ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 16.02.2005                                    Справа N 165/3-2004
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 14.04.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський  суд  України  у  складі  колегії суддів:
Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г.,
     розглянувши у   відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Києві
касаційну скаргу  Закритого  акціонерного  товариства  "Українська
акціонерна   страхова  компанія  "Едем"  на  постанову  Київського
апеляційного господарського суду від 02 серпня 2004 року у  справі
N  165/3-2004  Господарського  суду  Київської  області за позовом
Закритого акціонерного товариства "Українська акціонерна  страхова
компанія    "Едем",   м.   Київ,   до   Товариства   з   обмеженою
відповідальністю "Борекс-трейдінг", смт. Бородянка Київської обл.,
про визнання недійсним договору,
     за участю   представників   Долгієрової   Т.М.   (дов.    від
24.09.2004), Комара    В.Г.    (дов.   N   04   від   01.02.2005),
В С Т А Н О В И В:
 
     У травні 2004  року  позивач  -  ЗАТ  "Українська  акціонерна
страхова компанія "Едем", м. Київ, пред'явив у господарському суді
позов до  відповідача  -  ТОВ  "Борекс-трейдінг",  смт.  Бородянка
Київської   обл.,  про  визнання  недійсним  договору  страхування
фінансового ризику N 000654 від 10 червня 2002 року.
 
     Вказував, що об'єктом страхування  за  вказаним  договором  є
сума    розстрочених   платежів   за   обладнання   за   договором
купівлі-продажу N 12/05 від 16 травня 2002 року,  укладених за  їх
участю.
 
     Відповідно до   п.3.1  Договору  купівлі-продажу  передбачено
здійснення покупцем протягом 5 днів з моменту підписання  Договору
попередньої оплати в розмірі 20% від суми Договору.
 
     Попередня оплата  товару за договором купівлі-продажу не була
здійснена покупцем у встановлений договором термін  до  22  травня
2002 року,  що,  на його думку, є страховим випадком відповідно до
договору N 000654 від 10 червня 2002 року.
 
     Посилаючись на те,  що спірний договір  був  укладений  після
настання   страхового  випадку,  позивач  просив  визнати  договір
страхування недійсним з підстав,  що  передбачені  ст.  29  Закону
України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
        .
 
     Рішенням Господарського суду м. Києва від 30 червня 2004 року
(суддя Сабіга О.М.) позов задоволено.
 
     Рішення мотивовано  тим,  що  несплата  авансу  за  договором
купівлі-продажу є  страховим  випадком,  що  настав  до  укладення
договору страхування.
 
     Постановою Київського апеляційного  господарського  суду  від
2 серпня  2004  року  (колегія  суддів  у складі:  Капацин Н.В.  -
головуючий,  Зубець Л.П.,  Андрієнко В.В.) рішення скасовано з тих
мотивів,  що  авансовий  платіж  в сумі 40000 грн.  не є предметом
договору  страхування,  підстав,  що  передбачені  ст.  29  Закону
України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
        , до визнання його недійсним
не має.
 
     У касаційній   скарзі   Закритого   акціонерного   товариства
"Українська   акціонерна  страхова  компанія  "Едем"  йдеться  про
скасування постанови апеляційного суду,  з мотивів порушення судом
норм  матеріального  та  процесуального права,  та про залишення в
силі рішення суду першої інстанції.
 
     Заслухавши представників сторін, проаналізувавши правильність
застосування   місцевим   та   апеляційним  судами  при  винесенні
оскаржуваних   рішення   та   постанов   норм   матеріального   та
процесуального  права,  перевіривши матеріали справи і на підставі
встановлених в ній фактичних обставин,  суд вважає,  що скарга  не
підлягає задоволенню з таких підстав.
 
     Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,  що
викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
        
"Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно  перевіривши
обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
 
     Постанова суду апеляційної  інстанції  відповідає  зазначеним
вимогам,   оскільки   ґрунтується   на   всебічному,   повному   і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
 
     Як вбачається з матеріалів справи,  між ТОВ "Борекс-трейдінг"
(кредитором) і ЗАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Едем"
(страхувальник)  30.04.2002  р.  було укладено генеральний договір
про співробітництво N 000557 при здійсненні спільної діяльності по
реалізації   програми   продажу  товарів  і  страхування  майнових
інтересів  ТОВ  "Борекстрейдінг"  пов'язаних  з  невиконанням  або
неналежним  виконанням  покупцями договірних зобов'язань по оплаті
товарів у відповідності з графіком.
 
     10.06.2002 року між сторонами був укладений  спірний  договір
N 000654 про страхування фінансового ризику, об'єктом якого є сума
розстрочених платежів за обладнання  по  договору  купівлі-продажу
N 12/05  від  16 травня 2002 року між ТОВ "Борекс-трейдінг" та ПСП
АФ "Темп", який за своєю правовою природою є договором страхування
ризику непогашення кредиту позичальником,  сума договору становить
160000 грн.
 
     Відповідно до п.1.1.  Договору страхування фінансового ризику
об'єктом   страхування  по  цьому  договору  є  сума  розстрочених
платежів.
 
     Пунктом 1.3 Договору сторони встановили розмір страхової суми
160000 грн.
 
     Предметом даного  спору є авансовий платіж в сумі 40000 грн.,
не сплачений покупцем ПСП АФ "Темп" відповідно до  п.3.1  договору
купівлі-продажу N  12/05  від 16.05.2002 року у п'ятиденний термін
після підписання договору до 22 травня 2002 року.
 
     Відмовляючи у задоволенні  вимог  позивача,  суд  апеляційної
інстанції  повно  та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної
справи,  надав їм належну юридичну оцінку та виходив  з  того,  що
згідно  з  умовами  договору  купівлі-продажу  від 16.05.2002 року
позивач продав ПСП АФ "Темп" товари на суму  200000  грн.,  умовою
поставки  яких  відповідно  до  п.3.1,  4.1  є здійснення покупцем
протягом 5 днів з моменту підписання договору авансового платежу в
розмірі 20%  від суми договору; несплата авансового платежу в сумі
40000 грн.  не  є  страховим  випадком  відповідно  до  укладеного
сторонами договору страхування фінансового ризику.
 
     Дані висновки суду відповідають вимогам закону та грунтуються
на матеріалах справи.
 
     Так, згідно з п.1.4 Договору страхування  страховим  випадком
по  цьому  договору є невиконання або неналежне виконання покупцем
договірних  зобов'язань  перед  ТОВ  "Борекс-трейдінг"  по  сплаті
платежів   у   відповідності   з   графіком   внесення   платежів,
встановленого у договорі купівлі-продажу від 16.05.2002 року.
 
     Відповідно до  ст.  16  Закону  України   "Про   страхування"
( 85/96-ВР  ) (85/96-ВР)
          істотною  умовою  договору страхування є,  зокрема,
об'єкт страхування. Згідно ст. 4 цього Закону об'єктом страхування
можуть   бути,  наприклад,  майнові  інтереси,  що  не  суперечать
законодавству України.
 
     При вирішенні  справи,  апеляційним   судом   з   врахуванням
обставин   справи   чітко  визначено  майно,  інтерес  щодо  якого
страхується:  сума розстрочених платежів в розмірі 160000 грн.  та
правильно  зазначено  про  те,  що  сума  авансового  платежу не є
об'єктом страхування.
 
     Відповідно до  ст.  29  Закону  України   "Про   страхування"
( 85/96-ВР  ) (85/96-ВР)
         підставою до визнання договору страхування недійсним
є його укладення після настання страхового випадку.
 
     Встановивши, що  сплата  авансових  платежів  не  є  об'єктом
страхування  за  укладеним  між  сторонами  договором страхування,
апеляційний суд обгрунтовано  відмовив  позивачеві  у  задоволенні
вимог про визнання недійсним цього договору за безпідставністю.
 
     Оскаржувана постанова    прийнята    апеляційним   судоми   у
відповідності до вимог  норм  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          та  при
правильному застосуванні  норм  Закону  України  "Про страхування"
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
        .
 
     Посилання позивача у  касаційній  скарзі  на  невідповідність
постанови   апеляційного   суду  статті  29  Закону  України  "Про
страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
         не заслуговують  на  увагу,  оскільки  є
безпідставними і не відповідають змісту наведеної норми права.
 
     Інші доводи,  наведені  у  касаційній  скарзі,  зводяться  до
намагань позивача надати перевагу одних  доказів  над  іншими,  що
суперечить  вимогам ст.  111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  і тому до
уваги не беруться.
 
     Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається
за  правилами  розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій,  пов'язаних із встановленням обставин справи та
їх  доказуванням,  прийнята  постанова  відповідає  нормам чинного
законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
 
     На підставі наведеного  та  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,
111-9, 111-11   Господарського   процесуального   кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу    Закритого     акціонерного     товариства
"Українська  акціонерна  страхова  компанія  "Едем"  залишити  без
задоволення.
 
     Постанову Київського  апеляційного  господарського  суду  від
2 серпня 2004 року у справі N 165/3-2004 залишити без змін.