ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2005 Справа N 3/27-04-1348
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу СПД ФО Г.Л.Є.
на постанову від 20.09.2004 Одеської апеляційного
господарського суду
у справі N 3/27-04-1348 господарського суду Одеської області
за позовом СПД ФО Г.Л.Є.
до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси
третя особа АБ "Південний"
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за зустрічним позовом ДПІ у Суворовському районі м. Одеси
до СПД ФО Г.Л.Є.
про стягнення 3188,81 грн.
за участю представників сторін
від позивача: Тугузова Т.В., дов.
від відповідача: Селіванов С.А., дов.
від третьої особи: у засідання не прибули
В С Т А Н О В И В:
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа Г.Л.Є.
звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ДПІ
у Суворовському районі м. Одеси за участю в якості третьої особи
АБ "Південний" про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення N 0000022350/0 від 17.02.2004.
Позов мотивовано неправомірністю нарахування оспореним
податковим повідомленням-рішенням пені, передбаченої Законом
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, оскільки зобов'язання позивача та його контрагента
були припиненні шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у
сумі 3560,10 доларів США.
ДПІ у Суворовському районі м. Одеси звернулася до
господарського суду з зустрічним позовом до СПД ФО Г.Л.Є. про
стягнення пені в сумі 3188,81 грн.
Рішенням від 30.04.2004 господарський суд Одеської області
(суддя Гладишева Т.Я.) позов задовольнив та відмовив у задоволенні
зустрічного позову, погодившись з доводами позивача щодо
припинення зобов'язань між ним та його контрагентом шляхом
зарахування однорідних вимог, а відтак і відсутність порушень з
боку позивача ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
. З відповідача
стягнуто витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в
сумі 118 грн.
Постановою від 20.09.2004 Одеського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: Таценко Н.Б. -
головуючого, Сидоренко М.В., Савицького Я.Ф.) рішення в частині
задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного
позову скасував, у задоволенні первісного позову відмовив, в
частині стягнення судових витрат рішення залишив без змін.
Постанова мотивована недоведеністю з боку позивача наявності
зустрічної однорідної вимоги, яка підлягала зарахуванню по
зовнішньоекономічній операції резидента України.
Також суд послався на наявність у податкового органу
повноважень щодо нарахування та безпосереднього стягнення з
резидентів пені за порушення термінів розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, а відтак відсутністю підстав для
стягнення пені в судовому порядку. З цих підстав суд апеляційної
інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
зустрічного позову, проте в резулятивній частині постанови питання
щодо задоволення або відмови в задоволенні зустрічного позову
вирішено не було.
Ухвалою від 23.12.2004 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження по перегляду постанови у справі за
касаційною скаргою позивача, яка мотивована порушенням судом
апеляційної інстанції ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
215 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, спірне
податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу пені за
порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності в розмірі 3188,81 грн. було винесено на підставі акту
від 16.02.2004 N 676/23-5/1881500143 позапланової документальної
тематичної перевірки з питання дотримання вимог валютного
законодавства по контракту N 2-GLE від 01.09.2003 за період з
01.09.2003 до 16.02.2004 через встановлення наявності у позивача
станом на 16.02.2004 простроченої дебіторської заборгованості в
розмірі 3560,10 доларів США терміном 56 днів, що є порушенням
ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Між позивачем та фірмою "Portwell Enterprises LTD" (США)
укладено контракт N 2-GLE від 01.09.2003, за яким позивач
зобов'язаний поставити контрагенту товар на суму 3560,10 доларів
США, відповідно до вантажно-митної декларації N 50000/3/512361 від
23.09.2003 товар на вказану суму було відвантажено.
Також між позивачем та фірмою "Portwell Enterprises LTD"
(США) укладено контракт N 2003-РЕ-АДV-10 від 01.10.2003 про
надання послуг щодо участі у виставці, на виконання умов якого
позивачу контрагентом було надано послуги на суму 3800 доларів
США, що підтверджується актом від 01.11.2003 прийому послуг по
участі у виставці по контракту N 2003-РЕАДV-10, підписаним обома
сторонами та засвідченим їх печатками.
22.12.2003 позивач та фірма "Portwell Enterprises LTD" (США)
уклали угоду про зарахування взаємних вимог, згідно якої сторони
на підставі ст. 217 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
дійшли згоди про
припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічної однорідної
вимоги в сумі 3560,10 доларів США.
Підставою для винесення спірного податкового
повідомлення-рішення стало непогодження відповідача припиненням
зобов'язань між сторонами шляхом заліку зустрічних вимог за
укладеним зовнішньоекономічним контрактом N 2-GLE від 01.09.2003,
оскільки, на його думку, ст. 217 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
на вказані
взаємовідносини не розповсюджується.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
, суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види
зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо
та у виключній формі заборонені законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 14 вказаного закону ( 959-12 ) (959-12)
, всі
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно
визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях
з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають
міжнародним правилам.
У цивільно-правових відносинах допускається припинення
зобов'язань шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги
відповідно до ст. 217 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, крім обмежень,
передбачених ст. 218 ЦК УРСР, або в інших випадків, передбачених
законом.
Згідно ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
виручка резидентів у
іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в
уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені
в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного
оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації)
продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг),
прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або
іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг,
експорт прав інтелектуальної власності.
Проте вказаний закон ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
не передбачає
неприпустимість припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними
договорами шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги, тому
припинення зобов'язань між резидентом та нерезидентом шляхом
зарахування зустрічної однорідної вимоги не суперечить чинному
законодавству України.
З аналізу викладених норм вбачається, що суд першої інстанції
на підставі встановлених ним обставин правомірно дійшов висновку
про відсутність підстав для нарахування позивачу пені за порушення
термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції
послався на недоведеність виконання сторонами зобов'язань по
договору N 2003-РЕАДV-10 від 01.10.2003 про надання послуг щодо
участі у виставці. Проте вказане не може бути визнано підставою
для відмови у задоволенні позову, зважаючи на те, що для
зарахування зустрічної однорідної вимоги згідно зі ст. 217 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
досить заяви однієї сторони, а судами встановлено, що
між позивачем та фірмою "Portwell Enterprises LTD" (США) було
укладено угоду про зарахування взаємних вимог, дійсність якої як і
угоди N 2003-РЕ-АДV-10 від 01.10.2003 у судовому порядку не
оспорюється.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про
задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду
апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої
інстанції. Судові витрати по справі слід віднести на позивача.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9 - 11-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
20.09.2004 по справі N 3/27-04-1348 скасувати
3. Рішення господарського суду Одеської області від
30.04.2004 по справі N 3/27-04-1348 залишити без змін.
4. Судові витрати у справі віднести на ДПІ у Суворовському
районі м. Одеси. Доручити господарському суду Одеської області
видати наказ на стягнення судових витрат по справі СПД Г.Л.Є. у
порядку встановленому законодавством.