ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2005 Справа N 41/347а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької Г. Фролової
за участю представників: позивача Тропотяга Р.П. - дов. від
18.03.2004 р.
відповідача Датуашвілі Д.Т. - дов. від 08.02.2005 р.
Кравцова Е.В. - дов. від 02.09.2004 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного комерційного банку "Правекс-банк"
на постанову від 07.12.2004 р. Донецького апеляційного
господарського суду
у справі N 41/347а господарського суду Донецької області
за позовом Акціонерного комерційного банку "Правекс-банк"
до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків в м. Донецьку
про визнання недійсним податкового повідомлення СДПІ в
м. Донецьку від 06.08.2004 р. N 0000230828/0/21914/10/08-41-3
В С Т А Н О В И В:
АКБ "Правекс-Банк" звернулось до господарського суду
Донецької області з позовом про визнання недійсним податкового
повідомлення СДПІ в м. Донецьку від 06.08.2004 р.
N 0000230828/0/21914/10/08-41-3 про визначення суми податкового
зобов'язання з прибуткового податку з громадян у сумі
21033,78 грн. та нарахування штрафних санкцій на підставі
підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
в розмірі 42067,56 грн.
Підставою для прийняття оспорюваного податкового
повідомлення-рішення СДПІ у м. Донецьку є акт від 04.08.2004 р.
N 472/08-41-3-21953974 про результати планової комплексної
документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства Донецькою філією АКБ "Правекс-Банк" за період
01.04.2001 р. по 01.10.2003 р., в якому, зокрема, зазначено, що за
період з 01.05.2002 р. по 01.10.2003 р. в порушення статті 2 Указу
Президента України від 13.09.1994 р. N 519/94 ( 519/94 ) (519/94)
"Про
збільшення неоподаткованого мінімуму та ставки прогресивного
оподаткування доходів громадян" з подальшими змінами та
доповненнями і пункту 1 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів
України від 26.12.1992 р. N 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
"Про прибутковий
податок з громадян", Інструкції про прибутковий податок з
громадян, затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993 р. N 12
( z0064-93 ) (z0064-93)
та зареєстрованої в Мін'юсті України 09.06.1993 р. за
N 64 (із змінами та доповненнями) - підприємством не вірно
застосовані ставки при нарахуванні податку з доходів громадян,
замість встановленого мінімуму доходів громадян, що не
обкладається прибутковим податком (17 грн.) підприємством не
обкладалась прибутковим податком сума доходу у розмірі мінімальної
заробітної плати, встановленої у законодавчому порядку.
Господарський суд Донецької області рішенням від
05.10.2004 р. (суддя Гончаров С.А.) у задоволенні позовних вимог
відмовив.
Ухвалюючи судове рішення, господарський суд Донецької області
дійшов висновку про обґрунтованість застосування до спірних
правовідносин приписів Указу Президента України "Про збільшення
неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування
доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
, посилаючись при цьому на відсутність
до прийняття Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"
( 889-15 ) (889-15)
законодавчого врегулювання визначення ставок
прибуткового податку з громадян.
За апеляційною скаргою АКБ "Правекс-Банк" Донецький
апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського
суду Донецької області від 05.10.2004 р. і постановою від
07.12.2004 р. залишив його без змін з тих же підстав.
АКБ "Правекс-Банк" подав до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 07.12.2004 р., в якій просить рішення та
постанову у даній справі скасувати, позовні вимоги задовольнити,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом норм матеріального права.
АКБ "Правекс-Банк" у касаційній скарзі вказує на те, що
згідно з вимогами Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
встановлення і скасування податків і зборів
здійснюється Верховною Радою України відповідно до цього закону,
інших законів України про оподаткування, а ставки, механізм
справляння податків і зборів, пільги щодо оподаткування не можуть
встановлюватися іншими законами, крім законів про оподаткування.
А тому, на думку заявника, він, встановлюючи сукупний
оподатковуваний доход працівників та обчислюючи прибутковий
податок з громадян, цілком правомірно керувався положеннями
Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, який має силу закону, в частині зменшення
оподатковуваного прибутку на розмір мінімальної заробітної плати,
а не на розмір неоподатковуваного мінімуму, визначеного Указом
Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та
ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
.
Крім того, заявник посилається на неправомірне застосування
відповідачем приписів статті 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, а саме підпункту 17.1.9
пункту 17.1 цієї статті, оскільки фінансові санкції за вказаною
нормою застосовуються лише у випадках без попереднього нарахування
та сплати податку.
Перевіркою встановлено, що нарахування, утримання та
перерахування прибуткового податку АКБ "Правекс-Банк" проводилось
у строк, але, як вважає відповідач, при обчисленні прибуткового
податку необхідно було застосовувати шкалу ставок, встановлену
Указом Президента України "Про збільшення неоподатковуваного
мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян"
( 519/94 ) (519/94)
.
Отже, навіть якщо припустити, що з боку АКБ "Правекс-Банк"
мали місце порушення Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, при визначенні податкового
зобов'язання за приписами підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2
статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
фінансові санкції застосовуються на підставі
підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду
першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку спірні
правовідносини в даному випадку виникли між сторонами стосовно
визначення правомірності застосування відповідачем приписів
статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
при визначенні розміру місячного
сукупного оподатковуваного доходу (у мінімальних місячних
заробітних платах) без врахування Указу Президента України "Про
збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного
оподатковування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
.
Ухвалюючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції дійшли висновку, що в даному випадку при
визначенні ставки прибуткового податку повинен застосовуватися
мінімум доходів громадян, що не обкладається прибутковим податком,
у розмірі 17 грн. на місяць, який визначено Указом Президента
України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки
прогресивного оподатковування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
.
Проте, судова колегія вважає такий висновок помилковим та
таким, що не ґрунтується на приписах діючого податкового
законодавства.
Статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
в імперативній
формі визначено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори
у порядку та розмірах, встановлених законом.
У статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
зазначено, що
виключно законами України встановлюються, зокрема, система
оподаткування, податки та збори.
За приписами статті 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
(з подальшими змінами) встановлено, що
ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді
цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову
енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або
змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування.
Вказану норму, також містять Постанова Верховної Ради України
від 24.12.1998 р. N 363-XIV ( 363-14 ) (363-14)
"Про застосування
нормативно-правових актів з питань оподаткування в Україні" та
Закон України від 14.10.1998 р. N 171-XIV ( 171-14 ) (171-14)
"Про порядок
встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових платежів),
інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування."
Як випливає зі статті 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
(із змінами та доповненнями), податок
на доходи фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків.
А відповідно до статті 1 вказаного Закону України від
14.10.1998 р. N 171-XIV ( 171-14 ) (171-14)
"Про порядок встановлення
ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), інших елементів
податкових баз, а також пільг щодо оподаткування", ставки
загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), інших
елементів податкових баз, а також пільги щодо оподаткування
встановлюються або змінюються виключно законами України з питань
оподаткування.
Основним Законом з питання оподаткування доходів фізичних
осіб, якій діяв під час спірних правовідносин, був Декрет Кабінету
Міністрів України від 26.12.1992 р. N 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
"Про
прибутковий податок з громадян" прийнятий на підставі Закону
України від 18.11.1992 р. N 2796-XII ( 2796-12 ) (2796-12)
"Про тимчасове
делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати
декрети в сфері законодавчого регулювання".
На підставі статті 2 вказаного Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, об'єктом
оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в
Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що
складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів),
одержаний з різних джерел, як на території України, так і за її
межами.
У статті 6 цього Декрету ( 13-92 ) (13-92)
визначено, що сукупний
оподатковуваний доход зменшується на суму, що не перевищує за
кожний повний місяць, протягом якого одержано доход, встановленого
чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної
плати (неоподатковуваний мінімум). Неоподатковуваний мінімум
введено в шкалу ставок оподаткування (пункт 1 статті 7 Декрету).
Ставки податку з прибуткового податку з громадян визначені у
статті 7 Декрету Кабінету міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, у пунктом 1 якої встановлено шкалу
обчислення прибуткового податку з громадян за місцем основної
роботи в мінімальних місячних заробітних платах.
Тобто, за змістом вказаних норм під неоподатковуваним
мінімумом для обчислення прибуткового податку з громадян за місцем
основної роботи є мінімальна заробітна плата.
При цьому необхідно зазначити, що розмір мінімальної
заробітної плати є законодавчо врегульованим. Зміни щодо
визначення ставки оподаткування до статей 6 та 7 Декрету Кабінету
міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
у
законодавчому порядку не вносились.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає
безпідставним застосуванням до спірних правовідносин приписи Указу
Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та
ставки прогресивного оподатковування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
без внесення відповідних змін до приписів Декрету Кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
щодо встановлених ставок оподаткування за вказаним Декретом.
Беручи до уваги, що в даному випадку порушень з боку позивача
приписів Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
щодо застосування ставок
оподаткування не встановлено, судова колегія вважає, що
відповідачем помилково було прийнято оскаржуване податкове
повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобов'язання з
прибуткового податку та застосування до позивача фінансових
санкцій на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Крім того, судова колегія вважає обґрунтованим доводи
заявника, викладені у касаційній скарзі, що застосування
фінансових санкції на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1
статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
можливе лише за порушення, передбачені у
даній нормі, зокрема, здійснення грошових виплат без попереднього
нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), але
вказаного під час перевірки встановлено не було.
З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає, що рішення
та постанова у даній справі прийняті з порушенням норм
матеріального права, а тому підлягають скасуванню з прийняттям
нового рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 2 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від
05.10.2004 р. та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 07.12.2004 р. у справі N 41/347а господарського суду
Донецької області скасувати.
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсними податкове повідомлення-рішення СДПІ у
м. Донецьку N 0000230828/0/21914/10/08-41-3 від 06.08.2004 р.
Касаційну скаргу АКБ "Правекс-Банк" задовольнити.