25/314 Про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень - Текст документа

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.09.2004, залишеним без змін постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2004, позовні вимоги ТОВ “Рійк Цваан Україна” задоволені, визнані недійсними податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 24.06.2004 № 0003302301/019781 про визначення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за березень 2003 року в сумі 14205,55 грн. та № 0003302301/019782 про визначення позивачеві податкового зобов’язання за платежем штрафні (фінансові) санкції в сумі 2755,93 грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, державна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва звернулась з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові акти скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що залишились не з’ясованими обставини щодо ненадходження до бюджету сум ПДВ від контрагентів позивача по угодам, з яких виникло від’ємне значення по ПДВ, зокрема, від ТОВ “АгроСервісПостач”, чим порушено п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі –Закон № 168 (168/97-ВР) ).

Позивач відзив на касаційну скаргу не подав, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався. Представник скаржника в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримав в повному обсязі.

В складі судової колегії, якою призначено до розгляду касаційну скаргу у даній справі, відбулись зміни і відповідно до розпорядження в.о. голови судової палати Першикова Є.В. від 20.07.2005 № 02-12.2/283 призначено колегію у складі головуючого судді Добролюбової Т.В., суддів Грейц К.В., Полянського А.Г.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було проведено позапланову документальну перевірку з питання правильності формування від'ємного значення чистої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по товариству з обмеженою відповідальністю „Рійк Цваан Україна” за березень 2003 року, за результатами якої складено акт № 1416-2301-30517557 від 24.06.2004 року.

На підставі вказаного акту були прийнятті спірні податкові повідомлення - рішення № № 0003302301/018781, 0003292301/018782 від 24.06.2004 року про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за березень 2003 року в сумі 14205,55 грн. та про визначення позивачеві податкового зобов’язання за платежем штрафні (фінансові) санкції в сумі 2755,93 грн. відповідно.

Визначення цих податкових зобов’язань викликано тим, що до податкового кредиту за декларацією за березень 2003 року позивачем включено суму ПДВ 14205,55 грн., сплачену ним у складі вартості робіт контрагентові - генпідрядникові ПП „Есто –Ехітус” за договором № 9/10 від 09.10.2002 року на виконання будівельно - ремонтних робіт офісних приміщень позивача за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, 4, виконання яких частково оформлено останнім з субпідрядником –ТОВ “АгроСервісПостач” і, як зазначено в акті перевірки, з письмових пояснень директора ТОВ “АгроСервісПостач” Бондаренко К.К. вбачається, що відповідальність за діяльність товариства вона не несла, її особистий підпис на договорі № 15\10 підряду на виконання будівельно - ремонтних робіт від 15.10.2002 підроблено, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2003 року та податкову накладну № 15811-103 від 31.03.2003 на суму 85233,31 грн., в т.ч. ПДВ 14205,55 грн., не складала та не підписувала.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що відносно Бондаренко К.К. порушено кримінальну справу і постановою Дарницького районного суду м. Києва від 23.03.2004 її обвинувачено у вчиненні злочину.

За таких обставин податковий орган дійшов висновку, що факт надання позивачеві будівельно-ремонтних послуг субпідрядником - ТОВ “АгроСервісПостач” не підтверджений належними документами, включення ним сум ПДВ до складу податкових зобов’язань та сплати ПДВ до бюджету не встановлено.

Ухвалюючи оскаржувані судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до приписів норм пп. 7.2.1, п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5, п 7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 (168/97-ВР) для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як: здійснення операції з придбання товарів (робіт, послуг), наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.

Крім того, суди зазначили, що згідно з пп. 7.7.1, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 (168/97-ВР) у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різни ця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного пері оду має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Держбюджету України протягом місяця наступного після подачі декларації.

Однак, з такою позицією судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки вона є наслідком врахування лише самого факту наявності від’ємного значення з ПДВ за податковою декларацією за березень 2003 року, не з’ясування конкретних обставин справи та незастосування системного аналізу норм Закону № 168.

Колегія суддів зазначає, що правові підстави формування податкового кредиту встановлені, зокрема, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168 (168/97-ВР) , згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7. Закону № 168 (168/97-ВР) суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Судами не взято до уваги те, що за змістом п. 1.8 ст. 1 Закону № 168 (168/97-ВР) бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Наведеними нормами Закону № 168 (168/97-ВР) визначається предмет доказування в судовому процесі під час розгляду справи за позовом про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, до якого, зокрема, входять обставини щодо сум податкових зобов’язань та сум податкового кредиту платника у відповідному звітному періоді, здійснення платником податку придбання товарів (робіт, послуг), витрати на які входять до складу валових витрат або підлягають амортизації, правильності розрахунку платником бюджетного відшкодування, що знаходиться в прямій залежності від суми ПДВ, перерахованої платником іншому платнику податку у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг).

Однак судами, що вирішували спір, не надано правової оцінки і не спростовані належним чином доводи податкового органу (слід зазначити, що ці доводи викладені в акті перевірки, однак, документи, що їх підтверджують, в матеріалах справи відсутні) щодо несплати ПДВ до бюджету кінцевим виконавцем робіт - субпідрядником ТОВ “АгроСервісПостач “, тобто не встановлено фактичної надмірної сплати до бюджету ПДВ, задекларованому позивачем до відшкодування.

Таким чином, поза межами дослідження і встановлення в судовому процесі залишись обставини формування позивачем податкового кредиту і правильності визначення суми бюджетного відшкодування у відповідності до вимог Закону № 168 (168/97-ВР) .

Також колегія суддів зазначає, що задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, судами не вказано з яких підстав визнане недійсним податкове повідомлення –рішення про нарахування штрафних санкцій в сумі 2755,93 грн., тобто пов’язані з цим обставини, зокрема, підстави застосування і розмір, також не встановлені.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що позовні вимоги і оскаржувані судові акти стосуються податкових повідомлень –рішень № № 0003302301/019781, 0003292301/019782, однак, наявні в матеріалах справи ксерокопії податкових повідомлень –рішень містять № № 0003302301/018781, 0003292301/018782, тобто не з’ясовані дійсні порядкові номери спірних рішень, що впливає як на предмет спору, так і на результат його вирішення.

Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій всіх вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням ч. 1 ст. 43 ГПК України (1798-12) і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, у зв’язку з чим прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення фактичних обставин у справі і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності із законом.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2004 у справі господарського суду міста Києва № 25/314 та рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2004 у даній справі скасувати.