ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2005 Справа N 31/383
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 31.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді - Кузьменка М.В.
суддів: Васищака І.М., Палій В.М.
за участю представників сторін Т. Карпенко (дов. від
17.09.04) та З. Бутка (дов. від 8.07.04), розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності С.Н.П.
на рішення від 3 серпня 2004 року господарського суду
м. Києва та постанову від 21 вересня 2004 року Київського
апеляційного господарського суду
у справі N 31/383
за позовом приватного підприємства "ВЕЕМ"
до суб'єкта підприємницької діяльності С.Н.П.
про стягнення 13 329,50 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 3 серпня 2004 року господарського суду м. Києва
(суддя Н. Качан), залишеним без змін постановою від 21 вересня
2004 року Київського апеляційного господарського суду, позов
задоволено з мотивів невиконанням зобов'язань, що виникли з
договору.
Відповідач просить судові рішення в даній справі скасувати з
підстав неправильного застосування господарськими судами приписів
статті 44 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
частини 2 статі 36 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та припинити провадження у справі.
Позивач проти доводів касаційної скарги заперечує і в її
задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступного.
До господарського суду подано позов про стягнення грошових
сум з підстав невиконання зобов'язань, що виникли з договору і
господарськими судами встановлено, що 23 липня 2003 року між
приватним підприємством "ВЕЕМ" та суб'єктом підприємницької
діяльності - фізичною особою С.Н.П. було укладено
договір-доручення N 33, відповідно до умов якого позивач прийняв
на себе зобов'язання перевезти вантаж відповідача у міжнародному
сполученні, а відповідач - оплатити надані позивачем послуги
(пункти 1.1, 3.5, 3.6 Договору).
Строк, маршрут та вартість перевезення встановлені
контрагентами в пункті 2.1. договору та зазначені у транспортній
заявці на здійснення перевезення (а.с. 6-9).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання спірного
договору позивачем здійснено перевезення вантажу за маршрутом:
м. Цітаделла (Італія) - смт. Коцюбинське, Київська область
(Україна).
Факт здійснення перевезення підтверджується міжнародною
транспортною накладною (СМЯ) серія А N 986299.
Господарськими судами також встановлено, що за надані
позивачем послуги відповідач зобов'язаний був провести оплату в
сумі 2 400 доларів США, що дорівнює 12 796,32 грн.
Пунктом 4.3. спірного договору встановлено, що відповідач
оплачує перевезення в національній валюті України протягом
20 банківських днів з моменту отримання документів, зазначених у
пункті 4.2. договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання
виконав належним чином та в обумовлений у договорі та транспортній
заявці строк.
Відповідно до приписів статті 193 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники
господарських відносин повинні виконувати господарські
зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових
актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання
зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних
для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси
другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських
санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За умов неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань
колегія суддів вважає правомірним застосування господарськими
судами до спірних правовідносин правил статей 525 і 526 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до яких зобов'язання
повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо і
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його
умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом.
За таких обставин, господарські суди дійшли правомірного
висновку про стягнення з відповідача 12 796,32 грн. основного
боргу.
Статтею 224 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив
господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення
господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки
суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками
розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або
пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які
управнена сторона одержала б у разі належного виконання
зобов'язання або додержання правил здійснення господарської
діяльності другою стороною.
Отже, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про
стягнення пені у розмірі 533,18 грн.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а
також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарськими судами на підставі
всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань
відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить
вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 3 серпня 2004 року господарського суду м. Києва
та постанову від 21 вересня 2004 року Київського апеляційного
господарського суду у справі N 31/383 залишити без змін, а
касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи С.Н.П. без задоволення.