ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 23.02.2005                                   Справа 2-7/8842-2004
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 21.04.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський суд  України  у  складі  колегії  суддів:
Божок В.С. - головуючого Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.
     розглянувши матеріали касаційної скарги Євпаторійської ОДПІ
     на постанову  Севастопольського  апеляційного  господарського
суду від 16.11.2004 р.
     у справі господарського суду АР Крим
     за позовом Дитячого санаторно-оздоровчого центру "Маяк"
     до Євпаторійської ОДПІ
     про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
     в судовому засіданні взяли участь представники:
     позивача: не з'явились,
     відповідача: не з'явились,
     В С Т А Н О В И В:
 
     Рішенням від  09-12.08.04   господарського   суду   АР   Крим
задоволено    позов    про    визнання    недійсним    податкового
повідомлення-рішення Євпаторійської     ОДПІ     від      16.03.04
N 0000062200/0,  яким позивачу визначено податкове зобов'язання за
платежем:   пеня   за    порушення    строків    розрахунків    по
експортно-імпортних операціях в сумі 3888 грн.
 
     Постановою від    16.11.04   Севастопольського   апеляційного
господарського  суду  рішення  господарського  суду  АР  Крим  від
09-12.08.04 залишено без змін.
 
     Судові рішення  мотивовані  тим,  що  оскільки розрахунки між
резидентом  та  нерезидентом  здійснені  не  в  іноземній,   а   в
національній  валюті  України,  то безпідставним є висновок ДПІ як
про порушення позивачем ЗУ "Про порядок здійснення  розрахунків  в
іноземній валюті  від  23.09.94 N 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
         (далі ЗУ
N 185/94-ВР), так і в частині посилання на ст. 17 Указу Президента
України  "Про  запровадження  режиму жорсткого обмеження бюджетних
видатків та  інших  державних  витрат,  заходи  щодо  забезпечення
надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі" від
21.01.98 N 41/98 ( 41/98 ) (41/98)
         (далі Указ Президента N 41/98), а також
зазначено   про   неправомірність   стягнення   спірних   штрафних
(фінансових) санкцій за процедурою,  встановленого ЗУ від 21.12.00
N 2181-III   ( 2181-14  ) (2181-14)
          "Про  порядок  погашення  зобов'язань
платників  податків  перед  бюджетами  та   державними   цільовими
фондами" (далі ЗУ N 2181-III).
 
     Не погоджуючись  з  судовими  рішеннями,  Євпаторійська  ОДПІ
звернулась до Вищого господарського суду з  касаційною  скаргою  і
просить  їх скасувати,  тому що останні прийняті з порушенням норм
матеріального права, зокрема ст. 1 ЗУ N 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
        .
 
     Колегія суддів,  приймаючи до уваги межі перегляду  справи  в
касаційній   інстанції,   проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального  і  процесуального
права   при   винесенні   оспорюваного  судового  акту,  знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити  з  наступних
підстав.
 
     Господарськими судами встановлено, що 15.03.04 Євпаторійською
ОДПІ проведено документальну перевірку  дотримання  податкового  і
валютного   законодавства   Дитячим  санаторно-оздоровчим  центром
"Маяк" за період з 01.04.02 по 31.12.03.
 
     За результатами   перевірки   складено   акт   від   15.03.04
N 98/23-4-24861735,  згідно якого позивачем порушено ст.  17 Указу
Президента України N 41/98 ( 41/98  ) (41/98)
          та  ст.1  ЗУ  N  185/94-ВР
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
        .
 
     На підставі  згаданого вище акту Євпаторійською ОДПІ прийнято
оспорене  податкове  повідомлення  рішення  про  застосування   до
позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3888 грн.
 
     Попередніми судовими інстанціями також з'ясовано,  що Дитячий
санаторно-оздоровчий центр  "Маяк"  реалізував  санаторно-курортні
путівки  в  кількості 47 шт.  і надав санаторно-курортні послуги в
період з 29.05.03 по 20.08.03 нерезиденту АНО "Кримкурорт" (Росія)
на  підставі договору N 34 від 28.02.03,  укладеного між згаданими
юридичними особами,  за умовами якого оплату послуг передбачено  в
національної  валюті  України,  яка  надійшла  від  нерезидента по
рахунках "Лоро" на загальну суму 2838 грн.
 
     Згідно ст.1 ЗУ N 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
         виручка резидентів у
іноземній  валюті  підлягає  зарахуванню  на  їх валютні рахунки в
уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей,  зазначені
в  контрактах,  але  не пізніше 90 календарних днів з дати митного
оформлення  (виписки   вивізної   вантажної   митної   декларації)
продукції,  що  експортується,  а  в разі експорту робіт (послуг),
прав інтелектуальної власності - з  моменту  підписання  акта  або
іншого  документа,  що засвідчує виконання робіт,  надання послуг,
експорт прав інтелектуальної  власності.  Перевищення  зазначеного
терміну   потребує  індивідуальної  ліцензії  Національного  банку
України.
 
     Статтею 4  ЗУ  N  185/94-ВР   ( 185/94-ВР   ) (185/94-ВР)
           передбачено
відповідальність за порушення зазначених вище термінів зарахування
виручки резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки.
 
     Відповідно до  ст.  1  Декрету  КМУ  "Про  систему  валютного
регулювання  і  валютного  контролю" ( 15-93 ) (15-93)
         іноземною валютою є
валюта готівкою,  грошові  знаки,  що  знаходяться  в  обігу  і  є
законним  платіжним  засобом  на  території  відповідної іноземної
держави.
 
     Судами встановлено,  що розрахунки по згаданому вище договору
передбачались  і здійснювались у національної валюті України,  яка
не є іноземною для резидента,  у зв'язку з чим суди дійшли вірного
висновку про необгрунтованість нарахування спірних санкцій.
 
     Крім того,   застосування   до   позивача   штрафних  санкцій
відповідно до ст.4 ЗУ N 185/94-ВР ( 185/94-ВР  ) (185/94-ВР)
        ,  як  податкового
зобов'язання суперечить   преамбулі   та  пп.1-2,  1.5  ст.  1  ЗУ
N 2181-III  ( 2181-14  ) (2181-14)
        ,  ст.ст.  13,   14   ЗУ   "Про   систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
        .
 
     Зважаючи на    викладене,    колегія    суддів   вважає,   що
господарськими судами дана правильна  юридична  оцінка  обставинам
справи,  тому  судові  рішення  відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
 
     На підставі викладеного,  керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9,
ст.  111-11  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу залишити без задоволення.
 
     Постанову від   16.11.04    Севастопольського    апеляційного
господарського суду зі справи N 2-7/8842-2004 залишити без змін.