ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2005 Справа N А-42/166-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін:
від позивача:
від відповідача: Садовська І.С.
розглянувши касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної
податкової інспекції Харківської області
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 04.08.2004 р.
у справі N А-42/166-04 Господарського суду Харківської
області
за позовом Чугуївської квартирно-експлуатаційної частини
району
до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції
Харківської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Чугуївська квартирно-експлуатаційна частина району звернулася
до Господарського суду Харківської області з позовом до
Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської
області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської
області від 31.03.2003 р. N 0000151700/0.
Рішенням Господарського суду Харківської області від
03.06.2004 р. (суддя В.О. Яризько), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2004 р.
(судді: І.А. Шутенко, О.А. Істоміна, А.Ф. Твердохліб), позовні
вимоги Чугуївської квартирно-експлуатаційної частини району
задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської
області від 31.03.2003 р. N 0000151700/0; стягнуто з Чугуївської
об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на
користь Чугуївської квартирно-експлуатаційної частини району
витрати по сплаті держмита у розмірі 85,00 грн. та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі
118,00 грн.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція
Харківської області подала касаційну скаргу, в якій просить
скасувати рішення Господарського суду Харківської області від
03.06.2004 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 04.08.2004 р. та прийняти нове рішення,
яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Свою вимогу
Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція Харківської
області мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції
неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: ст. 1
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, ст. 39
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу від 15.11.2004 р. N 1457
Чугуївська квартирно-експлуатаційна частина району доводить про
безпідставність вимог Чугуївської об'єднаної державної податкової
інспекції Харківської області та просить залишити без змін рішення
Господарського суду Харківської області від 03.06.2004 р. та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
04.08.2004 р.
Розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представника
Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської
області, перевіривши правильність застосування господарським судом
норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Чугуївської
об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області
підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено, що відповідачем проведено
позапланова виїздна перевірка позивача з питань правильності
застосування ставок податку з власників транспортних засобів, про
що складено акт від 28.03.2003 р. На підставі акту перевірки
відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення
від 31.03.2003 р. N 0000151700/0 про донарахування зобов'язань по
податку з власників транспортних засобів у розмірі 39287,35 грн.,
в т.ч. донарахований податок - 34982,00 грн. та фінансова санкція
у розмірі 4305,35 грн.
Крім того, господарськими судами першої та апеляційної
інстанції встановлено, що Чугуївська квартирно-експлуатаційна
частина району повністю фінансується з державного бюджету, за
своїм правовим статусом є державною установою та підпорядкована
Міністерству оборони України. Майно належить йому на праві
оперативного управління.
Задовольняючи позов, господарські суди першої та апеляційної
інстанцій виходили з того, що позивач відповідно до положень
ст. 14 Закону України "Про Збройні сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
звільнений від сплати податку з власників транспортних засобів,
оскільки позивач не є власником транспортних засобів, отже він не
є платником податку з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів.
Однак, з таким висновком господарського суду першої та
апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про податок з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
платниками цього податку є підприємства,
організації, установи, які є юридичними особами та мають
зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні
транспортні засоби, визначені в статті 2 цього Закону як об'єкт
оподаткування.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
майно, що є державною власністю та закріплене за
державною установою, належить їй на праві оперативного управління.
На праві оперативного управління, як передбачено ч. 2 ст. 14
Закону України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
, належить
військовим частинам і майно, яке закріплене за ними.
Аналіз змісту зазначених правових норм дає підстави для
висновку, що оскільки платниками вищевказаного податку є
підприємства, організації й установи безвідносно до форми
власності, на якій вони засновані, в т.ч. й державні, а державні
установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві
оперативного управління, при відсутності законодавчо встановленого
виключення щодо державної установи як платника податку та при
чітко визначеному статтею 4 Закону України "Про податок з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
кола осіб, які звільняються від сплати
цього податку, застосоване в ст. 1 цього Закону поняття "власні
транспортні засоби" наряду з правом власності на транспортні
засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві
повного господарського відання та на праві оперативного
управління.
Беручи до уваги наведене, апеляційний господарський суд
неправильно застосував ст. 1 Закону України "Про податок з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
та помилково вважав про безпідставне
донарахування позивачу зобов'язань по податку з власників
транспортних засобів у розмірі 39287,35 грн., в т.ч. донарахований
податок - 34982,00 грн. та фінансова санкція у розмірі
4305,35 грн.
Не може бути визнане такою підставою і положення ч. 2 ст. 14
Закону України "Про Збройні сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
щодо
звільнення майна, закріпленого за військовими частинами,
військовими навчальними закладами, установами та організаціями
Збройних сил України, від сплати усіх видів податків.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
в редакції, чинній на момент виникнення
спірних правовідносин, встановлення і скасування податків і зборів
(обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових
фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою
України, Верховною Радою АР Крим, сільськими, селищними і міськими
радами відповідно до цього Закону, інших законів України про
оподаткування.
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо
оподаткування не можуть встановлюватися іншими законами України,
крім законів про оподаткування.
Враховуючи, що Закон України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
є спеціальним законом про оподаткування, виходячи із
правила співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх
конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні
спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення
таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.
З огляду на зазначене, господарські суди першої та
апеляційної інстанцій, повно і всебічно встановивши обставини
справи, допустили неправильне застосування норм Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, ст. 14 Закону України
"Про Збройні сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
, що призвело до
неправильного висновку щодо прав і обов'язків сторін у справі та є
підставою відповідно до ч. 1 ст. 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
для скасування
постановлених у справі судових рішень та прийняття нового рішення
про відмову в позові.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.2
ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової
інспекції Харківської області задовольнити.
Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 04.08.2004 р. та рішення Господарського суду Харківської
області від 03.06.2004 р. у справі N А-42/166-04.
У позові відмовити.