ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2005 Справа N 16/238
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В., судді Васищака І.М., судді
Палій В.М., розглянувши у відкритому засіданні матеріали
касаційної скарги акціонерного товариства закритого типу
"Новомосковський завод мінводи", с. Знаменовка Дніпропетровської
області (далі - АТЗТ "Новомосковський завод мінводи") на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2004 у
справі господарського суду Донецької області N 16/238 за позовом
АТЗТ "Новомосковський завод мінводи" до товариства з обмеженою
відповідальністю "Менеджер", м. Маріуполь (далі - ТОВ "Менеджер")
про стягнення 7590,24 грн., за участю представників сторін: від
позивача - Мельник О.М.; від відповідача - не з'явилися;
В С Т А Н О В И Л А:
АТЗТ "Новомосковський завод мінводи" звернулося з позовом про
стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 4549,97 грн.,
2959,19 грн. пені та 3% річних у сумі 81,08 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач поставив ТОВ
"Менеджер" товар, кошти за який частково сплачено та сума боргу
становить 4549,97 грн., стягнення пені передбачено пунктом 4.2
договору у сумі 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожний
день прострочення, а також стягнення річних передбачено
статтею 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.07.2004
(суддя Манжур В.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з
відповідача на користь позивача 378,34 грн. пені, 81,08 грн. -
3% річних та судові витрати; згідно пункту 1-1 статті 80
Господарського процесуального кодексу України( 1798-12 ) (1798-12)
провадження у справі стосовно суми основного боргу в розмірі
4549,97 грн. припинено, у зв'язку зі сплатою боргу, в іншій
частині позову відмовлено, оскільки позивачем надано
необґрунтований розрахунок пені.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
31.08.2004 (судді: Діброва Г.І. - головуючий, Акулова Н.В.,
Стойка О.В.) апеляційна скарга позивача залишена без задоволення,
а рішення - без змін з тих самих підстав.
АТЗТ "Новомосковський завод мінводи" звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на постанову
апеляційного господарського суду, вважає її такою, що прийнята з
порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає
скасуванню в частині незадоволення вимог в повному обсязі щодо
стягнення пені з відповідача.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та
їх доказуванням (стаття 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судом встановлено, що між АТЗТ "Новомосковський завод
мінводи" та ТОВ "Менеджер" укладено договір поставки N 7 від
23.01.2003, згідно якого позивач поставив на адресу відповідача за
видатковими накладними N 20330 від 29.08.2003, N 21804 від
28.12.2003 товар (безалкогольні напої) на суму 5711,76 грн.
У пункті 2.4 договору зазначено, що відповідач зобов'язаний
здійснити оплату протягом 20 банківських днів з моменту одержання
товару.
В порушення вимог договору відповідач сплатив вартість товару
частково - в розмірі 1161,79 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача на час подання позову
становить 4549,97 грн.
Однак, в судовому засіданні позивач надав суду заяву про
уточнення позовних вимог за N 771 від 14.06.2004, в якій просив
припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного
боргу в розмірі 4549,97 грн., у зв'язку з тим, що заборгованість
погашено відповідачем у повному розмірі та підтверджується
платіжним дорученням N 339 від 14.06.2004.
Надана відмова обґрунтовано задоволена судом та провадження у
справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі
4549,97 грн. відповідно до вимог пункту 1-1 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
припинено, оскільки відсутній предмет спору.
Судом також обґрунтовано задоволено вимоги щодо стягнення з
відповідача 3% річних в сумі 81,08 грн., оскільки стягнення
3% річних передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Статтями 258, 549 Цивільного кодексу України, частиною 6
статті 232 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та
пунктом 4.2 договору передбачено стягнення пені.
Суди обох інстанцій правомірно відмовили у задоволенні вимог
позивача щодо стягнення пені за порушення зобов'язань в
розмірі 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожний день
прострочення в сумі 2959,19 грн., у зв'язку з її невірним
розрахунком, оскільки між сторонами у справі склалися господарські
правовідносини, то до них слід застосовувати положення
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, як спеціального акта
законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
У абзаці 2 пункту 4 Заключних положень Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
зазначено, що до господарських відносин, які
виникли до набрання чинності відповідних положень Господарського
кодексу України, вказані положення застосовуються до прав та
обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання
чинності цими положеннями.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
до виконання господарських договорів
застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з
урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Абзацом 2 пункту 6 Перехідних положень Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, положення Господарського кодексу України,
стосовно відповідальності за порушення, вказані в абзаці 1
пункту 6 Перехідних положень, вчинені до вступу в силу відповідних
положень Господарського кодексу України стосовно відповідальності
учасників господарських відносин, застосовуються у випадку, якщо
вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.
Згідно з пунктом 10 Перехідних положень Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
правила Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
про відповідальність за порушення договору
застосовуються у тих випадках, коли відповідні порушення були
допущені після вступу в силу цього кодексу, крім випадків, якщо в
договорах, укладених до 01.01.2004, була встановлена інша
відповідальність за такі порушення.
За таких обставин, із змісту абзацу 2 пункту 4 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та абзацу 2 пункту 4 Перехідних
положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, норми цих кодексів
застосовуються до прав та обов'язків, які продовжуються за
договором.
Відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, до
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
у цивільному та
господарському законодавстві України існують випадки, які певною
мірою обмежують сторони при встановленні договірної неустойки.
Так, згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
від 22.11.96 за
прострочення грошових зобов'язань, суб'єктами яких є підприємства,
установи та організації незалежно від форм власності та
господарювання, боржники сплачують кредиторам пеню в розмірі, що
встановлюється договором, та не може перевищувати подвійної
облікової ставки Національного банку України, що діяла у період,
за який сплачується пеня.
Пункт 4 статті 231 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачає, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не
визначений, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому
договором, тобто у даній справі розмір штрафних санкцій визначений
законом, який діє у теперішній час.
У зв'язку з викладеним постанова апеляційного господарського
суду прийнята з додержанням вимог законодавства і підстав для її
скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
31.08.2004 у справі господарського суду Донецької області N 16/238
залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства
закритого типу "Новомосковський завод мінводи" - без задоволення.