ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2005 Справа N 20/8пд
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П., Плюшка І.А.
розглянувши матеріали касаційної скарги ВАТ "Стахановський
вагонобудівний завод"
на постанову від 17.09.2004 Луганського апеляційного
господарського суду
та рішення від 17.06.2004 господарського суду Луганської
області
у справі N 20/8пд
за позовом ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод"
до Фірми "Xerocurrency Investments Inc."
про визнання недійсним договору,
за участю представників:
- позивача - Гапонова О.С.,
- відповідача - Єльника П.Г.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 17.06.2004 господарського суду Луганської
області у справі N 20/8пд (суддя Кірпа Т.С.) в позові ВАТ
"Стахановський вагонобудівний завод" до Фірми "Xerocurrency
Investments Inc." відмовлено. Судові витрати покладено на
позивача.
Постановою від 17.09.2004 Луганського апеляційного
господарського суду у справі N 20/8пд рішення від 17.06.2004
господарського суду Луганської області у цій справі скасовано.
Провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з постановою від 17.09.2004 Луганського
апеляційного господарського суду та рішенням від 17.06.2004
господарського суду Луганської області у справі N 20/8пд, ВАТ
"Стахановський вагонобудівний завод" звернулося до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить
скасувати вказані рішення місцевого та постанову апеляційного
господарських судів та прийняте нове рішення про задоволення
позовних вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми
матеріального права та процесуального права: судом першої
інстанції було неправильно застосовані норми ст.74, 75, 80 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
; апеляційним
господарським судом було порушено норми процесуального права, а
саме ст. 15, ч. 1 ст. 80, п. 1 ст. 104, ст.ст. 123, 124 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого
господарського суду України дійшла висновку про те, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
порушення або неправильне застосування норм
матеріального та процесуального права є підставою для скасування
судового рішення. Судовий акт підлягає скасуванню за умови, якщо
таке порушення призвело до прийняття неправильного судового
рішення. При перегляді оскаржуваного рішення та постанови
касаційна інстанція встановила, що при розгляді справи апеляційним
господарським судом було неправильно застосовано норми
процесуального права в частині визначення підсудності та
застосування положень ст.ст. 17, 104, 124 ГПК України.
Розглядаючи справу в апеляційному провадженні та приймаючи
відповідне рішення Луганський апеляційний господарський суд
виходив з мотивів не можливості розгляду справи повторно по суті з
підстав внесення змін до процесуального законодавства відносно
розгляду справ за участю іноземних підприємств що не мають
представництв та філій на території України, згідно Закону України
N 1892-IV ( 1892-15 ) (1892-15)
"Про внесення змін до Господарського
процесуального кодексу України та Закону України "Про забезпечення
вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 24 червня 2004 року.
Мотивуючи прийняте рішення з посиланням на відповідні зміни до
Господарського процесуального кодексу України, апеляційний
господарський суд вказує на неможливість фірми "Xerocurrency
Investments Inc." виступати в якості відповідача за даним позовом.
На думку колегії суддів відповідна мотивація апеляційного
господарського суду призводить до неправильного застосування норм
процесуального права, що полягає в наступному. Відповідно до
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна інстанція в процесі
перегляду справи перевіряє законність та обґрунтованість рішення
місцевого господарського суду у повному обсязі. Луганським
апеляційним господарським судом було скасовано рішення
господарського суду Луганської області від 17.06.2004 року з
мотивів порушення правил підсудності. Згідно ст. 104 ГПК України
підставою для скасування або зміни рішення місцевого
господарського суду є прийняття рішення господарським судом з
порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім
випадків, передбачених у частині третій ст. 17 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята
господарським судом до свого провадження з додержанням правил
підсудності, повинна бути розглянута по суті і в тому випадку,
коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому
господарському суду.
Прийняття справи до розгляду судом першої інстанції датується
24.03.2004 року згідно ухвали про порушення провадження у справі.
На момент прийняття справи до розгляду господарським судом першої
інстанції не було порушено правил підсудності згідно чинного на
момент прийняття справи в провадження процесуального
законодавства. Таким чином, колегією суддів не вбачається порушень
правил предметної та територіальної підсудності судом першої
інстанції, що виключає можливість скасування відповідного рішення
судом апеляційної інстанції з підстав передбачених ч. 3 ст. 104
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Посилання Луганського апеляційного господарського суду на
неможливість повторного розгляду справи N 20/8пд у зв'язку із
зміною законодавства яке регулює можливість подавати позови до
нерезидента України (ч. 5 ст. 16, ч. 2 ст. 124 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
на думку колегії суддів не відповідає вимогам
процесуального законодавства з наступних підстав. Відповідно до
ст.ст. 13, 15, 17 ГПК України питання встановлення предметної та
територіальної підсудності вирішується господарським судом при
прийняті справи до провадження, тобто під час порушення справи
судом першої інстанції. Провадження по справі включає вирішення
спору по суті та перегляд цієї справи в апеляційному та
касаційному порядку. Відповідно до ст. 99 ГПК України в
апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду
цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей,
передбачених розділом, що регулює відносини перегляду рішень в
апеляційному порядку. Статтею 92 ГПК України визначаються
особливості встановлення підсудності судом апеляційної інстанції,
які включають питання визначення території знаходження
відповідного місцевого господарського суду в межах якої
поширюються повноваження суду апеляційної інстанції. Оскільки
апеляційний суд переглядаючи справу в апеляційному порядку повинен
діяти в межах наданих йому повноважень, вирішення питання відносно
порушення правил підсудності місцевим господарським судом повинно
вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент
вирішення відповідного питання судом першої інстанції. Таким
чином, застосування судом апеляційної інстанції положень ст. 124
ГПК України із відповідними змінами внесеними, згідно Закону
України N 1892-IV ( 1892-15 ) (1892-15)
"Про внесення змін до Господарського
процесуального кодексу України та Закону України "Про забезпечення
вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 24.06.2004 повинно
розглядатися в сукупності з положеннями ч.3 ст. 17 ГПК України.
Наведені в касаційні скарзі порушення норм матеріального
права колегією суддів до уваги не беруться, оскільки у
відповідності до приписів норми ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд касаційної інстанції не має права надавати оцінки тим
обставинам, які не були досліджені судами попередніх інстанцій.
Посилання скаржника відносно порушень норм законодавства що
регулює встановлення та перебіг строків позовної давності не були
повністю досліджені судом першої та апеляційної інстанції з огляду
на положення чинного законодавства. Таким чином, при повторному
перегляді справи судом апеляційної інстанції слід враховувати
положення п.6 Перехідних положень Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та положень ч. 3 ст. 258 ЦК України.
Відповідно до вище викладеного, касаційна інстанція на
підставі ч. 3 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку
про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим
неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам
справи та неправильне застосування норм процесуального права, в
зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для
достовірного з'ясування інших обставин, які мають істотне значення
для правильного вирішення даного спору, та їх подальшого
врахування в сукупності з фактичними обставинами, встановленими
судом першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" на
постанову від 17.09.2004 Луганського апеляційного господарського
суду та рішення від 17.06.2004 господарського суду Луганської
області у справі N 20/8пд задовольнити частково.
Постанову від 17.09.2004 Луганського апеляційного
господарського суду у справі N 20/8пд скасувати. Справу передати
до Луганського апеляційного господарського суду для здійснення
апеляційного провадження по суті спору.