ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2005 Справа N 205/10-771
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Грека Б.М. - головуючого, Бур'янової С.С., Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу ПСП "Колос"
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 28.10.2004 р.
у справі N 205/10-771 господарського суду Вінницької області
за заявою ПСП "Колос"
до ПСП "Колос"
про банкрутство
За участю представників сторін
від кредитора - не з'явився,
від боржника - не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Вінницької області від
10.06.2004 року у справі N 205/10-771 мирову угоду, затверджену
ухвалою суду від 04.08.03 р. між кредиторами та боржником,
розірвано в частині задоволення вимог кредиторів. Суд в
обгрунтування прийнятої ухвали посилається на те, що боржник не
виконав умов мирової угоди, станом на 10.06.04 р. не надав докази
щодо її виконання, а тому заяви кредиторів з зазначених підстав
підлягають задоволенню. Крім того суд застосував положення п. 6
ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі по тексту - Закон),
відповідно до якого розірвання мирової угоди господарським судом
щодо окремого кредитора не тягне її розірвання стосовно інших
кредиторів.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку,
Житомирським апеляційними господарським судом була винесена
постанова від 28.10.04 р., якою апеляційну скаргу ПСП "Колос"
задоволено частково, ухвалу господарського суду Вінницької області
від 10.06.2004 року скасовано, а справу N 205/10-771 передано для
розгляду до господарського суду Вінницької області.
Не погоджуючись з зазначеною постановою апеляційного суду,
ПСП "Колос" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 28.10.2004 року в частині
передачі справи N 205/10-771 до господарського суду Вінницької
області скасувати, посилаючись на не вірне застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а
саме п.п. 5, 6 ст. 39 Закону та ст.ст. 103, 106 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, господарський суд Вінницької
області своєю ухвалою від 04.08.2003 року затвердив мирову угоду
від 16.07.2003 року, укладену між боржником ПСП "Колос" та
кредиторами; припинив провадження у справі N 205/10-771 та
повноваження керуючого санацією Соколькова М.В.
До господарського суду першої інстанції 29.03.2004 р. та
15.04.2004 р. надійшли відповідні заяви кредиторів про розірвання
мирової угоди та поновлення провадження у справі N 205/10-771 про
визнання банкрутом ПСП "Колос".
Судом першої інстанції своєю ухвалою від 10.06.2004 року у
справі N 205/10-771 мирову угоду, затверджену ухвалою суду від
04.08.03 р. між кредиторами та боржником, було розірвано в частині
задоволення вимог кредиторів на підставі того, що боржник не
виконав взяті на себе зобов'язання по проведенню розрахунків з
кредиторами, не надав суду докази щодо виконання умов мирової
угоди.
Судова колегія підтримує висновки апеляційного суду про те,
що суд першої інстанції приймаючи ухвалу від 10.06.2004 року не
вірно застосував норми Закону виходячи з наступного.
Згідно п. 5 ст. 39 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
мирова угода може бути
розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання
боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог
кредиторів.
Апеляційний господарський суд приймаючи оскаржувану
постанову, підставно зазначив те, що судом першої інстанції при
вирішення питання про розірвання мирової угоди, не було з'ясовано
факту часткового проведення боржником розрахунків з окремими
кредиторами, оскільки встановлення розміру проведених розрахунків
з кредиторами є необхідним для з'ясування факту невиконання
боржником умов мирової угоди щодо третини вимог кредиторів, що є
підставою для розірвання мирової угоди.
Крім того, суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку
про те, що місцевий господарський суд не з'ясував в якій сумі
фактично проведено розрахунки по заробітній платі.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те,
що апеляційний господарський суд на підставі встановлених
фактичних обставин та матеріалів у справі, вірно застосував норми
діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, надав
вірну юридичну оцінку обставинам справи, повно їх встановив, а
тому підстав для скасування судових рішень та задоволення
касаційної скарги не має.
За таких обставин, постанова Житомирського апеляційного
господарського суду від 28.10.2004 року по справі N 205/10-771
прийнята судом у відповідності з вимогами чинного законодавства та
фактичних обставин справи і підстав для її скасування не має.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновки
апеляційного суду, які викладені в оскаржуваній постанові.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5,
111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПСП "Колос" залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
28.10.2004 р. залишити без змін.