ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2005 Справа 2-16/5707.1-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційної скарги ДПІ у м. Сімферополі
АР Крим
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 04.10.2004 р.
у справі господарського суду АР Крим
за позовом Української інтернаціональної компанії з
газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь"
до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились,
відповідача: не з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 10-21.06.04 господарського суду АР Крим позовні
вимоги задоволено частково.
Визнано недійсним рішення ДПІ в м. Сімферополі від 11.04.01
N 17-22-106-22327664/2109 в частині застосування пені за порушення
строків по імпортних операціях в сумі 12655,50 грн.
Визнано недійсним рішення ДПІ в м. Сімферополі від 11.04.01
N 18-22-106-22327664/2110 про застосування штрафних санкцій за
недотримання вимог Декрету Кабінету Міністрів "Про систему
валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.93 N 15-93
( 15-93 ) (15-93)
(далі Декрет N 15-93) за неподання резидентом декларації
про валютні цінності, що знаходяться за межами України в розмірі
4233 грн.
В частині визнання недійсними рішень ДПІ в м. Сімферополі від
11.04.01 N 17-22-106-22327664/2109 щодо застосування пені за
порушення строків по імпортних операціях в сумі 1126,30 грн., від
11.04.01 N 18-22-106-22327664/2110 про застосування штрафних
санкцій за недотримання вимог Декрету Кабінету Міністрів України
N 15-93 ( 15-93 ) (15-93)
за неподання резидентом декларації про валютні
цінності, які знаходяться за межами України станом на 01.04.00,
01.07.00, 01.10.00, 01.01.01 в розмірі 442 грн., в позові
відмовлено.
Стягнуто з ДПІ в м. Сімферополі на користь позивача
42,50 грн. держмита та 10 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Стягнуто з ДПІ в м. Сімферополі на користь ДП "Судовий
інформаційний центр" 49 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Постановою від 04.10.04 Севастопольського апеляційного
господарського суду рішення від 10-21.06.04 господарського суду
АР Крим залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що викладені в акті перевірки
ДПІ висновки щодо порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.04
N 185/94 ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
(далі Закон України N 185/94), ст. 9
Декрету N 15-93 ( 15-93 ) (15-93)
є обґрунтованими, однак нарахована
інспекцією у цьому зв'язку, пеня підлягає списанню на підставі
пп.18.1.3 п.18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платник в податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" від 21.12.00 N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі ЗУ
N 2181-III).
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у м. Сімферополі
звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням п.1.9
ст. 1, п.п.18.1.3 п.18.1 ст. 18 Закону України N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
, п.15 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про держмито"
від 21.01.93 р. N 7-93 ( 7-93 ) (7-93)
(Далі Декрет N 7-93), оскільки
станом на 20.02.01 заборгованості не було, тому що не було рішення
податкового органу; ст. 49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
суперечить Декрету Кабінету Міністрів N 7-93,
який регулює порядок оплати і звільнення від сплати держмита.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування судовими інстанції норм матеріального
і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту,
знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарськими судами встановлено, що в період з 02.03.01 по
30.03.01 ДПІ у м. Сімферополі проведено тематичну перевірку
Української інтернаціональної компанії по газифікації і
будівництву "Колесніков-Континенталь" з питань дотримання
валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного
контракту N 01/2-97 від 06 червня 1997 року, укладеного з фірмою
"Ernst AugI GmbH & Co KG" (Австрія) та декларування валютних
цінностей за межами України ста ом на 01.04.00, 01.07.00,
01.10.00, 01.01.01.
За наслідками перевірки складено акт від 02.04.01
N 65/22-106, за яким компанією порушено термін надходження
імпортованого товару, вартістю 2068,50 дол. США, у зв'язку з чим з
позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 0,3% від вартості
товару, що складає 13781,80 грн.
Згідно акту перевірки, станом на 01.04.00, 01.07.00, 01.10.00
та 01.01.01 позивачем не надані декларації про валютні цінності,
доходи. майно, що належить резиденту України і знаходиться за її
межами на суму дебіторської заборгованості 2068,5 дол. США, за що
передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі
4675 грн.
На підставі вказаного вище акту ДПІ у м. Сімферополі прийняті
оспорені податкові повідомлення-рішення.
Судовими інстанціями також з'ясовано, що 06.06.97 між фірмою
"Ernst AugI GmbH & Co KG" (продавець) та Українською
інтернаціональною компанією по газифікації і будівництву
"Колесніков-Континенталь" (покупець) укладено контракт N 01/2-97
з купівлі-продажу сільськогосподарської збиральної техніки
загальною вартістю 376257 дол. США, які були перераховані фірмі
позивачем відповідно до умов контракту.
Товар по імпорту надійшов в період з липня по серпень
1997 року по Вантажно-митній декларації на суму 372928 дол. США.
Випискою банку "Україна" від 11.07.03 та відповіддю Головного
управління Національного банку України в А Р Крим від 07.11.03
N 09-016/14067 на запит компанії підтверджено дебіторську
заборгованість нерезидента перед резидентом в сумі 2068,5 дол. США
по згаданому вище контракту, що за висновком судів призвело до
порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Судами обґрунтовано не прийнято до уваги посилання позивача
на наявність печатки Запорізької митниці від 15.08.98 на інвойсі
як доказі здійснення імпортної операції, оскільки належним
підтвердженням переміщення товару через митну територію України є
вантажно-митна декларація.
Правомірними вбачаються за вказаних вище обставин і висновки
попередніх судових інстанцій щодо застосування ДПІ до позивача
штрафних санкцій за неподання декларацій про валютні цінності,
доходи та майно, які належать резиденту України і знаходяться за
її межами на суму дебіторської заборгованості 2068,5 дол. США.
Колегія суддів вважає правомірним в даному випадку
застосування господарськими судами п.п.18.1.3 п.18.1 ст. 18 Закону
України N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно якого, списанню з платників
податків підлягають пеня та штрафні санкції, нараховані на
податковий борг, визначений у підпунктах 18.1.1 та 18.1.2 цього
пункту, та не сплачені до дня набрання чинності цією статтею, у
тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані у зв'язку з
порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері
зовнішньоекономічної діяльності.
Дана норма є імперативною і не пов'язує вчинення,
передбачених нею дій з наявністю чи відсутністю адміністративного
акту.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що нарахування
спірної пені було здійснено ДПІ до прийняття Закону України
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
і ця пені не була погашена на момент
набуття чинності ст. 18 Закону в сумі 12655,0 грн. та 4233 грн.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
до складу судових витрат входять, окрім інших,
витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу, які відповідно до чинного
законодавства є витратами, що несуть сторони та учасники судового
процесу у зв'язку з розглядом справи у господарському суді.
Основним критерієм розподілу судових витрат, визначених
законодавцем, є принцип покладення витрат на сторону, з вини якої
виник спір, тому вимогу скаржника в цій частині колегія суддів
вважає безпідставною, як і зауваження щодо протиріччя між ст. 49
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
Декретом Кабінету Міністрів України N 7-93 ( 7-93 ) (7-93)
.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, п.1 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 04.10.04 Севастопольського апеляційного
господарського суду зі справи N 2-16/5707.1-2004 залишити без
змін.