ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2005 Справа N 29/223
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Дроботової Т.Б.
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін
позивача - не з'явились
відповідача - М'ятков Т.М. дов від 10.01.2005 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва
у справі N 29/223
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 05.10.2004 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-2"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі
міста Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю "Іскра-2" звернулося
до господарського суду міста Києва з позовом про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у Подільському районі міста Києва N 00000230636/0 від
08.07.2002 року в частині застосування штрафних санкцій у сумі
340 грн., посилаючись на те, що в ході розгляду справи N 29/456
господарськими судами встановлено, що у позивача відсутній
податковий борг та валюта за межами України.
Господарський суд міста Києва рішенням від 18.07.2004 року
(суддя Усатенко І.В.) позов задовольнив повністю, визнав недійсним
податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Подільському районі міста Києва N 00000230636/0 від
08.07.2002 року в частині застосування штрафних санкцій у сумі
340 грн. Рішення вмотивоване тим, що у позивача відсутня валюта за
межами України, що встановлено рішенням господарського суду
міста Києва у справі N 29/456, а, відтак, і обов'язку подання
декларації про валютні цінності відповідно до Декрету Кабінету
Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного
контролю" ( 15-93 ) (15-93)
у Товариства з обмеженою відповідальністю
"Іскра-2" не виникло. Крім того в рішенні зазначено, що штрафна
санкція за порушення порядку декларування валютних цінностей
відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему
валютного регулювання та валютного контролю" не є одним з видів
податків чи зборів, тому штрафна санкція запроваджена Постановою
Національного Банку України N 49 "Про валютний контроль"
( z0209-00 ) (z0209-00)
не відноситься до категорії податкового зобов'язання.
Київський апеляційний господарський суд постановою від
05.10.2004 року (судді Муравйов О.В., Сотніков С.В., Кот О.В.)
залишив рішення господарського суду від 18.07.2004 року без змін,
з тих самих підстав.
Не погодившись з рішенням господарського суду міста Києва та
постановою Київського апеляційного господарського суду, Державна
податкова інспекція Печерському районі звернулася з касаційною
скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить
рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2004 року і
постанову Київського апеляційного господарського суду від
05.10.2004 року у цій справі скасувати, прийняти нове рішення,
яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Скаржник
посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій
порушені норми матеріального права, серед яких стаття 7 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та
валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
, пункт 2.7 Постанови Національного
Банку України N 49 ( z0209-00 ) (z0209-00)
від 08.02.2000 року "Про валютний
контроль", стаття 3 Указу Президента України від 27.06.1999 року
N 734/99 ( 734/99 ) (734/99)
"Про врегулювання порядку одержання
резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та
застосування штрафних санкцій за порушення валютного
законодавства".
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на
підставі встановлених в них фактичних обставин правильність
застосування господарським судом апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить із
обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій, а саме.
Державною податковою інспекцією проведено тематичну перевірку
Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" з питань
дотримання валютного законодавства України по контракту N 1018 від
29.08.2000 року на підставі листа ВАТ "Кредитпромбанк"
N 1656/14.2-7471-05 від 30.04.2002, за результатами якої складено
Акт від 17.06.2002 року N 236/167. В акті перевірки було відбито,
що позивачем здійснювались імпортні операції згідно договору
N 1018 від 29.08.2000 року з Товариством з обмеженою
відповідальністю "Казанський завод синтетичного каучука" (Росія),
за результатами виконання якого у позивача виникла дебіторська
заборгованість на суму 185,64 рос. руб., граничний термін
погашення якої настав 14.12.2000 р. Також в акті перевірки
зазначено, що за контрактом N 1018 від 29.08.2000 року ТОВ
"Іскра-2" має валютні цінності у розмірі 185,64 рос. руб., які
незаконно знаходяться за межами України та не були задекларовані в
Декларації станом на 17.04.2001 року.
За висновками акта перевірки прийнято податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському
районі міста Києва N 00000230636/0 від 08.07.2003 року, яким
позивачу за порушення статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від
19.02.1993 року N 15-93 ( 15-93 ) (15-93)
, відповідно до пунктів 2.4, 3.4
Наказу ДПА України "Про затвердження Порядку застосування штрафних
санкцій за порушення валютного законодавства" від 04.10.1999 року
N 542 ( z0712-99 ) (z0712-99)
. визначено суму податкового зобов'язання за
платежем - штрафні санкції у розмірі 12784 грн., серед яких
штрафні санкції за порушення порядку декларування в розмірі
340 грн. та за порушення строків декларування в розмірі 12444 грн.
Господарськими судами попередніх інстанцій надано належну
оцінку тому факту, що рішенням господарського суду міста Києва у
справі N 29/456, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду та постановою Вищого
господарського суду України визнано недійсним повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва
N 00000230636/0 від 08.07.2002 року в частині застосування
штрафних санкцій за порушення строків декларування валютних
цінностей у сумі 12444 грн.
Крім того вищезазначеним рішенням було встановлено факт
відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-2"
валютних цінностей за межами України, а відтак, суди попередніх
інстанцій, з посиланням на частину 2 статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, дійшли правомірного
висновку щодо відсутності у позивача і обов'язку подання
декларації про валютні цінності відповідно до Декрету Кабінету
Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного
контролю" ( 15-93 ) (15-93)
.
Наведене свідчить, що господарський суд апеляційної інстанції
всебічно і повно дослідив всі обставини справи і прийшов до
правильного висновку щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському
районі міста Києва N 00000230636/0 від 08.07.2002 року в частині
застосування штрафних санкцій у сумі 340 грн.
За таких обставин, переглянута постанова Київського
апеляційного господарського суду від 05.10.2004 року у справі
N 29/223 є законною та обґрунтованою, доводи касаційної скарги
визнаються непереконливими, а відтак відсутні підстави для її
задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статтями 111-9, 111-11 Господарського процесуального
права України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2004 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
05.10.2004 року у справі N 29/223 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі
міста Києва - без задоволення.