ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2005 Справа N А-03/538-03
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Харкові на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2004 р. у
справі господарського суду Харківської області за позовом
Державного підприємства "Харківський завод радіоапаратури" до
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Харкові про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення, за участю представників
сторін: - позивача: Бринцев О.В. - дов. від 19.04.2004, -
відповідача: Черніченко І.Ю. - дов. від 31.01.2005,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
17.02.2004 у справі N А-03/538-03 позов Державного підприємства
"Харківський завод радіоапаратури" до Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
від 01.08.2003 N 0000450842/26-2/0 задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
19.04.2004 у даній справі рішення господарського суду Харківської
області від 17.02.2004 залишено без змін.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та прийняти нове
рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм
матеріального та процесуального права, а саме, пп. 8.6.1, 8.6.3
п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та п. 3 Указу Президента України "Про деякі
заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права, вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, працівниками
відповідача проведена позапланова перевірка ДП з питань дотримання
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
при фінансово-господарських відносинах з ТОВ НВФ
"Промелектрокомплект" за період з 01.06.2002 по 01.12.2002, за
результатами якої складено акт від 31.07.2002 N 171/26-223-ДСК.
В акті перевірки зазначено, що ДП порушено пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки за
перевіряємий період позивачем було реалізовано товарно-матеріальні
цінності ТОВ НВФ "Промелектрокомплект" на загальну суму
148651,08 грн. при наявності податкового боргу станом на
01.06.2002 р. у розмірі 55065,28 грн. без письмового узгодження з
податковим органом.
На підставі акта перевірки СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Харкові 01.08.2003 прийнято податкове
повідомлення-рішення N 0000450842/26-02/0 про застосування на
підставі пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
штрафу за самостійне
відчуження активів, що перебувають у податковій заставі, у розмірі
суми відчуження, що складає 148651,08 грн.
Відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків,
активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне
розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому
узгодженню з податковим органом: а) купівлі чи продажу, інших
видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого
майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та
немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності
платника податків (інших видах діяльності, які за умовами
оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової
продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за
цінами, що не є меншими за звичайні.
Згідно пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі
коли платник податків, активи якого перебувають у податковій
заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового
органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим
Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми
такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.
Як встановлено судами, позивач уклав з ТОВ НВФ
"Промелектрокомплект" договори на продаж товарів власного
виробництва на загальну суму 148651,08 грн.: N 5678/023-2 від
26.06.2002, N 5746/023-02 від 19.07.2002, N 5749/023-02 від
02.08.2002, N 5956/023-02 від 18.09.2002, N 3005/023-2 від
02.10.2002, N 3088/023-2 від 28.10.2002 та договори
купівлі-продажу з ТОВ НВФ "Промелектрокомплект" N 5677/023-02 від
26.06.2002, N 5745/023-2 від 19.07.2002, N 5793/023-2 від
02.08.2002, N 5955/023-2 від 18.09.2002, N 3004/023-2 від
02.10.2002, N 3087/023-2 від 28.10.2002 на придбання товарів на
суму 148651,08 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з
того, що розрахунки сторонами за вказаними договорами за продану
та придбану продукцію здійснені шляхом підписання угод про залік
зустрічних вимог.
Однак, зазначений висновок господарських судів не є таким, що
ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права
та всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це
передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з огляду на наступне.
Помилковість зазначеного висновку полягає в тому, що
відповідно до пункту 1.19 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
проведення розрахунків за
товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова,
включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної
заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування
коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів
(робіт, послуг), є бартером (товарним обміном).
Господарський суд першої інстанції встановив і це
підтверджується матеріалами справи, що між позивачем і ТОВ НВФ
"Промелектрокомплект" були укладені договори, за якими реалізувало
готову продукцію на загальну суму 148651,08 грн.
При цьому, судами не було надано оцінки доводам відповідача
щодо встановлених в акті перевірки фактів відчуження позивачем
майна без згоди податкового органу не за грошові кошти (оскільки
складеними в наступному актами про взаємозалік зобов'язань позивач
фактично змінив форму компенсації за передачу права власності на
свою продукцію з грошової на негрошову).
Вищенаведене свідчить, що господарські суди при вирішення
даного спору на вищенаведені вимоги законів уваги не звернули,
неповно з'ясували фактичні обставини справи, що мають значення для
правильного вирішення спору, а тому колегія суддів вважає, що
постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а
справа - направленню на новий розгляд.
Під час нового судового розгляду справи господарському суду
першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі
передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства вирішити спір.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
19.04.2004 та рішення господарського суду Харківської області від
17.02.2004 у справі N А-03/538-03 скасувати, справу направити на
новий розгляд до господарського суду Харківської області.