ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2005 Справа N 3/65-17/113
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу СТОВ "Горуцьке"
на постанову від 25.10.2004 Львівського апеляційного
господарського суду
та на рішення від 04.08.2004
у справі N 3/65-17/113 господарського суду Львівської області
за позовом Гірської сільської ради
до Миколаївської районної ради
треті особи 1. СТОВ "Горуцьке"
2. ПСГП "Агрофірма Горуцька"
про визнання частково недійсним рішення
за участю представників сторін
від позивача: Матвієв Р.І., дов.
від відповідача: у засідання не прибули
від третьої особи 1: Петришин П.В. - голова СТОВ
від третьої особи 2: у засідання не прибули
В С Т А Н О В И В:
Гірська сільська рада Миколаївського району Львівської
області звернулася до господарського суду Львівської області з
позовом до Миколаївської районної ради Львівської області про
визнання частково недійсним з моменту прийняття рішення N 123 від
14.09.2000 "Про затвердження проекту роздержавлення і приватизації
земель сільськогосподарського призначення Гірської сільської ради"
в частині затвердження тих положень Проекту роздержавлення і
приватизації земель сільськогосподарського призначення Гірської
сільської ради, якими закріплено у власність за колективом
власників паїв земельну ділянку господарського двору площею
5,5 га.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.04.2003
СТОВ "Горуцьке" за його письмовою заявою N 31 від 03.04.2003 було
залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача,
оскільки рішення з даного господарського спору може вплинути на
його права і обов'язки.
Справа розглядалася судовими інстанціями неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2003
рішення господарського суду від 03-11.06.2003 та постанова
Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2003
скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського
суду Львівської області.
Ухвалою господарського суду від 06.07.2004 до участі у справі
в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на
стороні відповідача залучено ПСП "Агрофірма Горуцька".
Суд встановив, що 14.09.2000 відповідач прийняв рішення
N 123, яким затвердив "Проект роздержавлення і приватизації земель
сільськогосподарського призначення Гірської сільської ради". Даним
проектом було проведено розподіл земель за формами власності та
передбачено (на проекті визначено в жовтий колір, тобто колір,
яким позначено землі, що підлягають паюванню) закріплення у
власність за колективом власників паїв 1752,8 га земель. З них
23,6 га знаходиться в межах населеного пункту - с. Гірське, в тому
числі земельна ділянка господарського двору площею 5,5 га.
Позивач вважає що при прийнятті вказаного рішення порушено
його права та охоронювані законом інтереси. Свої вимоги
обґрунтовує тим, що відповідач, прийнявши оскаржуване рішення,
порушив норми чинного земельного законодавства. На думку позивача,
відповідач повинен був відмовити заявникам у затвердженні
вищевказаного проекту, оскільки він суперечить ст. 41 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою передбачено лише такі форми
власності, як приватна, державна і комунальна, тому відповідно
законодавства, яким передбачено паювання земель, лише конкретний
громадянин є власником розпайованої землі в межах середньої
земельної частки, і лише маючи земельний сертифікат кожен окремий
власник міг передати його в оренду (користування) СТОВ "Горуцьке".
Крім того, позивач звертає увагу на той факт, що згідно Указу
Президента України N 720/95 ( 720/95 ) (720/95)
від 08.08.1995 паюванню
підлягали лише сільськогосподарські угіддя. Землі ж під
господарськими дворами площею 23,6 га відносяться до земель
загального користування, не є сільськогосподарськими угіддями, не
призначені для сільського господарства та неправомірно були
включені до складу земель, які підлягали паюванню.
Відповідач в своїх усних поясненнях та поданому відзиві на
позовну заяву позовні вимоги визнав та зазначив, що землі
господарського двору знаходяться в межах села і позивач є єдиним
розпорядником даних земель.
Рішенням від 04.08.2004 господарського суду Львівської
області (суддя Манюк П.Т.) позовні вимоги задоволено та визнано
недійсним з моменту прийняття рішення Миколаївської районної ради
Львівської області N 123 від 14.09.2000 "Про затвердження проекту
роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарського
призначення Гірської сільської ради" в частині затвердження тих
положень Проекту роздержавлення і приватизації земель
сільськогосподарського призначення Гірської сільської ради, якими
передбачено передачу у власність за колективом власників паїв
земельну ділянку господарського двору площею 5,5 га.
Львівський апеляційний господарський суд (колегія суддів у
складі: Мельник Г.І. - головуючий, Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.)
постановою від 25.10.2004 рішення суду першої інстанції залишив
без змін.
СТОВ "Горуцьке" звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову
по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити позов
без задоволення, посилаючись на невідповідність судових актів
законодавству, що регулює земельні правовідносини, паювання
земель, повноваження органів самоврядування.
Ухвалою від 23.12.2004 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представників позивача та СТОВ "Горуцьке", перевіривши матеріали
справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що СТОВ
"Горуцьке" є підприємством, створеним на засадах угоди громадян
України, юридичними особами, шляхом об'єднання їх майнових,
земельних паїв, власних коштів для підприємницької діяльності;
товариство є власником майна наданого йому учасниками у власність,
продукції виробленої в результаті господарської діяльності,
отриманих доходів, а також іншого майна набутого на підставах не
заборонених законом. Особливості використання товариством земель
визначено розділом 7 статуту, де зазначено, що у своїй діяльності
товариство використовує землі, які складаються із земель паїв
учасників, а також орендованих земель юридичних та інших фізичних
осіб.
На підставі наявних у справі доказів судами встановлено, що
Гірською сільською радою не приймалось жодних рішень про передачу
спірної земельної ділянки у власність ВСГК "Горуцьке" чи СТОВ
"Горуцьке". Доказів прийняття такого рішення не представлено на
час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до вимог ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації,
інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які
здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи
і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності (далі - підприємства та організації), мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для
вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням.
Господарський суд порушує справи за позовними заявами:
підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду
за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Зважаючи на підстави звернення з позовом, Гірська сільська
рада та СТОВ "Горуцьке" відповідно до ст. 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
зобов'язані були довести обставини, на які
посилаються.
Гірська сільська рада доводила, що оспорюваним рішенням
порушено її права на розпорядження землею, яка належить до
комунальної власності.
Згідно з п. 15 ч. 3 ст. 42 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
сільський голова має право
звертатись до суду про визнання не законними актів інших органів
місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади,
підприємств установ та організацій, які обмежують права та
інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її
органів.
З урахуванням наведеного доводи СТОВ "Горуцьке" про
перевищення сільським головою наданих йому повноважень при подачі
позову апеляційною інстанцією відхилені.
В цій частині висновок судів, що розглядали справу, слід
визнати правомірним, оскільки такі повноваження голови сільської
ради передбачені законом і сесією сільської ради, дії голови ради
не визнані такими, що перевищують його повноваження.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на вимоги Указу
Президента України N 720/95 ( 720/95 ) (720/95)
"Про порядок паювання
земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським
підприємствам і організаціям", дійшов висновку, що землі, на яких
були розташовані господарські двори, паюванню не підлягали, а тому
висновок господарського суду, що передача у власність членів
сільськогосподарського підприємства вказаних земель проводитись не
повинна, відповідає вимогам діючого законодавства.
Касатор доводить, що спірна земельна ділянка належить до
земель сільськогосподарського призначення, оскільки на цій ділянці
розташовано майно ВСГК "Горуцьке", яке підлягає паюванню.
Спірне майно, за висновками судів першої та апеляційної
інстанцій, розташоване на спірній у справі земельній ділянці
(5,5 га) на момент затвердження Проекту роздержавлення та
приватизації, не було передано в користування СТОВ "Горуцьке" як
паї майна ВСГК "Горуцьке", це підтверджено тим, що 01.04.2000 між
позивачем та СТОВ "Горуцьке" було укладено договір на право
тимчасового користування землею, згідно умов якого товариство
отримало в тимчасове користування земельну ділянку площею
1863,8 га, в тому числі 1126,2 га ріллі, 491,6 га сіножатей,
246 га пасовищ. Враховано також, що спірна земельна ділянка площею
5,5 га, яка знаходиться під господарським двором, відноситься до
земель загального користування.
З висновками судів щодо належності спірної земельної ділянки
до земель загального користування не можна погодитися, оскільки
господарський двір є підрозділом ВСГК "Горуцьке" і відповідно до
ст. 47 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
(в редакції чинній на момент
виникнення спору) землями сільськогосподарського призначення
визначено землі, надані для потреб сільського господарства або
призначені для цих цілей.
Матеріалами справи встановлено, що СТОВ "Горуцьке" було
створено 13-ма засновниками, якими було засновано статутний фонд
шляхом внесення своїх паїв. За таких обставин судами визнано, що
СТОВ "Горуцьке" не можна вважати правонаступником реорганізованого
ВСГК "Горуцьке" в частині власності чи користування землею, а
об'єкти, які розміщені на спірній ділянці передані до "пайового
фонду", тобто власниками вказаних споруд на момент прийняття
спірного рішення були члени колективного сільськогосподарського
підприємства в межах визначеного паю. А набуття прав на пай всіма
членами ВСГК "Горуцьке" касатор не довів.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Указу Президента України N 720/95
( 720/95 ) (720/95)
"Про порядок паювання земель, переданих у колективну
власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям"
паювання здійснюється по сільськогосподарським угіддям переданим у
колективну власність сільгосппідприємствам, а право на земельну
частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського
підприємства, сільськогосподарського кооперативу,
сільськогосподарського акціонерного товариства.
Таким чином, судами визначено наявність права власності на
землю виключно у певної фізичної особи на підставі майнового
сертифіката без визначення майна в натурі, а це не може означати
наявності власності вказаної особи щодо земельної ділянки в
натурі, на якій розміщене вказане майно, оскільки право власності
на майно набувається на підставах визначених законодавством.
Підстави, з яких були відхилені доводи СТОВ "Горуцьке",
конкретно з обставин формування статутного фонду товариства і
відповідно його права на оформлення права на землю судами
визначено, що спірна ділянка не підлягає приватизації.
Оскільки предметом позову по суті було рішення відповідача
про затвердження проекту роздержавлення і приватизації сільського
господарських угідь відповідно до Указу Президента України від
03.12.1999 N 1529/99 ( 1529/99 ) (1529/99)
"Про невідкладні заходи щодо
прискорення реформування аграрного сектора економіки" сільська
рада як представницькій орган територіальної громади згідно зі
ст.ст. 140-143, 145 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правомірно
звернулася з позовом до суду за захистом інтересів територіальної
громади, оспорюючи законність паювання земель членів ВСГК
"Горуцьке" і відповідач позов ради визнав обґрунтованим.
Тобто предмет спору був відсутній і справа за вимогами п. 1-1
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягала припиненню.
Проте СТОВ "Горуцьке" як третя сторона на боці відповідача з
визнанням позову не погодилася, посилаючись на правомірність
оспореного рішення відповідача.
СТОВ "Горуцьке" не довело, що спірне майно (господарський
двір розташований на спірній земельній ділянці) передано йому у
власність або оперативне управління ВСГК "Горуцьке" або його
членами на підставі майнових і земельних паїв, якими визначено
саме господарський двір і ця земельна ділянка.
Власники майнових і земельних паїв ВСГК "Горуцьке", як
вбачається з матеріалів справи, не скористалися правом судового
захисту щодо оспорення рішення відповідача і представлення їх
інтересів у господарському суді в установленому порядку.
Відповідач не довів, що на підставі рішення загальних зборів
ВСГК "Горуцьке" спірна земельна ділянка є об'єктом приватизації, а
господарський двір є об'єктом власності пайовиків цього ж
господарства і передані членам ВСГК "Горуцьке" згідно указів
Президента України від 03.12.1999 N 1529/99 ( 1529/99 ) (1529/99)
"Про
невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора
економіки" та N 720/95 ( 720/95 ) (720/95)
"Про порядок паювання земель,
переданих у колективну власність сільськогосподарським
підприємствам і організаціям".
Сторони у справі не довели обставин, які слід було встановити
при новому розгляді справи згідно вказівок постанови Вищого
господарського суду України від 26.12.2003 щодо обставин паювання
майна і земель ВСГК "Горуцьке", тому виходячи з вимог ст. 33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, слід визнати, що відповідач та СТОВ
"Горуцьке" не довели правомірність включення у план паювання
господарського двору і земельної ділянки, на якій цей двір
розташовано, тому позов Гірської сільської ради підлягав
задоволенню.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про
відмову у задоволені касаційної скарги та залишення без змін
постанови апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25.10.2004 у справі N 3/65-17/113 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.