ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 18.02.2005                                          Справа N 5/38
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 21.04.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський  суд  України  у  складі  колегії суддів:
Шульги О.Ф.   -   головуючого,   Дерепи    В.І.,    Козир    Т.П.,
Михайлюка М.В.,  Невдашенко  Л.П.  за участю представників сторін:
позивача -  Чернобая  О.В.  дов.  N   5   від   07.06.2004   року,
відповідача -  Шелеста  В.І.  дов.  від  16.12.2004  року  N  192,
Табалова П.Г. дов. від 16.12.2004 року N 191,
     розглянувши касаційну   скаргу   АТЗТ   "Інвестиційний   фонд
"Київська   Русь  -  МДС"  на  постанову  Київського  апеляційного
господарського суду від 8 червня 2004 року у справі господарського
суду м.  Києва  за  позовом  АТЗТ  "Інвестиційний  фонд  "Київська
Русь -   МДС"   до   ВАТ   "Електроприлад"  про  стягнення  боргу,
В С Т А Н О В И В:
 
     В травні  2003  року  АТЗТ  "Інвестиційний   фонд   "Київська
Русь -  МДС"  звернулось  до суду з позовом до ВАТ "Електроприлад"
про стягнення боргу в сумі 1 234 800 гривень.
 
     В позові  зазначив,  що   він   є   акціонером   відповідача,
створеного в процесі приватизації.
 
     На загальних  зборах  акціонерів  він голосував проти рішення
правління ВАТ "Електроприлад" про відчуження майна.
 
     В зв'язку з цим після  зборів  на  підставі  ст.  144  Закону
України "Про  державну  програму  приватизації  на 2000-2002 роки"
( 1723-14 ) (1723-14)
          він  звернувся  до  відповідача  з  вимогою  викупити
належні йому акції ВАТ "Електроприлад".
 
     Однак, відповідач   своє  зобов'язання  по  викупу  акцій  не
виконав.
 
     Рішенням господарського  суду  м.  Києва   від   19   березня
2004 року в позові відмовлено.
 
     Постановою Київського  апеляційного  господарського  суду від
8 червня 2004 року рішення суду залишено без зміни.
 
     В касаційній  скарзі  АТЗТ  "Інвестиційний   фонд   "Київська
Русь - МДС" просить скасувати судові рішення і задовольнити позов,
посилаючись на неправильне застосування судами ст.  4  ЦК  України
( 435-15  ) (435-15)
        ,  ст.  32 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
        ,  ст.ст.  2, 144 Закону України "Про Державну програму
приватизації" ( 1723-14 ) (1723-14)
        .
 
     Вважає, що  відповідач зобов'язаний викупити в нього акції на
підставі  ст.  144   Закону   України   "Про   Державну   програму
приватизації"  ( 1723-14  ) (1723-14)
        ,  оскільки  вказана  норма стосується
післяприватизаційної політики держави і знаходиться у відповідному
розділі Закону.
 
     Обговоривши доводи  касаційної  скарги,  вислухавши пояснення
представників сторін,  вивчивши матеріали справи,  суд вважає,  що
касаційна  скарга  підлягає  частковому  задоволенню  з  наступних
підстав.
 
     Як встановлено судом, приватизація відповідача відбувалася на
підставі  указу  Президента  України "Про корпоратизацію державних
підприємств"  ( 210/93  ) (210/93)
          від  15  червня  1993  року  і  наказу
Міністерства машинобудування,  військово-промислового комплексу та
конверсії України від 10 серпня 1994 року N 1166.
 
     Процес приватизації завершено в жовтні 1996 року.
 
     Як встановлено матеріалам справи,  позивач  володіє  простими
іменними  акціями  у  кількості 25200 шт.,  право власності на які
підтверджено випискою N 300008 про залишки  на  рахунку  в  цінних
паперах та випискою з реєстру власників іменних цінних паперів про
стан особового рахунку.
 
     9 квітня 2003 року позивач звернувся до відповідача з листом,
в  якому  запропонував  відповідачу  сплатити вартість 25000 акцій
номінальною вартістю 49 гривень за одну  акцію  на  загальну  суму
1234800 гривень  на підставі ст.  144 Закону України "Про Державну
програму приватизації на 2000-2002 роки" ( 1723-14 ) (1723-14)
        .
 
     Суд відмовив в позові з тих  мотивів,  що  Державна  програма
приватизації  на 2000-2002 роки ( 1723-14 ) (1723-14)
         не розповсюджується на
відповідача.
 
     Однак такі висновки суду є передчасними і непереконливими.
 
     Так, суд в порушення  ст.ст.  38,  43,  65,  84  ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , не перевірив доводи позивача та не з'ясував, зокрема,
обставин проведення загальних зборів  і  голосування  позивачем  з
питань відчуження майна відповідача,  в якій формі існують акції і
яка їх вартість.
 
     Не з'ясовувались вказані обставини і  місцевим  господарським
судом.
 
     Згідно статті   144   Державної   програми   приватизації  на
2000-2002  роки,  затвердженої  Законом  України   "Про   Державну
програму  приватизації"  ( 1723-14 ) (1723-14)
        ,  ВАТ,  що створене в процесі
приватизації  та  корпоратизації  зобов'язане   здійснити   оцінку
активів товариства, виходячи з балансової вартості, та викуп акцій
акціонерів,  які  вимагають  цього,  в  разі,  якщо  ці  акціонери
голосували проти прийняття загальними зборами рішень про укладення
угод або  кількох  взаємопов'язаних  угод  щодо  відчуження  майна
(необоротних   активів)  підприємства  та  здійснення  операцій  з
борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг),  якщо на  момент
укладення  відповідної  угоди балансова вартість таких активів або
зобов'язань перевищує суму,  еквівалентну  14000  євро  за  курсом
Нацбанку України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ,
у порядку, встановленому Фондом державного майна України.
 
     Наведена норма знаходиться  в  розділі  14  вказаного  Закону
( 1723-14 ) (1723-14)
        , який має назву "Післяприватизаційна політика держави"
і регулює правовідносини у післяприватизаційний період.
 
     Однією з   ознак   акції   є   її    абстрактність,    тобто,
відокремленість акції від підстави її видачі.
 
     Крім того, визначаючи коло прав власників акцій, законодавець
не розрізняє їх  в  залежності  від  форми  придбання:  в  процесі
приватизації чи після її закінчення.
 
     На зазначене суд уваги також не звернув.
 
     За таких   обставин   рішення   суду   прийнято   за  неповно
встановлених обставин,  вони є  передчасними,  а  тому  підлягають
скасуванню,  а  справа  -  передачі  на новий розгляд до місцевого
господарського суду.
 
     При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене,  більш
ретельно  перевірити  доводи  сторін,  встановити дійсні обставини
справи і прийняти рішення відповідно до вимог закону.
 
     Керуючись ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального        кодексу     України     ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,   суд
П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу задовольнити частково.
 
     Скасувати постанову  Київського  апеляційного  господарського
суду від  8  червня  2004  року  та  рішення  господарського  суду
м. Києва від 19 березня 2004 року.
 
     Справу передати господарському суду м. Києва на новий розгляд
в іншому складі суддів.