ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2005 Справа N 3/545
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В. Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Левант"
на рішення від 23.12.2004 господарського суду міста Києва
у справі N 3/545 господарського суду міста Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Вугільна
компанія Шахта "Красноармійська-Західна N 1"
до Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих
закладів профспілок "Укрпрофоздоровниця" Дочірнього підприємства
ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" "Ялтакурорт" Товариства з обмеженою
відповідальністю "Левант"
про зобов'язання до вчинення дій та визнання права власності
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Левант"
до Відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія
Шахта "Красноармійська-Західна N 1" Закритого акціонерного
товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок
"Укрпрофоздоровниця" Дочірнього підприємства ЗАТ
"Укрпрофоздоровниця" "Ялтакурорт"
про визнання права власності
за участю представників сторін:
позивача Хасін І.Б.
відповідача 1 не з'явились
відповідача 2 не з'явились
відповідача 3 Марченко Р.В.
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2004 р. ВАТ "Вугільна компанія Шахта
"Красноармійська-Західна N 1" звернулося до суду з позовом про
зобов'язання відповідача 1 виконати умови генеральної мирової
угоди.
02.12.2004 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив
визнати за ним право власності на майно спального корпусу N 1
колишнього санаторію "Севастополь" разом з прилеглими спорудами і
елементами благоустрою; зобов'язати відповідача 1 виконати умови
генеральної мирової угоди та забезпечити перереєстрацію в
Ялтинському Бюро технічної інвентаризації права власності на
вказане майно.
В грудні 2004 р. на розгляд господарського суду також було
подано зустрічний позов ТОВ "Левант" про визнання права власності
на майно каналізаційно-насосну станцію, розташовану на території
колишнього санаторію "Севастополь".
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2004
(суддя Хілінська В.В.) позовні вимоги за первісним позовом
задоволено частково та визнано право власності ВАТ "Вугільна
компанія Шахта "Красноармійська-Західна N 1" на майно спального
корпусу N 1 колишнього санаторію "Севастополь" разом з прилеглими
спорудами і елементами благоустрою.
Зустрічні позовні вимоги задоволені повністю та визнано право
власності ТОВ "Левант" на майно каналізаційно-насосної станції,
розташованої на території колишнього санаторію "Севастополь".
Разом з цим, суд поклав на сторони, пропорційно задоволених
вимог, витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно
- технічне забезпечення судового процесу та повернув з державного
бюджету України зайво сплачене мито. Повертаючи зайво сплачено
державне мито, суд виходив з того, що позовні вимоги як за
первісним так і за зустрічним позовами є вимогою немайнового
характеру.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, в частині розподілу між
сторонами витрат по сплаті державного мита та його повернення, ТОВ
"Левант" звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить змінити його в цій частині, як
таке, що винесене з порушенням норм процесуального права. Зокрема,
скаржник наголошує, що суд не вірно застосував Декрет Кабінету
Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
, оскільки спір про
визнання права власності носить майновий характер.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної
скарги та проаналізувавши, на підставі встановлених в ній
фактичних обставин, правильність застосування господарським судом
норм матеріального і процесуального права колегія суддів вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з
наступних підстав.
Рішенням господарського суду міста Києва частково задоволений
первісний позов про визнання права власності ВАТ "Вугільна
компанія Шахта "Красноармійська-Західна N 1" на майно спального
корпусу N 1 колишнього санаторію "Севастополь" разом з прилеглими
спорудами і елементами благоустрою та повністю задоволено
зустрічний позов ТОВ "Левант" про визнання за ним права власності
на майно каналізаційно-насосної станції, розташованої на території
цього ж санаторію.
Також вказаним рішенням суду було покладено на сторони,
пропорційно задоволених вимог, витрати по сплаті державного мита
та, відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
, повернуто з Державного бюджету
України зайво сплачене державне мито. Повертаючи державне мито,
суд виходив з того, що позовні вимоги як за первісним так і за
зустрічним позовами є вимогою немайнового характеру, тоді як
сторони сплатили мито, як за вирішення спору майнового характеру.
Однак, погодитись з рішенням суду в частині розподілу судових
витрат та повернення зайво сплаченого мита не можливо, оскільки з
позовних заяв про право власності на майно державне мито
сплачується виходячи із вартості розшукуваного майна або його
частки.
Як посилається заявник та вбачається із матеріалів справи,
предметом як за первісним так і за зустрічним позовами є визнання
права власності на нерухоме майно. Отже, позовні вимоги, за
первісним та зустрічним позовами, носять майновий характер і
розмір державного мита, який підлягає сплаті, повинен визначатися
виходячи з пп."а" п.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
.
Зокрема, підпунктом "а" пункту 2 статті 3 Декрету ( 7-93 ) (7-93)
встановлено ставку державного мита із позовних заяв майнового
характеру у розмірі 1% ціни позову, але не менше 3
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100
неоподатковуваних доходів громадян.
За таких обставин, ухвалене в даній справі судове рішення в
частині розподілу судових витрат та повернення державного мита
підлягає скасуванню.
А враховуючи, що питання розподілу судових витрат пов'язане з
встановленням вартості розшукуваного майна, що виходить за межі
повноважень касаційної інстанції, передбачених ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, справу в цій частині слід передати до
місцевого господарського суду для нового розгляду.
При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене та
прийняти обґрунтоване і законне рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2004 року у
справі N 3/545 скасувати, в частині розподілу судових витрат та
повернення державного мита і справу в цій частині передати на
новий розгляд господарському суду міста Києва.
В іншій частині рішення залишити без змін.