ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
22.02.2005 Справа N 32/314
Відмовлено у порушенні провадження
з перегляду ухвалою Судової
палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 28 квітня 2005 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б.Дроботової - головуючого, Н.О.Волковицької, Г.М.Фролової,
за участю представників: позивача: Гончарук О.Ф. - дов. від
17.02.2005 року, Вощепинець Р.В. - дов. від 17.02.2005 року,
відповідача: Ковальчук О.М. - дов. від 06.10.2004 року,
Даниленко О.В. - дов. від 21.02.2005 року, Козленко С.А. - дов.
від 21.02.2005 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Державної податкової адміністрації України,
Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.09.2004 року у справі N 32/314 господарського суду міста Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Львівагрореммашпостач" до 1. Державної податкової адміністрації
України; 2. Державної податкової інспекції у Залізничному районі
м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від
22.09.2003 року N 24-0/00913597/18961 та рішення Державної
податкової адміністрації України від 29.04.2004 року
N 3329/6/25-2215, В С Т А Н О В И В.
У травні 2004 року Відкрите акціонерне товариство
"Львівагрореммашпостач" звернулося до господарського суду міста
Києва з позовом до Державної податкової адміністрації України та
Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від
22.09.2003 року N 24-0/00913597/1896, яким на підставі підпункту
17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за самостійне відчуження активів,
які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової
попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, ВАТ
"Львівагрореммашпостач" зобов'язане сплатити штраф у розмірі суми
відчуження, визначеної за звичайними цінами, що становить
9539814,90 грн., та рішення Державної податкової адміністрації
України від 29.04.2004 року N 3329/6/25-2215, яким податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному
районі м. Львова від 22.09.2003 року N 24-0/00913 597/18961
залишене без змін, а скарга позивача без задоволення.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі
акта документальної перевірки від 31.07.2003 року
N 348/23-2-213/00913597 дотримання вимог податкового та валютного
законодавства Відкритого акціонерного товариства
"Львівагрореммашпостач" за період з 01.04.2001 року по 01.04.2003
року, яким, зокрема, виявлені порушення підпункту 8.6.1 пункту 8.6
статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, а саме здійснення підприємством операцій з
реалізації (відчуження) майна, яке знаходиться в податковій
заставі без згоди Державної податкової інспекції у Залізничному
районі м. Львова на суму 9539814,90 грн.
В акті перевірки, зокрема, зазначено що 13.12.99 року за
N 15-929 у Львівській філії "Інформаційний центр" Міністерства
юстиції України було зареєстровано податкову заставу рухомого
майна ВАТ "Львівагрореммашпостач". 18.06.2001 року ДПІ у
Залізничному районі м. Львова на підставі акта документальної
перевірки діяльності ВАТ "Львівагрореммашпостач" від
15.06.2001 року N 1087/23-2 були прийняті розпорядження
NN 250-259, якими позивачу було зменшено суму бюджетного
відшкодування з ПДВ на суму донарахованих 53526,00 грн., які
станом на 12.06.2003 року залишаються несплаченими.
05.10.2001 року позивачу було надіслано першу податкову вимогу ДПІ
у Залізничному районі м. Львова N 1/6 про обов'язок зі сплати
податкового зобов'язання за платежем: плата за землю у розмірі
10555,01 грн. 18.10.2001 року позивачу було надіслано другу
податкову вимогу ДПІ у Залізничному районі м. Львова N 2/437 про
обов'язок зі сплати податкового зобов'язання за платежами: плата
за землю у розмірі 31665,02 грн. та податок на додану вартість у
розмірі 279835,32 грн., в т. ч. 255073,42 грн. - основний платіж
та 24761,90 грн. - штрафні санкції. Станом на 01.05.2003 року
згідно даних адміністрування облікових показників, прогнозування
податкових надходжень ДПІ у Залізничному районі м. Львова у ВАТ
"Львівагрореммашпостач" існує податковий борг у розмірі
60353,92 грн., визначений актом документальної перевірки
діяльності позивача від 15.06.2001 року N 1087/23-2. Таким чином
активи позивача, які відчужувались ним у період 2000 року - I кв.
2003 року, знаходились у податковій заставі, а тому вони
потребували письмових дозволів ДПІ у Залізничному районі м. Львова
на їх відчуження.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що
підстав виникнення права податкової застави, які визначені
підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, у позивача немає, та
зазначає, що у період, який перевірявся, у нього був відсутній
податковий борг, тому податкова інспекція не мала законних підстав
для формування та направлення як першої, так і другої податкових
вимог. Таким чином донарахування спірним податковим
повідомленням-рішенням штрафних санкцій за самостійне відчужнення
активів, які перебувають у податковій заставі, є необґрунтованим
та не ґрунтується на законних підставах.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2004 року
(судді: Хрипун О.О. - головуючий, Лосєв А.М., Морозов С.М.),
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 28.09.2004 року (судді: Муравйов О.В. -
головуючий, Кот О.В., Сотніков С.В.), позов задоволено. Визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у Залізничному районі м. Львова від 22.09.2003 року
N 24-0/00913597/1896 про нарахування Відкритому акціонерному
товариству "Львівагрореммашпостач" штрафних санкцій у розмірі
9539814,90 грн. Визнано недійсним рішення Державної податкової
адміністрації України від 29.04.2004 року N 3329/6/25-2215 про
результати розгляду скарги.
Стягнуто з Державної податкової адміністрації України на
користь позивача 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнуто з Державної податкової інспекції у Залізничному
районі м. Львова на користь позивача 42,50 грн. державного мита та
59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Судові рішення мотивовані тим, що податковий орган не довів
документально правомірність застосування відносно позивача
штрафних санкцій, оскільки в матеріалах справи відсутні належні
документи, які б доводили зазначене правопорушення, виявлене під
час перевірки, а оскільки активи позивача у період, зазначений в
акті перевірки, не перебували у податковій заставі, то позивач був
наділений правом здійснювати самостійне відчуження активів без
отримання дозволу податкового органу.
Не погоджуючись з постановою, Державна податкова
адміністрація України звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 28.09.2004 року, в якій просить рішення та
постанову у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким в
позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме:
підпункту 8.6.1 пункту 8.6, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8,
підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Зокрема, заявник
зазначає, що у позивача станом на 20.07.2000 року рахувалась
податкова заборгованість.
Також не погоджуючись з постановою, Державна податкова
інспекція у Залізничному районі м. Львова звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2004 року, в
якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати,
винести рішення, яким в позові відмовити, мотивуючи касаційну
скаргу доводами про неправильне застосування судами норм
матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 5.2.1
пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та статей 32, 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, заявник
зазначає, що податковий борг позивача з 20.07.2000 року був
безперервним.
Позивач надав відзив на касаційні скарги, в якому повністю
заперечує обставини - аргументи викладені в них, та просить
відмовити відповідачам у задоволенні касаційних скарг як таких, що
є безпідставними, а судові рішення у справі залишити без змін, як
такі, що відповідають вимогам закону та матеріалам справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як встановлено господарськими судами на підставі заяви ДПІ у
Залізничному районі м. Львова N 3351 від 12.06.2000 року, запис
про податкову заставу рухомого майна ВАТ "Львівагрореммашпостач"
N 15-929 було виключено з Державного реєстру застав рухомого
майна. Зареєстрована 13.12.99 року за N 15-929 у Львівській філії
"Інформаційний центр" Міністерства юстиції України податкова
застава рухомого майна ВАТ "Львівагрореммашпостач" з
12.06.2000 року втратила чинність і з цього часу активи ВАТ
"Львівагрореммашпостач" не перебували у податковій заставі в
зв'язку з відсутністю у позивача податкового боргу. Судами
встановлено, що підставою для передачі активів ВАТ
"Львівагрореммашпостач" у податкову заставу була несплата у
строки, визначені законодавством, податкового зобов'язання
задекларованого платником податків, про що свідчить кредитна угода
N 3 про надання ВАТ "Львівагрореммашпостач" розстрочки по сплаті
податків та рішення ДПА у Львівській області від 04.08.2000 року
N 6262/24-0/09 про надання розстрочки по сплаті податкової
заборгованості ВАТ "Львівагрореммашпостач" на суму 448351 грн. При
розгляді справи судами також встановлений факт відсутності
порушень умов кредитної угоди N 3 про надання позивачу розстрочки
сплати податків.
Крім того, судами встановлено, що розпорядженнями ДПІ у
Залізничному районі м. Львова NN 250-259 від 18.06.2001 року
внесено зміни у визначену позивачем суму податку на додану
вартість, а саме: зменшено розмір бюджетного відшкодування з
податку на додану вартість на суму 53526,00 грн. Також
встановлено, що прийнятими розпорядженнями ДПІ у Залізничному
районі м. Львова NN 250-259 від 18.06.2001 року на позивача не
було покладено зобов'язань зі сплати до бюджетів або державних
цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки,
визначені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
або іншими законами України, тому у позивача
відсутнє податкове зобов'язання з податку на додану вартість
станом на 12.06.2003 року у розмірі 53526,00 грн. В акті перевірки
діяльності позивача від 15.06.2001 року N 1087/23-3 зазначено, що
суми податку на додану вартість, зайво заявлені позивачем до
відшкодування з бюджету, не призвели до недоплати податку на
додану вартість до бюджету.
Судами також встановлено, що рішенням господарського суду
Львівської області від 27.08.2001 року у справі N 5/824-29/132
встановлено відсутність у позивача податкового боргу за
зобов'язаннями, визначеними рішенням ДПІ у Залізничному
районі м. Львова від 18.06.2001 року
N 215-23-2-1087/237-00913597/18238/23-2. Відповідно встановлено
відсутність податкового боргу за першою та другою податковими
вимогами ДПІ у Залізничному районі м. Львова.
Що стосується податкового боргу у розмірі 60353,92 грн., який
рахується станом на 01.05.2003 року згідно даних адміністрування
облікових показників, прогнозування податкових надходжень ДПІ у
Залізничному районі м. Львова у ВАТ "Львівагрореммашпостач",
визначений актом документальної перевірки діяльності позивача від
15.06.2001 року N 1087/23-2, то суди встановили, що відповідачами
не надано допустимих доказів наявності у ВАТ
"Львівагрореммашпостач" податкового боргу у розмірі 60353,92 грн.
станом на 01.05.2003 року.
Відповідно до пункту 7 Указу Президента України "Про заходи
щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
(який був чинний станом
на червень 2000 року) податкова застава припиняється погашенням
або списанням у встановленому порядку податкової заборгованості.
Про дату припинення податкової застави органи державної податкової
служби у триденний строк повідомляють держателя Державного реєстру
застав рухомого майна. На підставі такого повідомлення держатель
Державного реєстру застав рухомого майна виключає відповідний
запис щодо податкової застави з реєстру.
Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 статті 1 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
: податкове
зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до
бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у
порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами
України; податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з
урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно
узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи
судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також
пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 зазначеного
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
активи платника податків, що має податковий
борг, можуть бути передані у податкову заставу з метою захисту
інтересів бюджетних споживачів.
Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 вказаного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що право податкової застави виникає у
разі: неподання або несвоєчасного подання платником податків
податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за
останнім днем строку, встановленого законом про відповідний
податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової
декларації; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми
податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків
у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем
зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Законом,
суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, -
з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого
погашення, визначеного у податковому повідомленні.
Отже, господарські суди, встановивши, що активи позивача у
період, зазначений в акті перевірки від 31.07.2003 року
N 348/23-2-213/00913597, не перебували у податковій заставі,
врахувавши вищезазначені норми законодавства, дійшли законного та
обґрунтованого висновку про те, що застосування до позивача
штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.8 пункту 17.1
статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, є неправомірним, а податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від
22.09.2003 року N 24-0/00913597/18961 про нарахування позивачу
штрафних санкцій у розмірі 9539814,90 грн. за самостійне
відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та
потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на
таке відчуження та рішення ДПА України від 29.04.2004 року
N 3329/6/25-2215, є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються
на нормах законодавства, оскільки позивач у перевіряємий період
був наділений правом здійснювати самостійне відчуження активів без
отримання дозволу податкового органу.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій досліджено
при розгляді справи подані сторонами докази, якими останні
обґрунтовували свої вимоги і заперечення та на підставі яких суди
дійшли висновку про те, що висновки податкової інспекції про
порушення позивачем податкового законодавства щодо самостійного
відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та
потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на
таке відчуження, зроблені безпідставно та необґрунтовано.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди першої
та апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101 Господарського
процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно
розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх
сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку
обставинам, викладеним в акті перевірки, на підставі якого
прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, та дійшли
обґрунтованого висновку про його невідповідність нормам чинного
законодавства, а тому правомірно визнали його недійсним, а також
правомірно визнали недійсним рішення Державної податкової
адміністрації України від 29.04.2004 року N 3329/6/25-2215.
Крім того, належним чином дослідивши заперечення відповідачів
проти позову, суди дійшли обґрунтованого висновку про
недоведеність ними обставин, на які вони посилалися як на підставу
своїх заперечень против позову (стаття 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. За таких обставин,
керуючись законом, суди підставно задовольнили позовні вимоги. Як
наслідок, прийняті судами рішення та постанова відповідають
положенням статей 84, 105 Господарського процесуального кодексу
України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного
Суду України від 29.12.76 року N 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, зі змінами та доповненнями.
Твердження заявників про порушення і неправильне застосування
судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті
рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать
матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2004 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.09.2004 року у справі N 32/314 господарського суду міста Києва
залишити без змін, а касаційні скарги Державної податкової
адміністрації України та Державної податкової інспекції у
Залізничному районі м. Львова - без задоволення.