ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2005 Справа N 5/902-12/73
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької Г. Фролової
за участю представників:
позивача Чехоніна В.Ю. - дов. від 04.02.2005 р.
відповідача Чабан О.С. - дов. від 21.01.2005 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова
на постанову від 14.10.2004 р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N 5/902-12/73 господарського суду Львівської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Італвів"
до
- Державної податкової інспекції у Франківському районі
м. Львова
- Відділення Державного казначейства у Франківському районі
м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у
Франківському районі м. Львова від 29.03.2004 р. N 6636/10/23-4 та
стягнення 2025571 грн. бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість
У судовому засіданні 08.02.2005 р. оголошувалась перерва до
22.02.2005 р. В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Італвів" звернулось з позовом до господарського суду
Львівської області про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львові від
29.03.2004 р. N 6636/10/23-4 про виявлення завищення суми
бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі
2025571 грн. за грудень 2003 р. та стягнення 2025571 грн.
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за грудень
2003 р.
Підставою прийняття оспорюваного податкового повідомлення
рішення є акт від 26.03.2004 р. N 23-4/890 про результати
тематичної документальної перевірки ТОВ "Італвів" з питання
правильності визначення податкового зобов'язання та податкового
кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2003 р. по
31.12.2003 р.
Зокрема, а акті перевірки зазначено, що при визначенні
податкових зобов'язань ТОВ "Італвів" у грудні 2003 р. встановлено
заниження податкових зобов'язань на 2025571 грн.
Вказане на думку перевіряючих виникло:
- по перше, у зв'язку з тим, що згідно з пунктом 4.3 договору
купівлі-продажу N 21/07-01-КП від 21.07.2003 р., укладеного між
позивачем та ТОВ "Печора Тур", розрахунки за отриманий товар ТОВ
"Італвів" повинно було провести протягом 90 банківських днів з
моменту отримання товару, тобто до 31.12.2003 р., оскільки позивач
не розрахувався за отриманий товар у встановлений термін, то
відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
повинен був збільшити у грудні
2003 р. валові доходи на суму непогашеної заборгованості у розмірі
3121002,50 грн. відповідно до положень вказаної статті.
- по друге, у серпні 2003 р. позивач помилково включив до
податкового кредиту податок на додану вартість у сумі
1401369,66 грн. за податковою накладною N 124 від 29.08.2003 р.,
нарахований на відсотки за послуги по товарному кредиту, оскільки
вказана податкова накладна оформлена з порушенням підпункту 7.2.1
пункту 7.2.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(відсутній перелік номенклатури товару).
Рішенням господарського суду Львівської області від
04.06.2004 р. (суддя Запотічняк О.Д.) позовні вимоги задоволені
повністю, а саме визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
ДПІ у Франківському районі м. Львова від 29.03.2004 р.
N 6636/10/23-4 та стягнуто з Державного бюджету на користь
позивача 2025571 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за грудень 2004 р.
Судові витрати покладені на ДПІ у Франківському районі
м. Львова.
Ухвалюючи судове рішення, господарський суд першої інстанції
дійшов висновку, про відсутність у позивача підстав для збільшення
валових доходів у податковому періоді , на який припадає перша з
подій, визначена у підпунктах "а", "б" підпункту 12.1.5
пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки заборгованість за договором
не була визнана ні у порядку досудового врегулювання спорів, ні за
рішенням суду, ні за виконавчим написом нотаріуса, тому При цьому,
під час судового розгляду було встановлено факт проведення
позивачем розрахунків за товар у повному обсязі.
Крім того, судом також зазначається, що представлена
податкова накладна N 124 від 29.08.2003 р. має усі необхідні
реквізити, визначені у підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За апеляційною скаргою ДПІ у Франківському районі м. Львова
Львівський апеляційний господарський суд переглянув рішення
господарського суду Львівської області від 04.06.2004 р. в
апеляційному порядку, і постановою від 14.10.2004 р. залишив його
без змін з тих же підстав.
ДПІ у Франківському районі м. Львова подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2004 р., в
якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати, у
задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судом норм матеріального
права та процесуального права, з посиланням на неповне з'ясування
обставин справи судом першої та апеляційної інстанції, що мають
істотне значення у даній справі.
При цьому, заявник звертає увагу суду на те, що під час
розгляду справи поза увагою судів першої та апеляційної інстанції
залишились доводи відповідача, що за приписами Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
виникнення права на
податковий кредит у позивача виникає лише з надмірною сплатою
податку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як вбачається з акта перевірки, та встановлено судом першої
та апеляційної інстанції, в даному випадку спірні правовідносини
виникли між сторонами стосовно не проведення позивачем у грудні
2003 р. збільшення валових доходів на суму не погашеної
заборгованості у розмірі 3121002,50 грн. відповідно до положень
статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
внаслідок проведення процедури врегулювання
сумнівної заборгованості за договором купівлі-продажу
N 21/07-01-КП від 21.07.2003 р.
Судова колегія вважає, що, ухвалюючи судові рішення, суди
першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про
безпідставність посилань відповідача на порушення позивачем вимог
підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
виходячи з
наступного.
Приписами статті 12 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено порядок врегулювання
сумнівної, безнадійної заборгованості.
Відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12
вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, платник податку-покупець
зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної
заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового
врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса,
у податковому періоді на який припадає перша з подій:
а) або 90-й календарний день від дня граничного строку
погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого
договором або визнаною претензією;
б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом
про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або
вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що в даному випадку мова
йде не про будь-яку прострочену заборгованість, а тільки про
визнану у порядку досудового врегулювання спору або судом.
Таким чином, за приписами вказаної норми, зобов'язання у
покупця збільшити валовій дохід виникає лише при наявності
відповідних юридичних фактів, а саме:
- підстави для збільшення валового доходу (визнання покупцем
претензії в порядку досудового врегулювання; ненадання покупцем
відповіді на претензію у строк, встановлений законодавством;
визнання заборгованості судом; виконавча напис нотаріуса);
- настання моменту збільшення валового доходу, визначеного у
підпунктах "а", "б" підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої
та апеляційної інстанції, вартість товару 3745203 грн. в т.ч
податок на додану вартість у сумі 624200,50 грн. за договором
N 21/07-01-КП від 21.07.2003 р. була перерахована позивачем ТОВ
"Печора Тур" платіжними дорученнями N 1 від 29.03.2004 р., N 2 від
30.03.2004 р., N 3 від 31.03.2004 р. (а.с. 56-57).
Вказана сума, не була визнана заборгованістю ні у порядку
досудового врегулювання спору, ні за рішенням суду, ні за
виконавчим написом нотаріуса.
Крім того, вказане спростовує доводи заявника, викладенні у
касаційній скарзі, стосовно не проведення позивачем розрахунків за
отриманий товар та безпідставного на цій підставі віднесення до
податкового кредиту податку на додану вартість за приписами Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до статті 108 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Вищий господарський суд України
переглядає судові рішення за касаційною скаргою, а тому беручи до
уваги, що за змістом касаційної скарги рішення та постанова у
даній справі в іншій частині не оскаржуються, вони підлягають
залишенню без змін.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статті 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Львівської області від
04.06.2004 р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 14.10.2004 р. у справі N 5/902-12/73 господарського суду
Львівської області - залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у
Франківському районі м. Львові - без задоволення.