Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кривди Д.С.,

суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Солодовніков А.В., Марікуца О.Б.

від відповідача: не з’явився

розглянувши касаційну скаргу Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2004р.

у справі № 17/134 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Прокурора м. Павлоград в інтересах держави в особі Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції

до Дніпропетровського обласного орендно-підрядного спеціалізованого підприємства “Дорожник”

про звернення стягнення на активи боржника у розмірі 367795,97 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор м. Павлоград в інтересах держави в особі Західно- Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського обласного орендно-підрядного спеціалізованого підприємства “Дорожник” про звернення стягнення на активи боржника у розмірі 367795,97 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2004р. (суддя Т.Г.Стрелець), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2004р. (судді: В.В.Швець, І.В.Тищик, Л.М.Білецька), в задоволені позовних вимог прокурора м. Павлоград відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Західно-Донбаська об’єднана державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2004р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2004р. та задовольнити позовні вимоги. Свою вимогу Західно-Донбаська об’єднана державна податкова інспекція мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме п. 1.6. ст. 1, п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) .

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Західно- Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 ст. 43 ГПК України (1798-12) оцінка доказів господарським судом повинна ґрунтуватись на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи.

Господарський суд першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, мотивували свою позицію тим, що примусовий порядок стягнення на активи платника податків встановлений лише щодо неузгодженого податкового боргу, а в даному випадку сума заборгованості по оспорюваним податкам є узгодженою.

Проте з таким висновком господарського суду першої та апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на таке.

Як встановленого господарським судом, станом на 20.05.2004р. відповідач мав податковий борг до бюджету на загальну суму 376795,97 грн., який утворився у зв’язку із несвоєчасною сплатою ним податкових зобов’язань, визначених в податкових деклараціях та розрахунках податків наданих до податкового органу.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від застави зобов’язань забезпечення боргу. Як передбачено пунктом 1.7 статті 1 названого Закону (2181-14) , активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання. Згідно з пунктом 5 статті 48 Закону України “Про власність” (697-12) положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання. Приписами статті 41 Конституції України (254к/96-ВР) закріплений принцип захисту будь-кого від протиправного позбавлення права власності.

Відповідно до приписів пункту 6.3 статті 6 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” (2346-14) порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунків та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом –власником рахунку. Згідно з пунктом 1.39 статті 2 названого Закону (2346-14) примусове списання грошей –це списання грошей, що здійснюється стягувачем платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом, а згідно з пунктом 1.40 вищевказаної статті стягувачем є особа, яка може бути ініціатором переказу грошей з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом. Приписами пункту 20.1 статті 20 цього ж Закону (2346-14) визначено, що ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Виходячи із наведених законодавчих приписів, стягнення коштів з рахунку клієнта шляхом направлення органами державної податкової служби платіжних вимог допускається лише у випадках, коли про це прямо зазначено у договорі, який укладається між банком та клієнтом при відкритті рахунку. Таким чином, органи державної податкової служби мають право звертатися до господарських суду з позовами до платника податків про стягнення податкового боргу за рахунок активів за наявності податкового боргу за узгодженим в порядку, передбаченому пунктами 5.1, 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) .

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а саме щодо підтвердження заявленої до стягнення суми податкового боргу, а також до якого рівня бюджету вона підлягає стягненню, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи Господарському суду Дніпропетровської області необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2004р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2004р. у справі № 17/134 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.