ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2005 Справа N 22/140
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
<...>
за участю повноважних представників:
позивача Кириченка Г.В.,
відповідачів Лисенка А.Ф.
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта
підприємницької діяльності П.В.В.
на постанову від 17 листопада 2004 року Київського
міжобласного апеляційного господарського суду
у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності
П.В.В.
до ТОВ "фірма "Ніка ЛТД"
про стягнення 3545,47 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2004 року позивач звернувся до господарського суду
Полтавської області з позовом до відповідача про стягнення
3545,47 грн., посилаючись на те, що останній не виконує свої
зобов'язання по оплаті виконаних робіт.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
23 вересня 2004 року, залишеним без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 17 листопада
2004 року в позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної
інстанції скасувати, як незаконну і необґрунтовану.
Відзив від відповідача на касаційну скаргу до суду не
надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи постанову апеляційний господарський суд виходив з
того, що позивачем не надано суду доказів наявності заборгованості
відповідача в сумі 3545,47 грн., тобто недоведеності вимог
позивача та пропуску останнім строку звернення з позовом до суду.
Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції
погодитись не можна, оскільки у випадку, коли суд на підставі
досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право
позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено,
ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих
підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде
встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної
давності порушено без поважних причин, суд не підставі статті 80
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
ухвалює рішення, яким
відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при
визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має
бути захищене.
Розглядаючи дану справу, апеляційний господарський суд
зазначене не врахував, тому постанова апеляційної інстанції
підлягає скасуванню.
Перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятого
господарським судом рішення суд вважає, що останнє також підлягає
скасуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про
відмову позивачу в позові господарський суд виходив з того, що
останній не надав суду акт звірки розрахунків на день тендеру.
Проте, господарський суд не звернув увагу на ті обставини, що
відповідно до договору купівлі-продажу частини сукупних валових
активів підприємства за результатами відкритих торгів (тендеру)
від 21.08.2003 р. покупець (позивач по справі) приймає частину
сукупних валових активів (право грошової вимоги) продавця -
дебіторську заборгованість згідно Додатку N 1 до цього договору,
тобто за даним договором покупець отримав тільки право вимоги на
зазначену суму.
Отже, для розгляду справи відповідно до заявленого позивачем
позову, господарському суду необхідно було витребувати у позивача
первинні документи в обґрунтування заявлених ним вимог.
Відмову позивачу в позові з підстав не надання акту звірки
розрахунків на день тендеру визнати законною і обґрунтованою не
можна.
Крім того, суд вважає, що рішення господарського суду не
відповідає вимогам ст. 84 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки в ньому відсутні доводи, за якими
господарський суд відхилив докази сторін, та не зазначено
законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи
рішення.
Тому рішення господарського суду підлягає скасуванню з
направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно
врахувати наведене, з'ясувати дійсні правовідносини сторін, суть
позовних вимог і заперечень та їх обґрунтованість, зібраним
доказами дати правову оцінку і відповідно до вимог закону вирішити
спір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
1. Постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 17 листопада 2004 року та рішення
господарського суду Полтавської області від 23 вересня 2004 року
скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.
2. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області в іншому складі суду.