.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що
оскаржуване рішення відповідає вимогам закону та фактичним
обставинам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які
викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду
України соціального захисту інвалідів залишити без задоволення;
Рішення господарського суду Запорізької області від
20 вересня 2004 р. по справі N 8/145 залишити без змін.