ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2005 Справа N 6/156
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С. - (доповідача у справі),
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції
Запорізької області
на рішення Господарського суду Запорізької області від
08.07.2004
у справі N 6/156
за позовом Мелітопольського орендного підприємства теплових
мереж
до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції
Запорізької області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін від:
позивача
Бєлянін Д.О. - за довіреністю від 01.01.2004 р.
відповідача
Тунік Я.С. - за довіреністю від 10.02.2005 р. N 3299
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від
08.07.2004 (суддя Мисюра Л.С.) позов задоволено; визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення Мелітопольської міжрайонної
державної податкової інспекції Запорізької області N 0003412302
від 06.09.2002 р.; стягнуто з відповідача на користь позивача
85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду,
Мелітопольська ОДПІ звернулася з касаційною скаргою, в якій
просить рішення господарського суду Запорізької області від
08.07.2004 р. скасувати, посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування місцевим
господарським судом норм матеріального і процесуального права,
дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з
наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з встановлених у даній справі обставин.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем
було проведено комплексну документальну перевірку дотримання
Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2000 р.
по 31.03.2002 р., за результатами якої складено акт N 251/Д/23-222
від 30.08.2002 р. Перевіркою виявлено порушення позивачем пп.7.7.4
та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки позивачем при визначення
податкового кредиту не були враховані отримані дотації, що
призвело до завищення податкового кредиту на суму 1680948 грн.
На підставі даного акту перевірки відповідач прийняв спірне
податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове
зобов'язання з податку на додану вартість 2107002,87 грн., в тому
числі 1680948 грн. - основний платіж та 426054,87 грн. - штрафні
(фінансові) санкції.
У відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон)
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Згідно вимог пп.7.4.2, 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів
(робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом
оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 Закону, суми податку,
сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів,
що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу
валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості
основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту
не включаються.
У разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або
придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а
частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка
сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або
придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів
(робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Місцевий господарський суд врахував, що згідно з п.1.4 ст. 1
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
продаж послуг (робіт) - будь-які операції
цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт),
надання права на користування або розпорядження товарами, у тому
числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших,
ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з
безоплатного надання послуг (робіт).
Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання
права на користування або розпорядження товарами у межах договорів
оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі
права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти
права інтелектуальної, у тому числі, промислової власності.
Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що
отримані позивачем дотації, призначені для покриття збитків
підприємств у зв'язку з державним регулюванням цін і тарифів, є
неоплатними і не пов'язані з компенсацією населенню вартості
проданих послуг по водопостачанню.
Перерахування бюджетних дотацій здійснювалося для покриття
понесених витрат позивачем в процесі виконання статутних завдань,
якими його наділила Держава, а тому бюджетні дотації не є продажем
товарів (робіт, послуг), Отже, місцевий господарський суд на
підставі наданих доказів сторонами прийшов до висновку, що
нарахування, яке проведено податковим органом на підставі факту
надання послуг іншим покупцям (споживачам), не мають жодного
відношення до факту придбання позивачем відповідних товарів
(робіт, послуг).
Чинним законодавством не встановлено яких-небудь винятків з
передбаченого п.п.7.4 і 7.7 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
порядку
визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань для
операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких
населенню здійснюється за регульованими тарифами та
супроводжується виплатою продавцю дотацій з бюджету на покриття
збитків.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також
вважає безпідставним посилання скаржника на п.3.2.7 п.3.2 ст. 3
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки отримані позивачем дотації не є
виплатами (дотаціями, субвенціями, іншими грошовими виплатами)
позивачем фізичним особам.
За таких обставин суд першої інстанції, задовольнивши позовні
вимоги, дав правильну правову оцінку всім обставинам, які мають
суттєве значення для прийняття рішення, а тому відсутні підстави
для задоволення касаційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.1
ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Запорізької області від
08.07.2004 року у справі N 6/156 залишити без змін, а касаційну
скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції
Запорізької області - без задоволення.