ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2005 Справа N 16/330
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П., Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну скаргу Державного
територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
на постанову від 14.09.2004 Київського апеляційного
господарського суду
та рішення від 26.04.2004 господарського суду міста Києва
у справі N 16/330
за позовом ДП "Шабалинівський спиртовий завод"
до 1. ДТГО "Південно-Західна залізниця"
2. ДПА в Чернігівській області
про стягнення 195580,01 грн.,
за участю представників:
- позивача - Перемежка О.А.,
- відповідача 1 - Коновала О.Ю., Майданика Г.В.,
- відповідача 2 - не з'явився,
08.02.2005 була оголошена перерва до 22.02.2005.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 23.06.2003 господарського суду міста Києва, яке
залишено без змін постановою від 22.09.2003 Київського
апеляційного господарського суду у справі N 16/330, задоволені
позовні вимоги державного підприємства "Шабалінський спиртовий
завод" і з державного територіального галузевого об'єднання
"Південно-західна залізниця" стягнуто 195580,01 грн. збитків,
1700 грн. - витрат по держмиту та 118 грн. витрат на ІТЗ судового
процесу. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач свої
зобов'язання за договорами перевезення виконав неналежним чином,
ввірений йому відправником вантаж не був в зазначений термін
доставлений в пункт призначення та виданий одержувачу. У
відповідності зі ст.209 Цивільного кодексу відповідачем не
доведено відсутність вини в неналежному виконанні зобов'язань за
договором перевезення спирту по накладних NN 32358499, 32358500.
Постановою від 02.12.2003 Вищого господарського суду України
у справі N 16/330 рішення від 23.06.2003 господарського суду міста
Києва та постанову від 22.09.2003 Київського апеляційного
господарського суду скасовано, справу передано на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції. Постанова вмотивована тим,
що задовольняючи позовні вимоги судами першої та апеляційної
інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права,
зокрема, Статут залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, Правила реалізації
вантажів ( z0869-00 ) (z0869-00)
, Правила заявлення та розгляду претензій
( z0568-02 ) (z0568-02)
(ст.ст. 47, 48, 49, 50); не проаналізовані
статті 113, 114 Статуту, на які посилається позивач, щодо
стягнення фактичних збитків, що виникли з вини залізниці, щодо
права вантажоодержувача на відмову від прийняття вантажу.
Рішенням від 26.04.2004 господарського суду міста Києва у
справі N 16/330 (суддя Качан Н.І.) позов ДП "Шабалинівський
спиртовий завод" задоволено частково. Стягнуто з ДТГО
"Південно-Західна залізниця" на користь ДП "Шабалинівський
спиртовий завод" збитки у розмірі 171606,41 грн., 1700,00 грн.
витрат по держмиту та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
В іншій частині позову відмовлено. У позові до ДПА в Чернігівській
області відмовлено.
Постановою від 14.09.2004 Київського апеляційного
господарського суду у справі N 16/330 рішення від 26.04.2004
господарського суду міста Києва у цій справі залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою від 14.09.2004 Київського
апеляційного господарського суду та рішенням від 26.04.2004
господарського суду міста Києва у справі N 16/330, ДТГО
"Південно-Західна залізниця" звернулося до Вищого господарського
суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати
вказані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських
судів та прийняте нове рішення про відмову в задоволенні позовних
вимог ДП "Шабалинівський спиртовий завод" до ДТГО
"Південно-Західна залізниця" про стягнення вартості незбереженого
вантажу. Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення
господарських судів першої та апеляційної інстанцій не
відповідають положенням Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
,
порушено норми ст.ст. 358, 364 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та норми
ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого
господарського суду України дійшла висновку про те, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
29.09.2001 позивач передав, а відповідач-1 прийняв на станції Доч
дві цистерни спирту, що підтверджується квитанціями N 32358499,
N 32358500 для доставки на станцію Мушкетово Донецької залізниці
на адресу одержувача ТОВ "Ельбрус ЛТД"; на ст. Бахмач-пасажирський
відповідачем-1 було затримано вантаж на підставі листа ДПІ в
Чернігівській області від 29.09.2001 N 4399/26-80/45.
Господарськими судами встановлено, що вантажоотримувач
відмовився від отримання вантажу у зв'язку з порушенням строку
доставки вантажу; відправник також відмовився від вантажу в
зв'язку з тим, що власником спирту є вантажоодержувач, а повторна
реалізація спирту чинним законодавством заборонена. Таким чином,
колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з
висновками господарських судів попередніх інстанцій про
правомірність дій відправника та одержувача вантажу.
Ст. 358 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 22 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, що за договором перевозки вантажу
транспортна організація (перевізник) зобов'язується доставити
ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення в зазначений
термін і видати його управомоченій на одержання вантажу особі
(одержувачу).
Посилання скаржника на те, що судовими інстанціями не
застосовано ст. 364 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не може бути взято до
уваги колегії суддів, оскільки вказаною нормою передбачено
звільнення перевізника від відповідальності за прострочення в
доставці вантажу або багажу, якщо прострочення сталося не з його
вини, а господарськими судами встановлено, що прострочення
доставки вантажу відбулося саме з вини відповідача-1.
Ст. 113 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
вказано, що за
незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого
до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть
відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не
доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не
залежних від них причин. Господарськими судами встановлено, що
перевізник відсутність своєї вини не довів.
Судовими інстанціями вірно зазначено, що відповідач-1 визнав
свою вину у заподіянні матеріальної шкоди позивачу, перерахувавши
йому 274922,59 грн.; залишок невідшкодованої вартості спирту
становить 171606,41 грн., отже обґрунтовано задоволено позов в цій
частині.
Таким чином колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що постанова від 14.09.2004 Київського апеляційного
господарського суду та рішення від 26.04.2004 господарського суду
міста Києва у справі N 16/330 прийняті з дотриманням норм
процесуального та матеріального права, а тому підстави для зміни
чи скасування вказаних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДТГО "Південно-Західна залізниця" на
постанову від 14.09.2004 Київського апеляційного господарського
суду та рішення від 26.04.2004 господарського суду міста Києва у
справі N 16/330 залишити без задоволення.
Постанову від 14.09.2004 Київського апеляційного
господарського суду та рішення від 26.04.2004 господарського суду
міста Києва у справі N 16/330 залишити без змін.