ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2005 Справа N 16/122
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Подоляк О.А., Семчука В.В., за участю
представників позивача - Федосова Г.І., відповідача - не
з'явились, 3-ої особи - не з'явились, розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ВАТ "Дніпроенерго"
в особі структурного підрозділу Придніпровської теплової
електростанції на рішення господарського суду Луганської області
від 21.06.2004 року та постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 26.08.2004 року у справі N 16/122 за
позовом ВАТ "Дніпроенерго" в особі структурного підрозділу
Придніпровської теплової електростанції (далі - Товариство), до
відособленого підприємства "Свердловвуглезбут" державного
підприємства "Свердловантрацит" (далі - Підприємство) та
ДП "Свердловантрацит" за участю третьої особи державного
підприємства "Донбасантрацит" про стягнення 1286,40 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від
21.06.2004 року (суддя Бородіна Л.І.) в задоволенні позовних вимог
Товариства до ДП "Свердловантрацит" про стягнення збитків, у
вигляді витрат за користування вагонами, внаслідок поставки
вугілля неналежної якості, відмовлено; в частині позовних вимог до
Підприємства провадження у справі припинено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
26.08.2004 року (судді: Єжова С.С., Лазненко Л.Л., Баннова Т.М.)
рішення господарського суду Луганської області від 21.06.2004 року
залишене без змін.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі,
позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду
Луганської області від 21.06.2004 року та постанову Луганського
апеляційного господарського суду від 26.08.2004 року скасувати,
позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій неправильно
застосовані норми матеріального та процесуального права, що
призвело до прийняття незаконних судових актів.
Колегія суддів, вислухавши пояснення представника позивача,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, в
разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником
він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під
збитками розуміють витрати, зроблені кредитором, втрату або
пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які
він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
Для стягнення збитків позивач повинен надати суду докази, які
підтверджують: порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань;
причинно-наслідковий зв'язок між понесеними збитками і
невиконанням зобов'язання; розмір збитків, які виникли у позивача
внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди першої
та апеляційної інстанцій, враховуючи наведені вимоги закону, в
порядку ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно
і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в
їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх
вимог і заперечень докази, зокрема господарські суди встановили
відсутність факту порушення ДП "Свердловантрацит" взятих на себе
зобов'язань перед позивачем, оскільки факт поставки Товариству
неякісного вугілля не доведений способами, передбаченими укладеним
між сторонами договором N 193/2041-ДПО/24 від 27.13.2001 року,
Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного
призначення за якістю ( va007400-66 ) (va007400-66)
, затвердженою постановою
Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 року N П-7
( v0007400-66 ) (v0007400-66)
.
Таким чином, за відсутності усіх умов, що є необхідними для
застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків,
господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли
правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Отже, на підставі встановлених фактичних обставин з'ясовані
дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосований
матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок,
прийняті місцевим та апеляційним господарськими судами рішення і
постанова відповідають положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.76 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення",
зі змінами та доповненнями.
Водночас, відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування господарськими судами норм матеріального та
процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та
постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави
для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів
відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Дніпроенерго" в особі структурного
підрозділу Придніпровської теплової електростанції залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від
21.06.2004 року та постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 26.08.2004 року у справі N 16/122 залишити
без змін.