ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2005 Справа N 31/212
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В. Невдашенко Л.П. Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс"
на постанову від 09.11.2004 Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 31/212 господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"СімСітіТранс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта ТрансСвіт"
про стягнення 548213,78 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Віта ТрансСвіт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс"
про стягнення 6446000,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача не з'явились
- відповідача Суворов Д.О.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ "СімСітіТранс" звернулось до суду з позовом про
дострокове розірвання договору оренди N 1-К від 02.04.2003 р.,
зобов'язання ТОВ "Віта ТрансСвіт" повернути ТОВ "СімСітіТранс"
автобуси у кількості 15 одиниць та відшкодування збитків на суму
548213,78 грн.
Після порушення провадження у справі позивачем було подано
заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої він відмовився від
вимоги про дострокове розірвання договору оренди N 1-К від
02.04.2003 року та збільшив суму позову до 1433 077,15 грн.
Під час розгляду справи у місцевому господарському суді ТОВ
"Віта ТрансСвіт" було подано зустрічний позов про стягнення з ТОВ
"СімСітіТранс" 6446000,00 грн. збитків у формі втраченої вигоди.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.06.2004 р. у
справі N 31/212 первісний позов задоволено повністю, стягнуто з
ТОВ "Віта ТрансСвіт" на користь ТОВ "СімСітіТранс" збитки, що
включають заборгованість по орендній платі в сумі 222427,85 грн.,
збитки, пов'язані з витратами по відновленню справного стану
орендованого майна в сумі 167518,78 грн. збитки у вигляді
втраченої вигоди та витрат на вимушену стоянку 310480,29 грн.,
1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті
первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову
відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
09.11.2004 р. вказане рішення суду змінено: первісний позов
задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Віта ТрансСвіт" на користь
ТОВ "СімСітіТранс" збитки, що включають заборгованість по орендній
платі в сумі 222427,85 грн., 1700,00 грн. державного мита та
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
В решті первісного позову відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з даною постановою, позивач за первісним
позовом звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі
рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і
процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи та
правильність застосування норм матеріального і процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
02.04.2003 р. між сторонами було укладено договір оренди
N 1-К. Згідно умов даного договору ТОВ "СімСітіТранс" передало, а
ТОВ "Віта ТрансСвіт" прийняло у тимчасове платне користування
строком на один рік (до 02.04.2004 року) належні ТОВ
"СімСітіТранс" на праві власності пасажирські автобуси марки
Uzotoyol М24.9, 2002 року випуску, виробництва АТЗТ СП
"СамКочАвто" (м.Самарканд, Республіка Узбекистан) у кількості
26 одиниць. Наведене підтверджується актом приймання-передачі N 1
від 05.04.2003 року та довіреністю на отримання автобусів 5
N 205979 від 05.04.2003 р.
Відповідно до п. 7.1 договору, його було укладено терміном на
один рік, до 02.04.2004 року включно.
У п.3.2.1 договору сторони дійшли згоди про те, що ТОВ "Віта
ТрансСвіт" до 30.04.2003 р. зобов'язане сплатити ТОВ
"СімСітіТранс" орендну плату за квітень 2003 року в розмірі
130000,00 грн.
Згідно із п. 3.2.1.1. договору орендна плата за
травень-червень 2003 р. сплачується ТОВ "Віта ТрансСвіт" у строк
до 07.06.2003 р. Крім того ТОВ "Віта ТрансСвіт" зобов'язалось з
15.06.2003 року перераховувати орендну плату кожні сім днів,
починаючи з 23.06.2003 р., у розмірі 30335,00 грн. з урахуванням
ПДВ.
Як зазначив апеляційний суду та вбачається з матеріалів
справи, обов'язок щодо сплати орендної плати ТОВ "Віта ТрансСвіт"
виконало частково: всього за період з 15.04.2003 р. по
21.07.2003 р. на розрахунковий рахунок ТОВ "СімСітіТранс" було
перераховано 362590,00 грн.
Судом встановлено, що автобуси, які були отримані ТОВ "Віта
ТрансСвіт" за договором N 1-К від 02.04.2003 р., були повернуті
ним ТОВ "СімСітіТранс" 29.08.2003 р. та 14.09.2003 р.
Згідно матеріалів справи, всього за даний період згідно
п.п.3.1-3.2 договору підлягало до сплати 585017,00 грн. Таким
чином, сума боргу ТОВ "Віта ТрансСвіт" перед ТОВ "СімСітіТранс"
складає 222427,85 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання
відповідно до ділового звичаю. Не допускається одностороння
відмова від виконання зобов'язання (ч. 7 ст. 193 Кодексу).
З огляду на наведене, зазначив апеляційний суд, вимоги ТОВ
"СімСітіТранс" про стягнення з ТОВ "ВітаТрансСвіт" 222427,85 грн.
основного боргу є обґрунтованими, а отже рішення місцевого
господарського суду про стягнення даної суми є правомірним.
Також апеляційний суд погодився з висновком місцевого
господарського суду про необґрунтованість вимог ТОВ "СімСітіТранс"
про повернення 15 автобусів марки Uzotoyol М24.9. При цьому,
колегією суддів взято до уваги те, що зазначені ТОВ "СімСітіТранс"
у позовній заяві транспортні засоби не знаходились у володінні та
користуванні ТОВ "Віта ТрансСвіт" з 14.09.2003 р. Будь-яких
доказів, що спростовують зазначену обставину, матеріали справи не
містять.
Не підлягають задоволенню також вимоги ТОВ "СімСітіТранс"
щодо стягнення заборгованості з авансового платежу за останній
місяць оренди у розмірі 130000,00 грн. з огляду на наступне.
Згідно з п.3.2.2 договору ТОВ "ВітаТрансСвіт" у термін до
31.07.2003 року зобов'язалось внести авансовий платіж у розмірі
130000,00 грн. за використання майна за останній місяць дії
договору. Вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних
причин.
Згідно матеріалів справи, протягом останнього місяця дії
договору (квітень 2004 р.) орендовані автобуси ТОВ "Віта
ТрансСвіт" не використовувались.
На підставі наведеного, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
та особливі умови проведення розрахунків по
пені за Договором (згідно п. 6.1 договору орендар сплачує суму
пені самостійно), апеляційний суд правильно вважає, що не
підлягають задоволенню вимоги про стягнення штрафних санкцій за
прострочення внесення орендної плати та авансового платежу в
розмірі 39042,72 грн. та 11 568,22 грн. відповідно.
Також не підлягають задоволенню вимоги ТОВ "СімСітіТранс" про
стягнення 540043,20 грн. заборгованості з орендної плати за
15 автобусів, які начебто не були повернуті позивачу у спосіб, як
це передбачено договором оренди N 1-К від 02.04.2003 року.
Матеріалами справи підтверджено, що автобуси були повернуті
ТОВ "СімСітіТранс" за 29.08.2003 року та 14.09.2003 року (в
матеріалах справи знаходиться спільний лист від 15.09.2003 р.
начальника автоколони ТОВ "СімСітіТранс" А.Глебко та головного
механіка ТОВ "Віта ТрансСвіт" Щербана П.В., яким підтверджено, що
ТОВ "СімСітіТранс" були отримані зазначені автобуси). Судом
встановлено, що зобов'язання в частині повернення орендованих
транспортних засобів ТОВ "Віта ТрансСвіт" виконав, але ТОВ
"СімСітіТранс" неправомірно відмовився від обліку цих зобов'язань
та посвідчення зазначених фактів.
Вимоги ТОВ "СімСітіТранс" про стягнення з ТОВ "Віта
ТрансСвіт" 11996,09 грн. збитків у вигляді витрат, пов'язаних з
доставкою 15 автобусів з міста Києва до Сімферополя не підлягають
задоволенню, оскільки твердження про спричинення збитків не
відповідають фактичним обставинам справи.
Судова колегія апеляційного господарського суду також не
погодилась з висновком місцевого господарського суду про те, що
стягненню з ТОВ "Віта ТрансСвіт" на користь ТОВ "СімСітіТранс"
підлягають 167518,78 грн., заявлених в якості збитків, пов'язаних
з витратами по відновленню справного стану орендованого майна. При
цьому, судом взято до уваги наступне.
Орендовані ТОВ "Віта ТрансСвіт" автобуси були повернуті ТОВ
"СімСітіТранс" в два етапи: 29.08.2003 р. та 14.09.2003 р. На
момент фактичної передачі даних транспортних засобів сторонами не
було складено будь-якого акту, який би засвідчив їх технічний
стан.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог та заперечень.
В обґрунтування вимог про стягнення суми збитків ТОВ
"СімСітіТранс" посилається на акт N 406 від 23.10.2003 р.
Апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом
безпідставно прийнято даний акт в якості доказу спричинення
збитків на зазначену суму. При цьому, апеляційний суд зважав на
те, що даний акт було складено лише 23.10.2003 р., в той час як
автобуси було передано 29.08.2003 р. та 14.09.2003 р. Таким чином,
посилання ТОВ "СімСітіТранс" на те, що знецінення автобусів
сталось з вини ТОВ "Віта ТрансСвіт", належними доказами не
доведено, оскільки відсутні докази того, що знецінення не сталось
з вини ТОВ "СімСітіТранс" (з урахуванням періоду часу між
передачею автобусів та складенням акта).
Також, апеляційний суд не погодився з висновком місцевого
господарського суду про те, що стягненню з ТОВ "Віта ТрансСвіт" на
користь ТОВ "СімСітіТранс" підлягають збитки у вигляді втраченої
вигоди та витрат на вимушену стоянку у розмірі 310480,29 грн. При
цьому, судом взято до уваги те, що матеріали справи не містять
належних доказів, які підтверджують, що відбувався простій та
вимушена стоянка саме тих автобусів, які були повернуті ТОВ "Віта
ТрансСвіт" за договором N 1-К від 02.04.2003 р. Договір N 5 оренди
нежилого приміщення та майданчику для стоянки автобусів від
24.12.2002 р., здійснені ТОВ "СімСітіТранс" платежі за даним
договором не можуть вважатись належними доказами понесення
останнім збитків у вигляді втраченої вигоди та витрат на вимушену
стоянку повернутих ТОВ "Віта ТрансСвіт" автобусів.
Вимоги ТОВ "Віта ТрансСвіт" про стягнення з ТОВ
"СімСітіТранс" 6446000,00 грн. збитків у формі втраченої вигоди не
підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
учасник
господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання,
повинен відшкодовувати завдані цим збитки суб'єкту, права або
законні інтереси якого порушено.
В обґрунтування своїх вимог ТОВ "Віта ТрансСвіт" посилається
на неправомірність розірвання договору оренди та невиконання
зобов'язань з боку ТОВ "СімСітіТранс". Разом з тим, ТОВ "Віта
ТрансСвіт" зазначає, що використання автобусів та виконання ними
маршрутів приносило щоденний доход від кожної одиниці рухомого
складу у розмірі 200 грн., загальний розмір втраченої вигоди
обраховується на суму 2796000 грн., загальний розмір матеріальних
збитків визначає у сумі 6446000 грн.
Вину орендодавця ТОВ "Віта ТрансСвіт" визначає бездіяльністю
ТОВ "СімСітіТранс" та діями, що спричинили наведену суму
матеріальних збитків. При цьому, матеріали справи не містять
належних доказів на підтвердження винних дій чи неналежного
виконання ТОВ "СімСітіТранс" зобов'язань за договором N 1-К від
02.04.2003 р. Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не
виконано вимоги ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а позов про
стягнення 6446000,00 грн. збитків у формі втраченої вигоди є
необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають
задоволенню.
За таких обставин та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що постанова Київського апеляційного
господарського суду є обґрунтованою та законною, а тому підстав
для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.11.2004 у справі N 31/212 залишити без змін, а касаційну
скаргу - без задоволення.