ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2005 Справа N 29/708
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 17.02.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Глос О.І.,
суддів: Бакуліної С.В., Бенедисюка І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському
районі м. Києва
на постанову від 30.04.2004 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 29/708 господарського суду міста Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Дослідно-експериментальний завод N 20 цивільної авіації"
до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Каленяк Л.В. (довіреність від 20.01.2005 р.)
від відповідача: Сидоренко Л.В. (довіреність від
03.08.2004 р. N 6990/9/10-095)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя
Усатенко І.В.) від 11.02.2004 року, залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -
Муравйов О.В., судді - Сотніков С.В., Андрієнко В.В.) від
30.04.2004 року, по справі N 29/708 позов задоволено; визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському
районі м. Києва N 30/23-311/3 від 06.11.2003 року; стягнуто з
відповідача на користь позивача 203 грн. судових витрат.
В касаційній скарзі СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 30.04.2004 року по справі N 29/708 та прийняти нове рішення,
яким в позові ВАТ "Дослідно-експериментальний завод N 20 цивільної
авіації" відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального
права, а саме: пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5,
пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12, п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим
повідомленням-рішенням ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
N 3023-311/3 від 06.11.2003 р., позивачу визначено податкове
зобов'язання з податку на прибуток в сумі 279575,08 грн., з яких
210418,90 грн. основного платежу та 69156,18 грн. штрафних
санкцій.
Спірне повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків
Акту перевірки N 17/23-311/01128498 від 28.03.2003 р. "Про
результати документальної перевірки дотримання вимог податкового
законодавства Відкритим акціонерним товариством
"Дослідно-експериментальний завод N 20 цивільної авіації" за
період з 01.01.2003 року (по окремим питанням з 05.05.1994 року по
01.01.2003 року)".
Як зазначається в Акті перевірки у 3 кварталі 2001 року ВАТ
"Дослідно-експериментальний завод N 20 цивільної авіації" в
порушення п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
застосувало пільгу у 3
кварталі 2001 року, що призвело до заниження податкового
зобов'язання по податку на прибуток за 3 квартал 2001 року на
151,8 тис. грн. по коштам, які спрямовані на будівництво житла для
військовослужбовців та членів їх сімей, оскільки кошти були
направлені на будівництво прибудови до існуючого гуртожитку та
реконструкцію гуртожитку, а не на новозбудоване житло щодо якого
передбачено пільгу по податку на прибуток.
Відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від
22.05.1997 року кошти, спрямовані платником податку на будівництво
та придбання житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які
мають право на отримання житла відповідно до законодавства
України, за укладеними до 1 липня 1997 року угодами про
інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів
їх сімей, по яких на 1 липня 1997 року проведені фактичні витрати,
враховуються у зменшення податкового зобов'язання такого платника
податку у сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання,
нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому
здійснювалося таке інвестування, протягом терміну завершення
будівництва об'єктів житла, розпочатих до 1 липня 1997 року, але
не пізніше терміну, встановленого абзацом першим цього пункту.
Кабінет Міністрів України встановлює порядок контролю за
цільовим використанням таких коштів, а також порядок їх розподілу
за узгодженням з I Всеукраїнською спілкою безквартирних офіцерів.
У разі здійснення платником податку інвестування будівництва
такого житла шляхом передачі матеріальних активів його податкове
зобов'язання зменшується на суму вартості таких матеріальних
активів за цінами і процедурою, що визначаються за методологією,
встановленою Кабінетом Міністрів України, у сумі, яка не перевищує
розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного
(податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування.
Відповідно до п. 2 Методології визначення цін і процедури
зменшення податкових зобов'язань платників податку на прибуток
підприємств на суму вартості нематеріальних активів, що
інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та
членів їх сімей, і порядок використання коштів, що спрямовуються
на будівництво такого житла, та здійснення бюджетного контролю за
їх цільовим використанням, затвердженої постановою КМУ від
27.04.1998 р. N 568 ( 568-98-п ) (568-98-п)
(далі - Методологія) інвестори -
платники податку на прибуток підприємств, які до 1 липня 1997 р.
уклали із замовниками угоди (договори) про інвестування
будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, що
мають право на отримання житла відповідно до законодавства (далі -
інвестиційні угоди), за якими на 1 липня 1997 р. проведено
фактичні витрати шляхом використання коштів, векселів і передачі
активів, та отримали від замовників довідки про фактично здійснені
інвестиції та ті платники податку на прибуток підприємств, яким
передано право на виконання зазначених угод (договорів);
замовники - Міноборони, МВС, Головне управління внутрішніх військ
МВС, МНС, СБУ, Департамент спеціальних телекомунікаційних систем
та захисту інформації СБУ, Держкомкордон, Управління державної
охорони, НКАУ або уповноважені ними організації.
Відповідно до п. 10 Методології ( 568-98-п ) (568-98-п)
, якщо інвестор
не виконує зобов'язань за інвестиційними угодами, укладеними до 1
липня 1997 р., та додатковими угодами (договорами), замовник може
залучити нових інвесторів. Зобов'язання нового інвестора щодо
сплати податку на прибуток зменшуються згідно з пунктом 22.3
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Податкові зобов'язання інвесторів щодо податку на прибуток
підприємств зменшуються на суму інвестицій, внесених (переданих) у
вигляді коштів, векселів та активів за інвестиційними угодами, які
відповідають вимогам пункту 22.3 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, на період
до завершення, але не пізніше ніж до 1 січня 2002 р., будівництва
об'єктів житла, розпочатого до 1 липня 1997 року (п. 12
Методології ( 568-98-п ) (568-98-п)
.
Щодо укладання додаткових угод до договорів про інвестування
будівництва житла для військовослужбовців встановлене обмеження -
обсяг інвестицій за додатковою угодою не повинен перевищувати
обсяг інвестицій за основним договором інвестування. Це обмеження
не стосується додаткових угод, обсяг інвестицій за якими перевищує
обсяг основних інвестиційних договорів і по яким до 1 листопада
1998 року були проведені витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, між Службою безпеки
України і ДП "Київтрансгаз" була укладена Генеральна угода
N 36-0-97 від 31.01.1997 р. "Про інвестування будівництва і
придбання житла для прискорення реалізації "Програми забезпечення
житлом військовослужбовців".
20.09.1999 р. було укладено додаткову N 19/463 угоду між СБУ
(замовник), НАК "Нафтогаз України" - правонаступник
ДП "Київтрансгаз" (інвестор) та УЗНК "Укрзарубіжнафтогаз"
(інвестор), згідно якої сторони узгодили, що НАК "Нафтогаз
України" як правонаступник приймає на себе права та обов'язки
інвестора за Генеральною угодою N 36-0-97 від 31.01.1997 року.
Між СБУ України та ВАТ "Дослідно-експериментальний завод N 20
цивільної авіації" укладено договір від 05.06.2001 р. "Про
інвестування будівництва і придбання житла для військовослужбовців
Служби безпеки України та членів їх сімей", предметом якого є
передача прав та зобов'язань по Генеральній угоді від 31.01.97
року N 36-0-97, Додатковій угоді від 20.09.99 року N 19/463 та
інших додаткових угод до них на інвестування активів в будівництво
житла для військовослужбовців Національної академії Служби безпеки
України та членів їх сімей, що мають право на отримання житла
відповідно до чинного законодавства України та здійснення
будівництва такого житла.
Між СБУ України (Замовник), НАК "Нафтогаз України"
(Інвестор-1) та ВАТ "Дослідно-експериментальний завод N 20
цивільної авіації" (Інвестор-2) укладено договір N 14/1098 від
24.12.2001 року "Про передачу прав від Інвестора-1 до Інвестора-2
згідно Генеральної Угоди N 36-0-97 та Додаткової угод від
20.09.99 року", відповідно до якого, Інвестор-2 прийняв на себе
зобов'язання передати Замовнику інвестицій в обсязі 500000 грн.
для завершення реконструкції гуртожитку під житло та будівництво
прибудови до існуючого гуртожитку у м. Києві по
пров. Лабораторному, 6, яке розпочато до 26 листопада 1996 року.
Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається
укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про інвестиційну
діяльність" від 18.09.1991 р. N 1560-XII ( 1560-12 ) (1560-12)
основним
правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами
інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань,
будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не
суперечать законодавству України, є виключно компетенцією
суб'єктів інвестиційної діяльності. (ч. 1 ст. 9 Закону України
"Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
).
Згідно з статтею 4 та абзацом другим частини першої статті 7
Закону України "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
об'єктами
інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі
основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного
господарства, цінні папери, цільові грошові вклади,
науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти
власності, а також майнові права. За рішенням інвестора права
володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також
результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам
та юридичним особам у порядку, встановленому законом.
Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними
самостійно на основі договорів (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про
інвестиційну діяльність").
Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію
договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверху
своєї компетенції не допускається (ч. 3 ст. 9 Закону України "Про
інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
).
Державним органам заборонено втручатися в господарську
діяльність підприємств (ст. 27 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
). Відповідачем не надано доказів про те, що
надані позивачем договори та додаткові угоди були визнані
недійсними у встановленому законодавством порядку. Таким чином
вказані вище договори та додаткова угода укладені відповідно до
вимог чинного законодавства та є чинними.
Як вбачається з Акту здавання-приймання науково-технічної
документації від 25.03.1995 р., по прибудові житлового будинку до
існуючого гуртожитку по провулку Лабораторному в м. Києві,
загальна сума перерахованого авансу складає 180000 тис. грн., а
документація отримана, що підтверджується Накладною N 1 від
25.03.1995 р. від 26.11.1996 р.
Будівництво прибудови житлового будинку до існуючого
гуртожитку по провулку Лабораторному, 6 в м. Києві здійснювалось з
1996 року на підставі проекту, затвердженого наказом Академії
Служби безпеки України від 21.05.1996 р. N 81.
Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням N 817
від 30.07.01 р. позивачем перераховані кошти Національній Академії
СБУ в сумі 151835 грн. з призначенням платежу: інвестування
будівництва житла для військовослужбовців Національної академії
СБУ згідно договору 113 від 05.06.2001 року, що підтверджується
також Актом звірки отриманих інвестицій на будівництво житла для
військовослужбовців НА СБУ та членів їх сімей від 01.07.2003 р.
Згідно довідки N 64/47, яка видана Замовником, позивачем
надано інвестиції на будівництво житла військовослужбовцям та
членам їх сімей у м. Києві по пров. Лабораторному, 6 на підставі
Генеральної угоди від 31.01.1997 р., Додаткової угоди від
20.09.1999 р. N 19/463 та угоди від 05.06.2001 р. N 113. В даній
довідці також вказано сума внесеної інвестиції - 151835,00 грн., у
т.ч. в червні 2001 р.
Відповідно до Додаткового реєстру інвестиційних угод, які
відповідають вимогам п. 22.3. Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 07.06.2001 р.,
затверджений Адміністративно-господарським управлінням СБУ, в
якому визначений інвестор по угодам ВАТ
"Дослідно-експериментальний завод N 20 цивільної авіації" (договір
N 113 від 05.06.2001 р., обсяг інвестицій 500000 грн., адреса
будівництва - м. Київ, пров. Лабораторний, 6).
Судами встановлено, що інвестиції позивачем здійснювались
відповідно до чинного законодавства, на підставі належним чином
оформлених документів, кошти були використані за цільовим
призначенням, тобто з додержанням всіх вимог, що передбачені
законодавством для інвестування на будівництво житла.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком
судів про те, що позивачем правомірно застосовано пільгу у
3 кварталі 2001 р. по податку на прибуток в сумі 151800 грн.,
оскільки відповідно до п. 18 Методології ( 568-98-п ) (568-98-п)
інвестиції
можуть спрямовуватися замовником (або уповноваженою організацією)
лише на завершення будівництва житла для військовослужбовців та
членів їх сімей, розпочатого до 1 липня 1997 року та на
реконструкцію гуртожитків і казарм під житло.
Таким чином, відповідачем безпідставно донараховане позивачу
податкове зобов'язання по податку на прибуток в і 151,8 тис. грн.
у III кварталі 2001 р. в порушення п. 22.3 ст. 22 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідно до Акту перевірки від 28.03.2003 року в порушення
пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивачу нараховано 24400 грн.,
оскільки позивачем включено до складу валових витрат витрати по
утриманню та експлуатації багатоквартирного житлового фонду щодо
якого станом на 01.11.2002 року не прийнято документально
оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад.
Відповідно до пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до валових
витрат відносяться витрати платника податку на утримання,
експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів
соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та
утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання
чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають
амортизації), у тому числі багатоквартирного житлового фонду,
включаючи гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській
місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства, які
перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку
прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс
місцевих рад.
Як вбачається з матеріалів справи у позивача на балансі
знаходився житловий будинок по вул. Повітрофлотський проспект N 74
у м. Києві.
Листами Залізничної районної державної адміністрації у
м. Києві N 096/1737/01 від 06.08.1998 року та N 096-936/01 від
29.04.1998 року повідомлено, що нею буде прийнятий даний будинок
на баланс при умові всіх вимог для визначення готовності будинку
до передачі.
У зв'язку з тяжким фінансовим становищем, потрібні ремонтні
роботи, що вимагалися від позивача районною державною
адміністрацією були виконані протягом 1998-2000 років, що
підтверджується відповідними договорами з виконавцями (копії в
матеріалах справі). Передача Солом'янському району м. Києва даного
житлового будинку передбачена передаточним фінансовим планом на
2003 рік та доданим до нього розрахунком сум витрат на 2003 рік,
затвердженим заступником голови Київської міської адміністрації
26.04.2003 року (копії в матеріалах справи). Таким чином,
документально оформлене рішення щодо передачі будинку на баланс
місцевих рад прийняте.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з тим, що
висновок відповідача стосовно неправомірності включення до валових
витрат позивачем витрат по утриманню та експлуатації будинку,
оскільки не прийняте документально оформлене рішення про передачу
на баланс місцевих рад, є безпідставним та спростовується наявними
в матеріалах справи доказами.
Актом перевірки від 28.03.2003 р. встановлено, що в порушення
пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивачем було включено до складу
валових витрат витрати в розмірі 16700 грн., які не підтверджені
відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких
передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать до
складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,
обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами
ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 11.2. ст. 11 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою збільшення
валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка дата, яка
припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка із подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з
банківського рахунку платника податку на оплату товарів (робіт,
послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від
16.07.1999 року N 996-XIV ( 996-14 ) (996-14)
підставою для бухгалтерського
обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують
факти здійснення господарських операцій. Первинні документи
повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а
якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема платіжних
доручень, актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних,
аудиторського звіту позивачем було перераховано кошти за послуги
та отримано послуги від контрагентів в одних і тих же податкових
періодах.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком
судів, що донарахування позивачу податкового зобов'язання по
податку на прибуток за порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є
неправомірним, оскільки на момент віднесення до валових витрат
відповідних сум у позивача були в наявності всі документи,
обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами
податкового обліку та які є підставою для включення даних сум до
валових витрат.
Як вбачається з акту перевірки, позивачем в порушення
пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
було включено до складу
валових витрат суми безнадійної заборгованості.
Відповідно до вимог пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу
валових витрат відносяться суми безнадійної заборгованості в
частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли
відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до
позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких
закінчився строк позовної давності.
Підпункт 1.25. ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначає безнадійну
заборгованість як заборгованість, яка відповідає будь-якій з
наведених у цьому пункті ознак, у т.ч. заборгованість по
зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.
Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
загальний строк позовної давності становить три роки.
Дебіторська заборгованість вітчизняних покупців перед
позивачем виникла: у квітні 1998 року, листопаді 1997 року, липні
1998 року, тобто строк позовної давності по дебіторській
заборгованості закінчився, відповідно, в квітні 2001 року, в
листопаді 2000 року та в липні 2001 року.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком
судів, що позивачем правомірно віднесено на валові витрати
дебіторську заборгованість в сумі 25500 грн., а посилання
відповідача в Акті перевірки на порушення пп. 12.1.1 п. 12.1
ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є безпідставним та необґрунтованим.
Крім того, з Акту перевірки вбачається, що позивачу
донараховано податок на прибуток за порушення, описані в п. 11.3
Акту перевірки - амортизаційні відрахування.
Відповідно до пунктів 1.5-1.7 Порядку оформлення результатів
документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного
законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними
особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими
підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України N 429 ( z1023-02 ) (z1023-02)
від 16.09.2002 р. акт документальної перевірки повинен містити
систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів
порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а
також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб
податкових органів, які проводили перевірку. За результатами
документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини
фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької
діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень
податкового та валютного законодавства (далі - суттєві обставини).
Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства
викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та
в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які
зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що
підтверджують наявність зазначених фактів.
Наказом ДПА України N 110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
від 17.03.2001 року
затверджена Інструкція про порядок застосування штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби.
Пунктом 12 зазначеної Інструкції визначено, що факти порушень
податкового законодавства посадова особа оформлює Актом
документальної перевірки, в якому викладається чітко зміст
правопорушення з обґрунтуванням порушених норм, законодавчих актів
та вказуються конкретні пункти та статті.
Всупереч зазначеним вимогам, в Акті перевірки не наведений
перелік документів, які досліджувались при проведенні перевірки
правильності амортизаційних відрахувань, також в Акті перевірки не
вказана норма податкового законодавства, яку порушив позивач при
проведенні амортизаційних відрахувань та взагалі не визначені
підстави для донарахування позивачу податку на прибуток.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками
судів, що донарахування позивачу податку на прибуток в сумі
11100 грн. є неправомірним, оскільки не підтверджується ні
документально ні нормативно.
Враховуючи наведене, постанова Київського апеляційного
господарського суду є такою, що відповідає вимогам чинного
законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга
не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному та
неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від
03.08.2004 року N 16843/10/10-005 на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 30.04.2004 року у справі
N 29/708 залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 30.04.2004 року у справі
N 29/708 - без змін.