ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2005 Справа N 2-15/7224-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С. - (доповідача у справі),
суддів: Жаботиної Г.Г., Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції АРК
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 31.08.2004
у справі N 2-15/7224-2004 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом ЗАТ "Волна"
до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції
АРК
про визнання частково недійсним повідомлення-рішення,
за участю представників сторін від:
позивача не з'явились
відповідача не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
27.05-21.06.2004 (суддя Т.В. Дадинська), залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
31.08.2004 (головуючий - суддя Голик В.С., судді - Градова О.Г.,
Фенько Т.П.), позов задоволено; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Євпаторійської ОДПІ у м. Луганську від
03.12.2003 р. N 0000422200/0 в частині застосування штрафних
санкцій в розмірі 24143,76 грн.; стягнуто з відповідача на користь
позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Євпаторійська ОДПІ просить скасувати
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду та в
позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм
матеріального права.
Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на
участь своїх представників в засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм
матеріального і процесуального права, приходить до висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з встановлених у даній справі обставин.
Судами встановлено, що спірним податковим
повідомлення-рішенням позивачу нараховано, зокрема, штраф за
порушення вимог валютного законодавства в розмірі 24143,76 грн.
Дане повідомлення-рішення прийняте на підставі акту
документальної перевірки позивача N 417/23-1 від 28.11.2003 р. В
акті зазначено, що між структурним підрозділом ЗАТ "Волна" -
Готельним комплексом "Волна" та ТОВ "Ташакор" (Білорусь) укладено
договір б/н від 30.03.2002 р. про співробітництво по організації
відпочинку громадян. Частково розрахунки за надані послуги
відпочинку здійснювались не через уповноважені банки, а шляхом
внесення готівкових грошових коштів в національній валюті України
фізичними особами - нерезидентами в касу ГК "Волна", що, на думку
податкової інспекції, є порушенням ст. 7 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного
контролю" ( 15-93 ) (15-93)
.
Згідно ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему
валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
у
розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного
обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі
розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.
При цьому судами прийнято до уваги Інструктивний лист
Кабінету Міністрів України та Національного банку України від
26.04.2003 р. N 19029/730 ( v_730500-93 ) (v_730500-93)
щодо порядку розрахунків
з країнами зони функціонування рубля, яким визначено, що положення
першого абзацу статті 7 Декрету Кабінету Міністрів від 19 лютого
1993 р. N 15-93 ( 15-93 ) (15-93)
"Про систему валютного регулювання і
валютного контролю" щодо використання у розрахунках між
резидентами і нерезидентами іноземної валюти не розповсюджується
на розрахунки з резидентами країн зони функціонування рубля, які
можуть здійснюватися і в українських карбованцях, якщо це
передбачено контрактами.
Також колегія зауважує, що у відповідності до приписів п.2
ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного
регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
до резидентів,
нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і
валютного контролю, застосовуються міри відповідальності
(фінансові санкції). Санкції, передбачені цим пунктом,
застосовуються Національним банком України та за його
визначенням - підпорядкованими йому установами.
Отже, за змістом вказаної норми органи державної податкової
служби не наділені повноваженнями щодо застосування санкцій,
передбачених ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги відповідача щодо
порушення апеляційним судом норм матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, постанова апеляційного
господарського суду є такою, що відповідає нормам матеріального та
процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не
вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.1
ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 31.08.2004 року у справі N 2-15/7224-2004 залишити без змін, а
касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової
інспекції Автономної Республіки Крим - без задоволення.