ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2005 Справа N 1/80"д"
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Грека Б.М. - головуючого, Бур'янової С.С., Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу ПП "Фаворит"
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 12.10.2004 р.
у справі N 1/80"д" господарського суду Житомирської обл.
за позовом ВАТ "Лезниківський кар'єр"
до ПП "Фаворит"
про визнання недійсним договору від 24.07.2000 р.
За участю представників сторін
від позивача - Ракітін С.П. дов. від 20.01.05 р. N 16,
від відповідача - Слободяник П.В. дов. від 05.10.04 р. N б/н
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Житомирської області від
25.11.2003 року відмовлено в позові ВАТ "Лезниківський кар'єр",
заявленому до ПП "Фаворит" про визнання недійсним договору від
24.07.2000 року купівлі-продажу приміщення побутового комбінату.
Рішення мотивовано тим, що на момент вчинення спірної угоди, ще до
порушення справи про банкрутство, 14.07.1998 року до
підприємства - позивача була застосована податкова застава;
купівлю-продаж спірного майна було здійснено за дозволом
податкового органу.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку,
Житомирським апеляційними господарським судом була винесена
постанова від 12.10.04 р., якою зазначене рішення суду першої
інстанції від 25.11.2003 року скасовано і прийнято нове рішення,
яким визнано недійсним договір від 24.07.2000 року купівлі-продажу
приміщення побутового комбінату, укладений між ВАТ "Лезниківський
кар'єр" та ПП "Фаворит".
Не погоджуючись з зазначеною постановою апеляційного суду,
ПП "Фаворит" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою (разом із доповненнями до касаційної скарги), в
якій просить постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 12.10.2004 року скасувати та прийняти нове рішення яким
відмовити в позові ВАТ "Лезниківський кар'єр", посилаючись на не
вірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального
і процесуального права, а саме ст.ст. 5, 71 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, ч. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. 28 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
,
ст. 67 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розгляд справи N 1/80"д" було призначено до розгляду на
01.02.2005 року. На підставі ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
розгляд справи було відкладено на 15.02.2005 року у зв'язку з
перебуванням у відпустці судді - доповідача.
У судовому засіданні 15.02.2005 року, на підставі ст. 77 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, було оголошено перерву в розгляді справи до
22.02.2005 року.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
24.07.2000 року між ВАТ "Лезниківський кар'єр" та ПП "Фаворит"
укладено договір купівлі-продажу приміщення побуткомбінату
загальною площею 776,4 кв. м.
04.08.2003 року позивач звернувся до господарського суду
Житомирської області з позовом про визнання зазначеної угоди
недійсною на підставі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого
господарського суду виходив з наступного.
При укладанні угоди від 24.07.2000 року позивач не зважив на
те, що ухвалою господарського суду Житомирської області від
05.05.1999 року у справі N 161б за заявою прокурора м. Житомира в
інтересах держави в особі державного підприємства буровибухових
робіт "Західукрвибухпром" про визнання ВАТ "Лезниківський кар'єр"
банкрутом, у відповідності до ст. 12 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, боржнику заборонено у будь-який спосіб
відчужувати належне йому майно. Тобто, укладаючи угоду про
відчуження майна, щодо якого ухвалою господарського суду від
04.05.1999 року у справі N 161б було вжито заходи по забезпеченню
грошових вимог кредиторів, товариство порушило вимоги ст. 124
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
щодо обов'язковості виконання
судових рішень на всій території України, а також ст. 115 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою встановлено, що рішення, ухвали,
постанови господарського суду, що набрали законної сили, є
обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку,
встановленому Законом України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є та
угода, що не відповідає вимогам закону, а тому випливає, що угода
купівлі-продажу приміщення побуткомбінату від 24.07.2000 року,
укладена між сторонами у справі, не відповідає вимогам закону, у
зв'язку з чим підлягає визнанню недійсною.
Проте, судова колегія з такими висновками апеляційного суду
не може погодитись, оскільки вони не відповідають фактичним
обставинам справи та вимогам чинного законодавства виходячи з
наступного.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову не
врахував того, що ухвала суду від 04.05.1999 року про заборону ВАТ
"Лезниківський кар'єр" відчужувати майно, виносилася з метою
забезпечення майнових вимог кредиторів по справі про банкрутство
ВАТ "Лезниківський кар'єр", яка в свою чергу припинена
провадження.
Крім того, зазначена ухвала, не виносилася з метою
забезпечення будь-яких прав товариства та не впливала на зміну
його волевиявлення при укладенні договору, а також те, що з дня
припинення справи про банкрутство вона втратила юридичну силу, як
підстава для визнання зазначеного договору недійсним.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, на
момент укладання спірної угоди майно боржника перебувало у
податковій заставі, яка виникла 14.07.1998 року, тобто до
порушення справи про банкрутство товариства.
Судом апеляційної інстанції не враховано те, що договір
купівлі-продажу укладався боржником в інтересах кредитора -
держави, в особі податкового органу і здійснений був на продаж
майна, яке перебувало у податковій заставі. Тобто відбулося
часткове погашення вимог пріоритетного кредитора згідно вимог
діючого законодавства.
З матеріалів справи видно, що судом мораторій на задоволення
вимог кредиторів був застосований 10.08.2000 року, тобто після
укладення договору купівлі-продажу і проведення всіх розрахунків
за договором.
Крім того судами встановлено, що на момент вчинення спірної
угоди, ще до порушення справи про банкрутство, 14.07.1998 року до
підприємства - позивача була застосована податкова застава, а
купівлю-продаж спірного майна здійснено за дозволом податкового
органу.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції підставно
дійшов висновку про те, що в ухвалі про порушення справи про
банкрутство містилася заборона боржнику відчужувати належне йому
майно і ця заборона не була відома відповідачу, та не була
зафіксована в реєстрі заборон., а тому відповідач є добросовісним
набувачем майна і всі спірні питання з ним повинні вирішуватись в
межах строку позовної давності.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те,
що суд апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних
обставин та матеріалів у справі, не вірно застосував норми діючого
законодавства, яке регулює спірні правовідносини, надав не вірну
юридичну оцінку обставинам справи, не повно їх встановив, а тому є
підстави для скасування постанови Житомирського апеляційного
господарського суду від 12.10.2004 року та часткового задоволення
касаційної скарги, а рішення господарського суду Житомирської
області від 25.11.2003 року у справі N 1/80"д" підлягає залишенню
без змін.
За таких обставин, постанова Житомирського апеляційного
господарського суду від 12.10.2004 року по справі N 1/80"д"
прийнята апеляційним судом у невідповідності з вимогами чинного
законодавства та фактичних обставин справи.
Доводи касаційної скарги спростовують висновки суду
апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5,
111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПП "Фаворит" задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
12.10.2004 р. скасувати.
Рішення господарського суду Житомирської області від
25.11.2003 року залишити без змін.