ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2005 Справа N 20-7/355-6/273
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Стратієнко Л.В.,
Чабана В.В.,
за участю представників сторін: позивача - Воробйова О.Б.
дов. від 14.02.2005 року;
відповідача - Смирнової Н.Р. дов. від 30.12.2004 року;
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства
"Севастопольське управління океанічного риболовства" на рішення
господарського суду м. Севастополя від 18 лютого 2004 року та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
28 травня 2004 року у справі за позовом ВАТ "Югрефтрансфлот" до
Державного підприємства "Севастопольське управління океанічного
риболовства", АКБ "Енергобанк", треті особи Компанія "Лівінгстон
Шіппінг Інк", АКБ "Приватбанк"
про визнання недійсним договору,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 26 січня
2004 року позов задоволений. Визнаний недійсним договір застави
N 009-02/1 від 13 вересня 2000 року, укладений між державним
підприємством "Севастопольське управління океанічного риболовства"
та АКБ "Енергобанк" в частині застави товару, який знаходиться на
борту ТР "Морская звезда". В позові до ВАТ "Югрефтрансфлот", АКБ
"Приватбанк", третьої особи на стороні відповідача фірми "GNH
UNITED TRADING LTD" відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 28 травня 2004 року рішення суду залишене без змін.
У касаційній скарзі державне підприємство "Севастопольське
управління океанічного риболовства" просить скасувати вказані
судові рішення, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням
норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими
судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм
матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, за
договором від 20 березня 2000 року ВАТ "Югрефтрансфлот" для
забезпечення повернення кредиту передало в заставу АКБ
"Приватбанк" товарно-матеріальні цінності - консерви рибні на
борту судна "Морская звезда", ліквідною вартістю 2000000 грн.
Умовами договору (п. 9) передбачено, що наступна застава
вказаного товару на борту ТР "Морская звезда" не допускається.
Фірмою "Лівінгстон Шіппінг Інк" позивачеві на умовах FOB була
передана рибопродукція в кількості 1176480 банок, що
підтверджується актом від 20.03.2000 року.
Згідно контракту N 44 від 20 березня 2000 року позивач
придбав у компанії "Лівінгстон Шіппінг Інк" консерви рибні в
асортименті згідно додатку N 1 на суму 270590,4 дол. США.
13 вересня 2000 року між державним підприємством
"Севастопольське управління океанічного риболовства" та АКБ
"Енергобанк" був укладений договір застави N 009-02/1 товару, на
суднах БКРТ "М.Поливанова", РК ТС "Н.Фильченков" та ТР "Морская
звезда", з метою забезпечення отриманого державним підприємством
"Севастопольське управління океанічного риболовства" кредиту в
сумі 1 000 000 дол. США.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
, заставодавцем при заставі може бути тільки власник
майна, який має право відчужувати заставлене майно на умовах,
передбачених законом, а також особа, якій власник передав майно і
право застави на це майно.
При вирішенні спору місцевий і апеляційний суди всебічно
дослідили надані сторонами докази і правильно встановили, що
власником продукції - рибних консервів є позивач, про що свідчить
судове рішення, яке вступило в законну силу.
На підставі ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені
рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь
ті самі сторони.
На час укладення між АКБ "Приватбанк" та ВАТ "Югрефтрансфлот"
договору застави від 20 березня 2000 року, у позивача не було
перепон для розпорядження належним йому майном на власний розсуд.
Укладений 20 березня 2000 року контракт N 44 про
купівлю-продаж рибних консервів у встановленому законом порядку не
оспорювався.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції, з яким
погодилась апеляційна інстанція, правильно встановив відсутність
підстав для визнання недійсним договору застави від 20 березня
2000 року.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
наступна застава вже заставленого майна можлива, якщо інше не
передбачене законом або договором застави.
Згідно ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є та угода, яка
не відповідає вимогам закону.
Тому, суд вважає, що апеляційний господарський суд правильно
вважав таким, що відповідає вимогам закону рішення місцевого суду
про визнання недійсним договору застави N 009-02/1 від 13 вересня
2000 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції, також, дійшов
обгрунтованого висновку про те, що є безпідставними посилання
скаржника на те, що продукція на ТР "Морская звезда" здійснена
судами державного підприємства "Севастопольське управління
океанічного риболовства" і є його власністю, оскільки згідно
агентської угоди N 9-2 від 12.08.1999 року, укладеної між
скаржником та компанією "Лівінгстон Шіппінг Інк", компанія може
приймати в якості оплати продукцію, здійснену на судах
судновласника.
Додатковою угодою N 1 від 12.08.1999 року державне
підприємство "Севастопольське управління океанічного риболовства"
взяло на себе зобов'язання по поставці компанії "Лівінгстон
Шіппінг Інк" рибопродукції власного виробництва.
Також, судом правильно визнані безпідставними посилання
державного підприємства "Севастопольське управління океанічного
риболовства" на те, що на час укладення спірного договору на ТР
"Морская звезда" не могла знаходиться заставлена кількість
рибопродукції, оскільки ця обставина встановлена рішенням суду
м. Севастополя від 01.03.2002 року по справі N 20-7/365-2/004.
Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх
відповідність наведеним судами нормам матеріального права.
Наведені висновки місцевого та апеляційного судів
відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.
Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваних
судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної
скарги немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Севастополя від 18 лютого
2004 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 28 травня 2004 року залишити без змін, а
касаційну скаргу Державного підприємства "Севастопольське
управління океанічного риболовства" - без задоволення.